Є три речі, які ще зараз можуть урятувати світ: по-перше, вакцинація, по-друге, вакцинація і, по-третє, вакцинація. Та попри це в Німеччині близько 17 млн дорослих досі не імунізовані проти COVID-19. Кілька місяців рівень першої вакцинації стагнує на показнику в приблизно 70%. У Португалії таких уже давно 90%.
Щоразу, коли з’являється нова небезпека, яка здається некерованою, люди бояться її більше, ніж відомих ризиків. Спершу вірус був новою загрозою. Нині до цього звикли. Тепер багато людей непокояться через щеплення. Згідно з опитуванням Forsa, 74% невакцинованих припускають, що довгострокові наслідки вакцинації недостатньо вивчено.
Водночас повністю недооцінюють, які складні міжнародні норми, що статистично реєструють побічні дії ліків і вакцин. Смерть після щеплень трапляється вкрай рідко, наприклад, від тромбозів венозних синусів. Однак ті, хто не готовий вакцинуватися, ризикують серйозним перебігом COVID-19 чи навіть смертю, імовірність яких зростає з віком. Як це можна пояснити?
Система людського страху
У нашому мозку страх опрацьовується у двох різних місцях. Насамперед у нас є проста система страху, яка генетично дуже давня. Вона схожа на захисну систему тварин і забезпечила виживання людства. Ця система блискавично попереджає нас про небезпеку, що насувається, як-от гримуча змія чи наближення вантажівки.
Читайте також: Прогноз розвитку епідемії коронавірусу – "Омікрон" за два тижні може стати помітнішим в Україні
Але вона не має вищої освіти. Не знається на статистиці й не може оцінювати ризики. А ще в нас є розумний мозок, який здатен оцінювати складні дані, як-от показники захворюваності та відтворення. Ці системи працюють так само, як дві установи в мерії: не обов’язково спільно.
Приклад: коли ми бачимо великого домашнього павука, наша система страху попереджає: «Просто не торкайся його!» — спадок давніх часів, коли павуки були завбільшки з піцу, а їхні укуси ставали смертельними. Водночас наш освічений розумний мозок заперечує: «Немає хоч трохи небезпечного німецького павука!». Та врешті система страху таки перемагає, бо це система виживання, яка має пріоритет у всіх небезпечних ситуаціях. І невинного восьминогого розчавлюють.
Архаїчні механізми
Коли під час кризи страх бере гору, мозок, що мислить логічно, тимчасово відсторонюють від служби, і система страху може нестримно панікувати. Це пояснює, чому на початку коронавірусної кризи німці скуповували борошно й макарони. Коли люди відчувають загрозу, вони впадають в архаїчні механізми. Так у первісні часи на зиму доводилося накопичувати харчі, щоб не померти з голоду. Тому противники вакцинації не обов’язково легковажні й необачні — три чверті з них далекі від безтурботності, ними просто керують страхи й побоювання.
Страх довгострокових наслідків вакцини ще можна зрозуміти. Навіть коли експерти переконливо доводять, що їх не буде. Адже щепитися ми почали не вчора. До сьогодні у світі було введено 9 млрд доз. Якби вакцини спричиняли віддалену шкоду, наука про це вже знала б. В історії медицини майже немає ліків, які вводили б так часто.
До того ж нелегко розвіяти побоювання противників вакцинації про те, що мРНК змінює гени. Хоча мРНК і проникає в клітини, але не в ядро клітин, де міститься генетичний матеріал у формі ДНК. Генетична інформація зберігається у дволанцюговій ДНК, одноланцюгову РНК сюди не вбудуєш, але для розуміння тонкої відмінності треба добре знати біологію.
Страх перед прогресом — також тема. Мовляв, мРНК-вакцини розробили надто швидко. Водночас прихильники такої думки не беруть до уваги, що над протираковими мРНК препаратами працюють десятиліттями. Люди завжди боялися нових подій. Коли з’явилися перші залізниці, говорили, що людина не виживе на швидкості понад 25 км/год.
А ще ж є пасивні, які ховають голову в пісок: «Якщо я піду в центр вакцинації, мені доведеться ухвалити самостійне рішення, а якщо я підхоплю коронавірус — це доля».
Божевільні теорії
А як щодо тих, хто дослухається цілковито дивних тверджень? Кожен п’ятий американець переконаний, що став жертвою коронавірусної змови. Що сталося, що так багато людей думають, наче Білл Ґейтс з вакцинацією хоче ввести чипи (можливо, щоб установити нам у мозочок застарілу версію Windows)? Що вежі мобільного зв’язку поширюють віруси? Що в Нігерії на нещеплених полюють дронами? Що поліція Берліна використовує водомети, які розпилюють вакцини мРНК? Що федеральний уряд кидає батьків у в’язниці та забирає в них дітей, щоб насильно щепити?
