Перед парламентом у Стокгольмі вартовий Еліас, щоб зігрітися, переступає з ноги на ногу. Він дивиться на місце, з якого розпочався всесвітній рух. Там сиділа дівчинка з косичками й тримала саморобний плакат «Skolstrejk för klimatet» («Шкільний страйк заради клімату»). «Щоранку рівно о 8-й вона була тут і йшла лише по обіді, дуже дисципліновано, — розповідає Еліас. — Вона просто сиділа й ні з ким не розмовляла». Він бачив, як згодом поруч із дівчинкою стали сідати інші підлітки й заради клімату прогулювати школу. Важко повірити, що все це триває заледве рік.
Сьогодні те місце порожнє: Ґрета Тунберґ давно не в Стокгольмі, вона їздить світом, агітує людей боротися за клімат. Її страйк перетворився на глобальний рух «П’ятниці заради майбутнього» (Fridays for Future), вона мало не отримала Нобелівську премію. Але як так сталося, що одна дівчинка змогла актуалізувати стару тему й мобілізувати мільйони? Історія про дитину, яка самотужки творить світову політику, — хіба це не надто гарно звучить, щоби бути правдою?
Пошуки відповіді починаються в спокійному районі Стокгольма Кунґсгольмен. Він розташований на одному з островів, із яких складається це місто, і відділений мостом від голосного центру. Тут в охайних багатоквартирних будинках живе вищий середній клас. У одному з них, поруч із каналом, мешкає сім’я Ґрети Тунберґ. Із вікна їй видно, як заможні стокгольмці дістаються роботи на своїх швидкісних човнах. Її батько Сванте — музичний продюсер, мати Малена Ернман — відома у Швеції оперна співачка, яка 10 років тому представляла країну на Євробаченні. Вони не супербагаті, але фінансово добре забезпечені, як сім’я описує себе у своїй книжці «Сцени із серця» (Scener ur hjärtat, 2018). Це підтверджує публічна база даних шведської податкової служби: фірма Сванте Тунберґа Ernman Produktion AB у 2018-му мала оборот €363 тис.
Читайте також: Зміна клімату: нові можливості?
Утім, що важливіше за гроші, Тунберґи-Ернмани мають гарні соціальні зв’язки, знайомі з багатьма знаменитостями країни, політиками, науковцями. У книжці мати це пояснює так: вона багато років літала світом із виступами та якось зрозуміла, що всі ці польоти не мають жодного сенсу, і припинила їх. Стала цікавитися темою клімату, контактувала з науковцями. Один з учених, із яким вона потоваришувала, тепер розповідає: «Тоді я часто спілкувався з Маленою та її чоловіком і познайомив їх з іншими дослідниками клімату».
Отже, історія про дівчинку, яка спонтанно сіла перед парламентом, ініціювавши таким чином протест, не зовсім відповідає дійсності. На момент, коли Ґрета Тунберґ почала свій кліматичний страйк, між її батьками і дослідниками клімату давно був зв’язок. Тема зміни клімату була в її сім’ї, і вона її підхопила. У травні 2018-го Ґрета взяла участь у конкурсі дописів шведської газети Svenska Dagbladet, вона написала про божевільні зміни клімату й перемогла. Її текст надрукували, і його випадково прочитав кліматичний активіст Бо Торен, один із керівників руху Extinction Rebellion. Він зв’язався з Тунберґ і поцікавився, чи не хотіла б вона разом з іншими учнями страйкувати за клімат, наприклад на шкільних подвір’ях. Прикладом була Флорида, де учні саме виходили на вулиці проти американських законів про зброю.
Торен скритний чоловік. Із ним можна зв’язатися мобільним телефоном, але зустрічатися в Стокгольмі він відмовляється. Каже, що Ґрета Тунберґ уже сама все пояснила в соцмережах. Він має рацію: у лютому цього року в довгому пості у Facebook вона написала, що ідею страйку запропонував Торен. Оскільки ніхто з її друзів не схотів долучитися, вона почала сама.
Час видався вдалий. У перший день страйку, 20 серпня 2018-го, саме закінчилася хвиля спеки. Шведські луки висохли, у кількох кілометрах від Стокгольма горіли ліси. На порозі були парламентські вибори. Незадовго до першого страйку Ґрети Торен поінформував про це листом кліматичних активістів зі своєї адресної книги. Його прочитав Інґмар Рентцгоґ, колишній фінансовий менеджер, який заснував стартап «У нас немає часу» (We Don’t Have Time) — соціальну мережу екоактивістів для організації кліматичних протестів. Він має місію, і вона працює, бо за ним та його ідеями в інтернеті стежить дуже багато людей.
