У червні 1989 року соціал-демократичний лідер тодішньої опозиції в нижньосаксонському земельному парламенті дав інтерв’ю газеті Bild на тему розділеної Німеччини. «Після 40 років існування ФРН не варто обманювати нове покоління, кажучи про якісь шанси на возз’єднання, — стверджував тоді соціал-демократ. — Їх немає». Цю людину звали Ґергард Шредер.
Через п’ять місяців у Берліні впала стіна. А 3 жовтня 1990-го німці святкували саме таке возз’єднання, яке ще 16 місяців тому категорично виключав Шредер. У 1989-му вимога возз’єднання вважалася принаймні наївною. У липні Йошка Фішер назвав її «небезпечною ілюзією», а ще у вересні під час дебатів у гессенському земельному парламенті радив цю тему «в наступні 20 років навіть не порушувати».
Той, хто тоді так висловлювався, був переконаний, що робить «реальну політику». Мовляв, реальні політики займаються можливим, для неможливого в їхніх стратегіях немає місця. Тому багатьох у політиці падіння муру заскочило зненацька. Тоді, у 1989-му, населення Східної Німеччини зробило те, що хотіло, а не те, що вважали ймовірним так звані експерти. Майже через 30 років після падіння Берлінського муру ФРН знову переживає трансформацію. Попри те що показники економіки та ринку праці поліпшилися, система великих традиційних партій розсипається. Імпульси цих змін і сьогодні надходять передовсім зі Сходу. Це пов’язано з успіхом «Альтернативи для Німеччини» (АдН) на виборах. Звісно, АдН — не лише східнонімецький феномен, вона популярна й у Баден-Вюртемберзі та Гессені. Але наразі свої найкращі результати здобуває саме тут. У Саксонії-Ангальт 2016 року на виборах до земельного парламенту отримала майже чверть голосів, а в Саксонії на виборах до Бундестагу 2017-го в голосуванні за партійними списками навіть дещо випередила ХДС.
Читайте також: Die Welt: геополітичний прогноз на 2019, нова холодна війна між Росією та США
Критика здійснюваної урядом упродовж останніх років політики щодо мігрантів — ось те, що насамперед імпонує значній частині населення східних федеральних земель. Там АдН уже цілком можна порівняти за популярністю з ХДС. Тим часом у Саксонії, Тюрингії та Саксонії-Ангальт вона значно випереджає СДПН. У Дрездені, Потсдамі чи Ерфурті її присутність може призвести до появи незвичних коаліцій, яких зі зрозумілих причин досі не існувало.
На відміну від 1989–1990 років сьогодні більшість політиків свідома того, що поставлено на карту у 2019-му і до яких криз готуватися. «Ми, тобто ХДС, боротимемося на виборах у Східній Німеччині за стабільність нашої політичної системи», — застерігає генеральний секретар саксонського ХДС Александер Діркс.
Уродженець Тюрингії, парламентський керівник фракції СДПН у Бундестазі Карстен Шнайдер теж очікує жорстких конфліктів. «Нема чого приховувати, — визнає соціал-демократ, — питання стоятиме так: усе або нічого».
Він вважає, що заплановані на травень місцеві перегони, вибори до Європейського парламенту, а потім земельні вибори в Бранденбурзі, Саксонії та Тюрингії можуть стати переломними: «На багатьох політичних рівнях вирішуватиметься майбутнє на наступні п’ять років. Це не абстрактне питання. Йдеться конкретно про те, чи країна відчутно зміниться». За словами Шнайдера, через три десятиліття після падіння муру на кону стоїть багато, причому не лише для СДПН у Східній Німеччині, а й для дієздатності парламентської демократії загалом. У Східній Німеччині поширюється страх перед некерованістю. Така загроза існує у всіх землях, де цього року відбудуться вибори.
Кінець десятиліть панування СДПН
1 вересня в Бранденбурзі може завершитися майже 30-річне правління СДПН. 1994-го соціал-демократи на чолі з Манфредом Штольпе здобули там абсолютну більшість у земельному парламенті. Сьогодні партія справляє враження доволі виснаженої й у Бранденбурзі. Під час останнього опитування СДПН отримала лише 23% — так само, як і АдН. ХДС спромоглася на 21%.
Якщо такі результати будуть на майбутніх виборах, червоно-червоному уряду Дітмара Воідке настане кінець. Урядова більшість буде можлива лише в спілці трьох: СДПН, ХДС і «Зелених», тобто у так званій коаліції Кенія, яка вже утворилася в Саксонії-Ангальт. Лідер опозиційної ХДС у Бранденбурзі Інґо Зенфтлебен ще влітку оголосив, що після виборів планує вести переговори з «Лівими» та АдН. Тож у Потсдамі можуть настати цілком нові часи.