Читайте також: Штам «Омікрон» ймовірно менш чутливий до вакцин – ВООЗ
Страх перед уколом такий великий, що деякі вакциноскептики пили хлорний відбілювач чи отруювалися передозуванням кінських протиглисних препаратів. Інші замовляють у своїх однодумців, яким довіряють, підробні паспорти вакцинації, щоб, як троянські коні, приносити вірус у будинки для літніх людей чи в лікарні. Вони вважають 110 тис. померлих від коронавірусної хвороби (у ФРН — Ред.) пропагандою, а картини з відділень інтенсивної терапії — фейками, особливо реалістичним епізодом серіалу про лікарню «Діагноз Бетті».
Божевільні теорії противників вакцинації не нові: коли британський лікар Едвард Дженнер у 1798 році здійснив перше в історії медицини щеплення та ввів нешкідливу коров’ячу віспу й так заклав основу для подолання хвороби, вважали, що у вакцинованих виростуть коров’ячі вуха.
«Природні засоби»
Як психіатрові, мені доводилося спілкуватися з людьми, які сумніваються в науковому мейнстримі задовго до коронавірусної хвороби. На роботі я десятиліттями постійно мав справу з недоведеними теоріями й багато переконував своїх пацієнтів у тому, які методи справді допомагають. Нерідко батьки запитували мене, чи можу вилікувати шизофренію їхнього сина за допомогою «природних засобів», як-от кульки з розведеної сірки чи блювотного горіха.
Цілком звичайним було те, що пацієнти під час візитів спершу хотіли поділитися зі мною найновішими, на їхній погляд, досягненнями науки. Невже я ніколи не чув про Омега-3 жирні кислоти для боротьби з депресією? Про голковколювання від тривожних станів? Про метод двох пальців для посттравматичного стресового розладу? Чомусь ніхто не намагається доводити гонщику Формули-1 Льюїсу Гамілтону, що він має заправляти свій болід Mercedes не шкідливим бензином Super Plus, а оливковою олією холодного віджиму.
Але лікареві-психіатру доводиться раз-у-раз слухати, що нарешті час покінчити зі «шкільною медициною» (до слова, це нацистський термін). І зараз не надто втішно спостерігати, що глибока недовіра до науки вже не обмежується лише психіатрією, а розвинулася до міжнародної теми.
Культура забобонів
Проблематично, що в Німеччині підтримують культуру забобонів. Так, гомеопатичні препарати у ФРН можна вивести на ринок без наукових досліджень і приписувати їх коштом страховок. Коли «справжні» ліки мають проходити подвійні клінічні сліпі дослідження, гомеопатії це не стосується.
Жоден виробник альтернативних засобів ніколи не надавав таких досліджень. Та й навіщо? Вони заробляють мільйони й без цих доказів. За 2020 рік у Німеччині таких препаратів було реалізовано на суму близько €550 млн. Почасти ті самі люди, які вірять неперевіреним гомеопатичним кулькам-глобулам, вимагають від виробників вакцин ще більшої кількості довгострокових даних.
У тенета заплутаних тверджень про коронавірусну хворобу потрапляють не лише далекі від освіти люди. А також учителі, лікарі, натуропати, доглядальники людей похилого віку, музиканти, актори й інші, хто чогось досяг і добре справляється з іншими сферами життя, проте в питаннях COVID-19 відключив свою проникливість.
Коли нас опановує страх
Є різні психічні стани, у яких розсудливий розумний мозок переходить у режим економії. Щоразу, коли люди діють ірраціонально, хоча не є психічно хворими, це переважно відбувається через дві системи в мозку. Насамперед у системі винагород, що відповідає за потяги, як-от їжа й секс. На етапі високого рівня закоханості тут виділяються ендорфіни, які змушують вас робити божевільні речі.
Але це трапляється і з релігійними фанатиками, які блаженно пізнали, що знайшли єдиноістинну віру — й відмовляють усім невірним у праві на життя. Віра у вищу істоту виділяє гормони гарного настрою, які паралізують решту мозку. Система винагород — це архаїчна, примітивна частина мозку, яка не здатна до логічних роздумів, але за певних умов, коли справа доходить до виживання, може вимкнути розумні частини мозку.