Рентцгоґ приймає у своєму офісі в коворкінгу, у жвавому районі Стокгольма. Він розповідає, що його колега був першим, хто сфотографував Тунберґ, це сталося в перший день її страйку. «Я розмістив її фото у Facebook, і його дуже швидко поширювали», — пригадує чоловік. Каже, побачивши знімок, зрозумів, що від цієї фотографії самотньої дівчинки з косами віє неймовірною силою: «У ній було щось іконічне».
Після того як доклався до її злету, Рентцгоґ наразився на критику новинних порталів, які вважали себе альтернативою популярним ЗМІ. Його звинувачували в тому, що він зробив дівчинку відомою з метою заробити на ній. Наприкінці 2018 року «У нас немає часу» надрукували обличчя Ґрети на брошурі, за допомогою якої компанія шукала інвесторів. Рентцгоґ зізнається, що його фірма на Ґреті не збагатилася. «Але найголовніше те, що ні вона, ні її сім’я не брали грошей у нашої компанії».
В альтернативних медіа ширяться й інші чутки. Там пишуть про те, що таки має бути хтось, хто на Тунберґ заробляє. Подейкують, що доходи фірми її батька відтоді значно зросли. З відкритих баз даних видно, що це не відповідає дійсності: її середньорічний оборот стабільний із 2010-го. Дехто також пише, мовляв, сім’я Ґрети збагатилася на книжці «Сцени із серця», яка стала світовим бестселером, і, звісно, не випадково, що страйк збігся в часі з її виходом у світ. На запит до шведського видавця Йонаса Аксельссона, який випустив книжку у видавництві Polaris, ми дістали відповідь, що сім’я не отримує доходи з продажу й зараз саме засновує фонд, який жертвуватиме гроші на благодійність. За словами Аксельссона, у світі було продано 60 тис. примірників. Гарний успіх, зокрема фінансовий, але багатства він не створює.
Читайте також: Die Welt: Як зміна клімату впливає на психіку
Фото, яке зробив колега Рентцгоґа, дуже швидко поширилося Швецією, наступного дня про дівчинку писали газети. Чи сталося б це, якби Ґрета Тунберґ не була донькою знаменитості? Ті, хто знає, як функціонує преса й соцмережі, здогадуються, що така комбінація притягує публіку: донька зірки, відома своєю ментальною особливістю, поширює близьку серцям місію. Коли вона давала перше інтерв’ю, її синдром Асперґера став відігравати свою роль.
Репортерка газети Expressen Карін Сьорбрінґ, що досі найчастіше брала в неї інтерв’ю, розповідає: «Ґрета може подобатися або ні, але факт у тому, що через цей синдром вона говорить неймовірно сфокусовано, постійно повторює свої головні тези: «Політики, дотримуйтеся Паризьких кліматичних угод!». Сила Тунберґ і в тому, зауважує репортерка, що зовні вона досі ні на міліметр не віддалилася від свого початкового образу, коли вперше вийшла до шведського парламенту. Вона не наносить макіяж, майже завжди у светрі й джинсах. Лише на фото для обкладинок, як-от журнал Time, її іноді можна побачити в гламурній сукні.
Важливу роль кліматичний активіст мав і в міжнародному прориві Тунберґ. До осені 2018-го за межами Швеції її помітили передовсім молоді люди, які в соцмережах сформували рух Fridays for Future. Незадовго до початку кліматичної конференції в польському місті Катовіце, розповідає Рентцгоґ, у Стокгольмі випадково опинився відомий у середовищі чоловік — Стюарт Скотт, американець віком за 80 років, залучений до Міжнародного товариства екологічної економіки, впливової спілки науковців та активістів.
Читайте також: Зміна клімату та українська перспектива
Скотт каже, що «має досить добрі зв’язки в ООН». Найлегше з ним сконтактуватися за допомогою відеочату. Він тяжко хворий, майже не подорожує, розмова дається йому важко. Тоді в Стокгольмі, каже Скотт, Рентцгоґ представив йому батька Тунберґ: «Мене одразу захопила переконаність, яку випромінював цей чоловік». Тому він зробив для нього й доньки два запрошення на конференцію ООН, а там організував для Тунберґ прес-конференцію. Тоді вона виступала й на інших заходах, що й допомогло розвинути певну динаміку. Її швидко помітив генеральний секретар ООН Антоніо Ґутерріш. «Вона була дуже популярна, мала багато виступів, — розповідає Скотт. — Наприкінці Ґутерріш подбав про те, щоб на завершальному засіданні дівчинка отримала 3 хв на виступ перед Генеральною Асамблеєю. Це стало для Ґрети остаточним проривом».
Отже, історія Ґрети Тунберґ свідчить про те, що, якби не дорослі активісти, які побачили її потенціал для виступів на захист клімату, вона навряд чи мала б такий успіх.
Текст написаний у співпраці з Крістіною Браузе та Пером Гінріхсом