Клаус Ґайґер та Герхард Хегманн переконують, що світу загрожує нова ядерна гонка озброєнь. Кількість ядерних боєголовок знижується, але сама зброя стає більш сучаснішою. Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (СІПРІ) стурбований закінченням минулих домовленостей про мир. За даними цієї інституції всі ядерні держави світу модернізують своє ядерне озброєння. Раніше, держави, які контролюють понад 90% світового ядерного арсеналу, домовилися обмежити його. Тодішні президенти США та Росії відповідно Барак Обама та Дмітрій Медведєв домовилися скоротити ядерні системи та боєголовки. Термін дії цього договору закінчується в 2021 році а переговорів щодо продовження немає. І ні для кого не таємниця, що США та Росія нині працюють над різними проектами для нових видів озброєння: ракети, бомбардувальники, крилати ракети та підводні човни. Більше того, посилено модернізуються наявні ядерні боєголовки. І саме через приховані військові програми модернізації відбувся потужний міжнародний скандал. Дональд Трамп звинуватив Росію в невиконанні умов договору. Москва зробила аналогічно. І що це означає для Європи? А нічого іншого як повернення до часу ядерної загрози з боку Росії, точніше ракет середньої дальності. Ясно, що розмова про американо-російське роззброєння не має сенсу. Тільки сліпий не бачить зростаюче напруження між Вашингтоном та Москвою. Але в кожній країні різне бачення ролі ядерної зброї. Росія розглядає її більше як наступальну, США як оборону. Інші країни, які володіють ядерною зброєю розширяють та модернізують свої арсенали. Більшої невизначеності додає і напруга між США та Іраном.
Читайте також: Die WELT: Путін втрачає контроль, події в Ормузькій протоці, бунтівний Гонконг
Даніель-Ділан Бьомер пише про ще один крок до ядерної бомби. Тегеран погрожував, що не буде дотримуватися важливих положень ядерної угоди починаючи з липня, якщо не вдасться знайти рішення конфлікту з США. Нині Іран збирається збагачувати уран до 20%. Це вже небезпечне рішення. Якщо бути відвертим, то мало хто очікував від Ірану виконання умов домовленостей про припинення програм уранового збагачення. Тепер ситуація зайшла в глухий кут. Тегеран наголошує, що буде продовжувати свої спроби це зробити. Але перша проблема наскільки в Ірану вистачить технологічних можливостей ефективно це здійснити. Якраз це питання й викликає багато сумнівів. Тут потрібно розібратися з деталями процесу. Природній уран містить менше 1% ізотопу урану-235. Наприклад, щоб цей елемент можна використовувати як паливо як АЕС він повинен бути збагачений до 3%. Ірану, за домовленостями, дозволено проводити збагачення до 3.67%. І він може отримати лише 300 кг такої збагаченої руди. Для ядерної бомби цей показник повинен бути 85%. І для створення бомби потрібно не менше 230 кг відповідної руди. Тож питання полягає в тому чи має Іран потужності для виконання цієї складної технологічної операції. Адже це дуже непросто. Саме це й провокує гарячі дискусії. Але схоже на те, що в Ірані знайшли спосіб це зробити.
Читайте також: Die Welt: Найбагатший концерн Росії
Ганнелоре Кролі описує битву за Європу. Скоро вирішуватиметься майбутнє Європи. Париж та Берлін мають різні плани. Ключову роль зіграє блок країн на чолі з Нідерландами. Франція давно мріє відновити свій вплив в Європі та стати формуючим фактором в житті ЄС, але поки це не вдається через очевидні слабкості. Макрон волів би замість Меркель визначати темп та напрямок розвитку. Для цього потрібно осідлати ліберальну ідеологію. Але він не єдиний хто має такі бажання. Боротьба за місце того, хто прийматиме остаточне рішення буде серйозною. Французький президент відразу показав, що він має такі амбіції, але його потуги були сприйняті з великим скепсисом. І основним його противником є навіть не Німеччина, а Нова Ганзейська ліга. Це такий неформальний союз восьми держав зі Скандинавії та Балтії. А очолюють цей альянс Нідерланди. І вони якраз не бачать майбутнього в ліберальній Європі, адже скандинави на собі відчули наслідки такої політики. Це повний антипод лібералізму німців та французів. І лібералізм тут треба більше сприймати як економічний вимір а не політичний. Нова Ганзейська ліга не хоче приймати участь в новому соціалістичному проекті. І Франція розглядає цей союз як загрозу своїм лідерським амбіціям. Але й Півночі потрібно вчитися відстоювати свої позиції та інтереси. Отже, битва за Європу починається. Схід проти Заходу, країни, що вступають проти країн-засновників, ліберали проти правих – це все, що характеризуватиме Європу в найближчому майбутньому.
Читайте також: Die WELT: Росія має фінансові проблеми, гіперзвукова зброя у німців
Едуард Штайнер пише про страх росіян перед “новим другом”. Торговельний конфлікт з США пожвавлює «любов» Китаю до Росії. Але їх не потрібно вважати рівноцінними партнерами – принаймні так вважають китайці. Ці відносини пробуджують в росіян старі страхи. Минулого тижня на декілька секунд здалося, що сусіди, які ніколи не могли порозумітися нарешті знайшли один одного. Китайський лідер назвав Путіна своїм “найкращим другом”. І дійсно обсяги торгівлі постійно зростають. Частка китайських товарів в російській торгівлі подвоїлася. Поступово Піднебесна замінює Німеччину як найважливішого торговельного партнера Кремля. Але це зовсім не говорить, що ці відносини є рівними та партнерськими. Пекіну потрібна дешева сировина – він її отримує, Москві потрібно знизити залежність від західних грошей – китайці дають ресурси. Проте Китай, говорячи кухонною мовою, дуже любить делікатеси тому витискає з Росії все, що йому потрібно. Кремль робить гарну міну при поганій грі. Але пропорційно обсягам торгівлі зростає і страх. Одне з головних побоювань – Китай хоче захопити російські землі на Сході і заселити їх своїми людьми. Росіяни дуже бояться цієї експансії. Всю реальність цього процесу прекрасно розуміє й Путін. Втім, вдіяти він нічого не може. І китайський лідер – це єдиний очільник на зустріч з яким Путін ніколи не запізнюється. А це дуже серйозний символічний знак. І звичайні росіяни все правильно розуміють.