Вони радо їздять в Росію або у регіони, де Москва має стратегічні інтереси. Політики «Альтернативи для Німеччини» (АдН) охоче дають інтерв’ю телеканалу RT та іншим наближеним до Кремля ЗМІ, заявляючи, що партія «і надалі працюватиме для поліпшення німецько-російських відносин», як висловився у лютому саксонський голова цієї фракції Йорґ Урбан. Ідеться «передовсім не про розширення безглуздих антиросійських санкцій, а про їх скасування».
Через кілька тижнів Урбан як єдиний опозиційний політик супроводжував прем’єр-міністра Саксонії Міхаеля Кречмера («Християнсько-демократичний союз») у його суперечливій поїздці в Москву. Поки Кречмер позував на дивані для телефонної розмови з Путіним, Урбан скористався поїздкою і зустрівся також із російським радикалом, неоімперіалістом Алєксандром Дуґіним. Дуґін марить великою євразійською імперією від Лісабона до Владивостока, звісно ж, на чолі з Росією. Це та ідеологія, що підготувала ґрунт і для війни на Донбасі, і для анексії Криму.
Ці двоє збиралися обговорити «проблеми демократії в Німеччині та Росії, «Північний потік-2», а також справу Навального». На запитання Die Welt, чому Урбан зустрівся з Дуґіним, який із 2018 року перебуває в санкційному списку США, речник АдН зазначив, що на «сугестивні запитання» вони не відповідатимуть.
Цілеспрямована провокація
Про зустріч саксонська державна канцелярія дізналася з допису на сторінці Урбана в фейсбуці. «Рішення про особисті зустрічі — справа депутатів», — заявив прессекретар. Проте, мовляв, очікується, що «ці зустрічі не суперечитимуть інтересам Вільної держави Саксонія». На запитання, чи так це було і в цьому випадку, державна канцелярія не відповіла.
Це ще одна провокація у вже відвертому союзі: коли відносини між урядами в Берліні та Москві були суттєво ускладнені отруєнням критика Кремля Алєксєя Навального, міністр закордонних справ Сєрґєй Лавров наприкінці минулого року демонстративно прийняв голову АдН Тіно Хрупалла. У березні разом із іншими колегами по партії на переговори до Москви вперше вирушила й очільниця фракції Аліс Вайдель. З 2015 року Die Welt задокументував понад 100 таких поїздок депутатів і функціонерів із АдН. Помітно багато їх було в останні місяці.
Читайте також: Брак волі. Чому європейці не знають, як упоратися з Росією
Ця близькість важлива ще й тому, що Росія роками намагається дестабілізувати західні демократії. РФ підтримує правих у всій Європі, в тому числі й фінансово, як це сталося у Франції, коли правоекстремістський «Національний фронт» позичав у наближених до Кремля банків кілька мільйонів євро для виборчих кампаній. Прагнення Москви дестабілізувати демократичні уряди реалізується також за допомогою пропагандистських кампаній.
Німеччина, як бачиться, вже роками перебуває в центрі цих впливів. Жодна інша країна-член ЄС не піддається сильнішим дезінформаційним атакам, аніж Німеччина, йдеться в актуальній доповіді Європейської служби зовнішніх справ. Москва ці звинувачення відкидає. Але сумнівно, що Путіну взагалі потрібні такі пропагандистські засоби, що піддаються вимірюванню. Можливо, він давно може вдаватися до послуг запопадливих депутатів АдН на федеральному та земельних рівнях. Відомо, що перед останніми виборами в Бундестаг кандидата від АдН Маркуса Фронмайєра в адміністрації президента Росії називали «абсолютно контрольованим депутатом», чию кандидатуру треба підтримати. Політик із «Альтернативи» ці звинувачення відкидає.
Безпекові кола підтверджують оцінки видання, що близько десятка депутатів Бундестагу від АдН підтримують тісні контакти з Росією. Особливо це стосується депутата Бундестагу від АдН Штефана Койтера. З 2018 року задокументовано десятки його поїздок у Росію, а також в Абхазію та Азербайджан. У 2020 він відвідав підтримувану Кремлем Вірменію та спірний із погляду міжнародного права регіон Нагірний Карабаґ.