Аналогічно заплутана ситуація й у Саксонії, де вибори до земельного парламенту теж призначені на 1 вересня. Згідно з результатами останніх опитувань коаліція ХДС і СДПН втратить свою більшість. «Коаліція Кенія» отримає 48%, лише трохи обійшовши АдН, «Лівих» і ВДП. ХДС може набрати 29% і таки дещо випередити АдН, у якої наразі 25% голосів. Будь-яку співпрацю з АдН саксонський прем’єр-міністр Міхаель Кречмер (ХДС) виключає. Утім, якщо результати на виборах будуть погані, він опиниться під значним тиском власної партії.
Читайте також: "Шатдаун" в США: політичні й економічні наслідки ультиматуму Трампа
У Тюрингії ситуація теж складна. Там вибори відбудуться в жовтні. Владу в цій федеральній землі має червоно-червоно-зелена більшість під керівництвом прем’єра Бодо Рамелова («Ліві»). Згідно з останніми опитуваннями ХДС набирає там 23% і лише незначно випереджає «Лівих» та АдН, які отримали по 22%. СДПН і «Зелені» — по 12%, ВДП, маючи 6%, заледве проходить до ландтагу. Для подальшого існування червоно-червоно-зеленої коаліції цього недостатньо. Проте Бодо Рамелов може ще довгий час залишатися на своїй посаді. Він втратить її лише в разі обрання нового прем’єр-міністра більшістю голосів у ландтазі, як визначає Конституція Тюрингії. Але в такому разі керівникові опозиції Майку Морінґу (ХДС) довелося б створити більшість із чотирьох партій: ХДС, СДПН, «Зелених» і ВДП, які мали б об’єднатися проти «Лівих» і АдН. Досі поява такого союзу бачилася доволі нереалістичною.
Найпізніше в лютому в значній частині Східної Німеччини стартують тривалі передвиборчі перегони, які без перерви відбуватимуться до осені. Власне, вони вже давно почалися. Минулої весни, заледве вступивши на посаду, Міхаель Кречмер одразу ж відкрив «Саксонський діалог» — формат, у якому він разом зі своїми міністрами відповідає на запитання громадян у багатьох містах. Ці заходи вже відвідали тисячі людей, особисто зустрівшись зі своїм прем’єром та урядом. Для Кречмера результати опитувань позитивні, натомість рейтинги його партії стагнують.
Тюринзький глава уряду Бодо Рамелов і бранденбурзький прем’єр-міністр Дітмар Воідке теж мандрують своїми федеральними землями, щоб комунікувати з громадянами. Численні опозиційні політики, як-от Мартін Дуліґ (СДПН) у Саксонії або Інґо Зенфтлебен у Бранденбурзі, також поставили на безпосередній діалог, сподіваючись зробити цим політику не абстрактною, а зрозумілою людям.
Читайте також: Ескалація-2019: потенційні конфлікти і кризи у світі
Люди в популістських фільтраційних бульбашках
Проте неможливо виміряти, чи достатньо особистої розмови для того, щоб переналаштувати людей, які здебільшого перебувають у популістських фільтраційних бульбашках. Такими відкритими, як сьогодні, політичні процеси в Східній Німеччині не були вже 30 років. Ефективного плану, як стримати АдН, ніхто не має. Якщо запитати про це східнонімецьких політиків, що перебувають при владі, часто можна почути чудові аналітичні звіти й описи проблем. Натомість переконливі стратегічні відповіді на виклики трапляються рідко.
У цій складній ситуації саксонський правозахисник і письменник Франк Ріхтер нагадує про принципові речі. «Якщо я не знаю, що мені робити, то я все ж таки можу визначити, чого в жодному разі робити не можна», — пояснює теолог, який торік перейшов від спостережень за політикою до активної політики. «Ми живемо в часи, які повертають нас до власних принципів». Тепер, на його думку, йдеться про «опір спокусі авторитарного та націоналістичного».
Влітку Ріхтер кандидував як незалежний політик на виборах міського голови Майсена і з невеликим відривом програв неформальному альянсу АдН і ХДС. Але не здався. 2019 року він планує увійти як позапартійний кандидат до списку СДПН Саксонії. Щоправда, для цього на січневому партійному з’їзді ще мають змінити статути. Однак Ріхтер налаштований рішуче. «Якщо йде наступ на елементи демократії, демократи мають захищатися!» — каже він. Гасло на 2019-й він уже приготував: «Геть від теорії, вперед до практики».