Водночас система страху — також історично давній механізм виживання, який захищає від небезпек, але іноді й жартує над нами. Коли нас опановує страх, ця система переймає ініціативу та блокує розумний мозок, хоч би якими обґрунтованими й логічними були його міркування.
Перелякана система страху
У тих, хто фанатично заперечує коронавірусну хворобу та скептично ставиться до вакцинації, глибока недовіра до сучасних медичних досліджень поєднується з релігійною впевненістю в тому, що цю недугу можна подолати за допомогою природних сил самозцілення.
У час пандемії складні ймовірності треба зіставляти. Звісно, вакциновані також можуть заразитися коронавірусною хворобою, потрапити у відділення інтенсивної терапії й померти. Але тоді ризик зараження COVID-19 значно нижчий, перебіг захворювання переважно легкий, а ті, хто попри вакцинацію помер у реанімації, здебільшого мали хронічні захворювання чи були дуже старими. Для такого складного зіставлення ризиків потрібно зважити як мінімум три статистичні ймовірності, а це надто багато для системи страху в стані стресу.
Тому коли з’являється нарцисичний веганський кухар і оголошує, що COVID-19 узагалі не існує, а за допомогою вакцинації хочуть установити диктатуру, переляканий мозок можна легко приборкати: «Ігноруй хворобу і не роби щеплення!». Мозок одним махом звільняється від складних статистичних домашніх завдань. Система винагород кричить ура.
У противників вакцинації з усього світу є одна спільна риса: вони не довіряють уряду своєї країни й бояться, що їх обмануть. Згідно з опитуванням Forsa, двоє з трьох, хто заперечує COVID-19, підозрюють, що федеральний уряд не говорить про хворобу чесно, а пандемія — лише вигаданий привід, щоб збільшити державний контроль.
Де аргументи більше не допомагають
Чи потрібна нам обов’язкова вакцинація проти коронавірусної хвороби? Ні, кажуть деякі політики, це лише утвердить фронти, необхідно спробувати аргументами переконати тих, хто вагається. Як це зробити? Психологи реклами не радили б використовувати систему страху, щоб упоратися з сумнівами, бо це так само неефективно, як написи «Куріння вбиває!». Найуспішніша реклама звертається до системи винагород.
Але період, коли людей можна було заманити смаженими ковбасками, побаченнями наосліп або купонами в борделі, завершилася. Декого, можливо, ще вдасться переконати, бо вони нікуди не зможуть піти через «правило двох» (щеплені або одужали). А тоді ще залишається велика група людей, на яких не можна вплинути порадами. Переконати їх — було б наче вмовити Папу вийти з церкви. Життя надто коротке, щоб чекати, доки ці охоплені сумнівами люди змінять думку. Згідно з опитуванням, дві третини антивакцинаторів заявили, що в жодному разі найближчим часом не щепитимуться.
Свобода — велике благо, обов’язкова вакцинація його обмежила б. Тепер ситуація така: свобода одного може означати несвободу для іншого. Я також відчуваю обмеження своєї свободи, коли доводиться чекати червоне на світлофорі, доки інші не скористаються свободою зеленої фази.
Ремені безпеки також обмежують самовизначення. На початку 1970-х на дорогах щорічно гинуло 20 тис. осіб. Після запровадження в 1974 році обов’язкового використання пасків безпеки цифри значно знизилися. У 2020-му було 2724 загиблих на дорогах. Є ще одна істотна відмінність: противники ременів ризикують лише собою, інфікований коронавірусною хворобою може заразити багатьох інших людей, а невакциновані, які відмовляються захищатися від серйозного перебігу хвороби, обтяжують усіх.
Не покарання, а допомога
Я досі добре пам’ятаю багатьох дітей, які в 1950-х ходили на милицях після поліомієліту. Їхні долі були жахливими. У 1961 році в Західній Німеччині зафіксували 4500 випадків (без обов’язкової вакцинації), а в НДР, навпаки, лише чотири випадки (за обов’язкової вакцинації).
Ми маємо думати не про те, як покараємо фанатичних скептиків вакцинації за їхнє нелогічне мислення, а радше як можемо їм допомогти. Це не означає, що нам слід робити для них роздрібні покупки і ставити куплене під двері. Значно серйозніше те, що деякі люди відвертаються від друзів і родичів, бо обурені такою нерозумною й несолідарною поведінкою. Ми маємо йти їм назустріч, а не заганяти їх у ще більшу соціальну ізоляцію. І бажати їм хвороби без ускладнень. Залишається сподіватися, що коли COVID-19 перестане лякати, то зникне й запекла відмова від щеплень.