Задокументована діяльність Койтера виходить за межі його подорожей. Так, у лютому 2020 року депутат написав на своїй сторінці в фейсбуці, що «прийняв запрошення Алєксандра Малкєвіча виступити з доповіддю на конференції щодо свободи думки і слова в інтернеті». На Малкєвіча в США ще в 2018 році наклали санкції за звинуваченням у цілеспрямованій дезінформації під час передвиборчої кампанії до Палати представників. У січні 2020 року Койтер разом із Малкєвічем взяв участь у конференції «Свобода слова в соціальних мережах» (Freedom of Speech in Social Networks) в готелі Hilton на Жандарменмаркт у Берліні і сфотографувався з ним.
Читайте також: Мистецтво самозахисту
Серед організаторів цієї конференції, окрім Малкєвіча, значилась організація «Асоціація вільних досліджень та міжнародної співпраці» (Association for Free Research and International Cooperation, AFRIC). AFRIC, що згідно з актуальним повідомленням Міністерства фінансів США також була внесена до санкційного списку, діє в російських інтересах у багатьох африканських країнах. Зокрема, вона провела там кілька місій щодо спостереження за виборами, які в Сполучених Штатах називають фальсифікованими. Койтер підтримував контакти з AFRIC уже щонайпізніше з липня 2019 року. Тоді він брав участь у конференції «Африка 2040: Візія майбутнього» (Africa 2040: Vision of the Future), ініційованій цією організацією, що також відбулася в берлінському готелі Hilton. Як видно з його сторінки у фейсбуці, Койтер запросив учасників конференції в Бундестаг.
«Кухар Путіна»
США вважають AFRIC частиною мережі російського підприємця Євґєнія Пріґожина. Пріґожин, прозваний через свою кейтерінгову фірму «кухарем Путіна», також фігурує у кількох санкційних списках. Його розшукує ФБР, він пов’язаний із кількома дезінформаційними кампаніями, а також військовими операціями, зокрема в Лівії. За даними США. AFRIC — «фірма-прикриття для операцій Пріґожина в Африці».
На питання про AFRIC Койтер відповів, що вважає роботу організації «змістовною». Вона «у багатьох аспектах перегукується зі стратегією федерального уряду стосовно Африки». Як він дійшов такого висновку, Койтер не прокоментував. Хай там як, слід зазначити, що спостерігачі від Європейського Союзу на виборах 2018 року в Зімбабве і в 2019 році в Мозамбіку дійшли геть інших, значно негативніших висновків, ніж нібито об’єктивні спостерігачі від AFRIC.
У відповідь на запитання про Пріґожина і Малкєвіча Койтер заявив, буцімто «пан Пріґожин» йому «невідомий». Така непоінформованість Койтера дивна, адже він не лише неабияк часто їздить у Росію, а й підтримує контакти зі співробітниками російського посольства в Берліні. Зв’язки з діяльністю Пріґожина можна встановити і за черговим виступом Койтера на конференції, датованим січнем цього року. Як написав Койтер у своєму фейсбуці, він мав доповідь про газопровід «Північний потік-2», знову в берлінському Hilton, на конференції «Стратегічний діалог регіону Балтійського моря» (Strategic Dialogue Baltic Sea Region). Окрім кількох депутатів Бундестагу з інших партій, там була також громадянка Литви Вайва Адомайтіте, яку пов’язують із мережею Пріґожина і яка вже брала участь у берлінській конференції AFRIC в липні 2019 року. Окрім того, співорганізатором Балтійської конференції виступила організація, принаймні двоє членів якої були спостерігачами на виборах від AFRIC. На запитання про причини участі у всіх цих конференціях Койтер відповів, що як депутат Бундестагу «приймає численні запрошення виступити в ролі доповідача». А отже, й у цих заходах. Свій інтерес до Африки і колишнього Радянського Союзу Койтер пояснює так: «Я заступник члена Комітету з економічного співробітництва та розвитку німецького Бундестагу, а, окрім того, член німецько-російської групи парламентарів».
Захоплена група парламентарів
У групі, мета існування якої — обмін думками парламентарів та урядовців, а також представників громадянського суспільства й опозиції, найбільше представництво в АдН — 21 член. Члени різних фракцій постійно критикують голову групи, депутата Бундестагу від АдН Роббі Шлюнда. Той також помічений у частих поїздках в Росію, недостатньо обговорює ініціативи президії, а АдН прислуговує російській пропаганді, — вважають вони. Шлюнд називає звинувачення «невиправданими та такими, що мають одностороннє ідеологічне забарвлення». Групу слід розглядати як надпартійну, орієнтовану на діалог зі співдружності, стверджує він.