Шведський парламент наважився на історичний крок — до 2025 року утвердив зростання річного військового бюджету на 40%. За словами уряду, таке рішення було ухвалене через посилення напруги в Європі, а саме через «російську агресію». Двопартійний уряд меншості з соціал-демократів і «зелених» минулого жовтня запропонував грошові вливання, а опозиційні партії підтримали пропозицію. Міністр оборони країни Петер Гульквіст наголосив, що це будуть найбільші військові видатки за понад 70 років, і застеріг: «Збройний напад на Швецію виключати не можна». Після закінчення холодної війни країна спершу стрімко зменшила військовий бюджет. Поворотне рішення парламент ухвалив лише після анексії Криму Росією в 2014 році. Відтоді оборонний бюджет щороку збільшували. Озброєння Швеції — лише приклад того, наскільки стурбовані північні країни через загрозу від їхнього великого сусіда Росії. Фінляндія, Норвегія та Данія також дедалі більше інвестують в архітектуру безпеки й роблять ставку на військове співробітництво. «Перед вторгненням російських військ у Крим ніхто не думав, що європейські кордони поставлять під питання, — зазначив у розмові з Die Welt Іан Ентоні, директор європейської безпекової програми в стокгольмському міжнародному Інституті дослідження миру (SIPRI). — Але зараз це те, про що завжди думають європейські уряди».
Більше військовозобов’язаних
Фінансовими вливаннями Швеція, серед іншого, хоче до 2030 року збільшити кількість своїх військових із 55 тис. до 90 тис. солдатів. Щорічне число військовозобов’язаних планують подвоїти до 8 тис. осіб, до того ж уряд планує відновити численні розформовані підрозділи. Після кількох порушень російськими військовими літаками шведського повітряного простору й наближення імовірно підводного човна до узбережжя Стокгольма армія на постійній основі розташувала підрозділ на острові Готланд у Балтійському морі. 2019 року там також установили систему протиракетної оборони.
Читайте також: Крим. Казарми замість курорту
На відміну від Норвегії та Данії, Швеція і сусідня Фінляндія не є членами НАТО. Але в безпековій архітектурі Альянсу вони відіграють важливу роль, особливо в питаннях оборони балтійського регіону. Обидві країни визначили свою співпрацю з НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Вони брали участь у навчаннях НАТО, наприклад, 2018 року у Trident Juncture, які стали одним із найбільших тренувань військ із часів холодної війни: близько 50 тис. учасників, 10 тис. одиниць наземної техніки, 250 літаків і вертольотів, а також 65 кораблів військово-морських сил відпрацьовували напад ворога на одного з членів НАТО.
До того ж обидві країни домовилися з Альянсом, що логістично підтримуватимуть його війська на своїх територіях під час навчань та у кризовій ситуації. Фінляндія вже давно вважає опцію вступу в НАТО відкритою, у грудні за такий крок висловилася й більшість шведського парламенту. Нещодавно на цю тему відбулася жвава дискусія: одні говорили, що слід орієнтуватися на фінську лінію, інші — що уряд меншості таке важливе рішення ухвалювати не повинен. Водночас зростає і загальна підтримка вступу до НАТО. За даними січневого опитування, вступ підтримує майже половина населення і лише третина висловилася проти. Натомість в опитуванні SOM—Instituts університету Гетеборга від 1994 року, проти було 48% і лише 15% — за. У Фінляндії противників вступу значно більше.
Країни-сусіди й далі розвивають двосторонні відносини, організовують спільні навчання та гармонізують свої військові стратегії. У 2015 році міністерства оборони обох країн у своєму звіті закликали створити спільний морський корпус швидкого реагування та шведсько-фінські бригади, а також налагодити ще кращу співпрацю військово-повітряних сил.
Стокгольм справді може сподіватися, що сусідня країна замовить свій планований флот бойових літаків ціною в €10 млрд у шведського підприємства Saab. На нещодавній пресконференції, яку проводив цей концерн, заступник командувача шведських повітряних сил Андерс Перссон заявив про наміри створити шведсько-фінські повітряні сили. Опісля міністр оборони Гульквіст сказав, що оборонна співпраця Швеції та Фінляндії вже зараз амбітніша й об’ємніша, ніж будь-коли досі. «Вона передбачає політичні, стратегічні й тактичні рівні», — вів далі Гульквіст.
Попри високі видатки, зумовлені COVID-19, наступного року також буде суттєво збільшено й військовий бюджет Фінляндії. Наскільки сильно оборонна політика закріплена в національній ідентичності, нещодавно продемонструвала прем’єр-міністерка Санна Марін, яка, незважаючи на свою політику лівого штибу та «зелений» кабінет, наголосила, що попри економічні втрати не відмовиться від оборонних закупівель.
Читайте також: Україна у світовій системі безпеки: мріяти чи бути
Скорочену раніше кількість військ у Фінляндії тим часом знову збільшили. Країна планує довготермінові видатки на тренувальні програми й нові заходи, які передбачатимуть спротив не лише конвенційним військовим атакам, а також кібернападам та іншим загрозам, як-от пандемії.
Маневри зі Швецією
Фінляндія регулярно здійснює спільні зі Швецією тренування оборони проти ворожих підводних човнів, а також бере участь у міжнародних морських маневрах Baltops, якими керують США. Минулого вересня сусідні країни оновили тристоронній договір із Норвегією. Точний зміст невідомий, але в ньому закріплено посилення військової співпраці трьох країн і врегульовано розподіл завдань у кризових ситуаціях. Під час підписання договору на одному з островів на півночі Норвегії солдати позували з новими танками й системами озброєння — це був свідомий символічний жест, адже північ країни — стратегічно важливий арктичний регіон, у якому Росія дедалі сильніше демонструє свою присутність.
«Порівняно з холодною війною, регіон мало мілітаризований, але за минулі роки РФ багато туди інвестувала, й ландшафт змінюється, — наголосив експерт SIPRI Ентоні. — Тому північні країни хочуть точно знати, що там відбувається і що це означає для їхньої безпеки». Особливо їх хвилює посилення Москвою маневрів на арктичному Кольському півострові. У листопаді 2020-го ЗС РФ випробували в регіоні гіперзвукові ракети, які рухаються вдев’ятеро швидше за звук і можуть уражати цілі в радіусі тисячі кілометрів. Тривожний сигнал для сусідніх північних країн.
Бомбардувальники В-1 в Арктиці
Тому член НАТО Норвегія здійснює регулярні тренування зі своїми союзниками, передовсім із США. У лютому партнер по Альянсу вперше надіслав в Арктику свої стратегічні бомбардувальники В-1, які можуть атакувати наземні цілі великою кількістю різноманітного озброєння.
«Це перекидання відбулося в контексті глобальної військової активності на крайній Півночі, яка значно посилилася за останні роки і зі сторони Заходу, і зі сторони Росії, — написав Крістіан Атланд, дослідник у норвезькому Інституті оборонних досліджень. — Те, що це стратегічні бомбардувальники, звісно, Росію тривожить». Москва відверто обурилася. «Мілітаризація в регіоні може відкинути нас на десятиліття назад, у часи холодної війни», — лютував російський посол в Арктичній Раді Ніколай Корчунов.
Читайте також: Крим: Уроки вторгнення
Натомість Осло риторично робить ставку на розрядку. Щоб не провокувати великого сусіда, зосереджується передовсім на стеженні за регіоном, а не на військовій присутності. Ще більше це стосується Данії, уряд якої кілька тижнів тому заявив про посилення своєї оборонної бази в Арктиці завдяки придбанню розвідувальних дронів і розбудові супутникових технологій.
Однак Росія — не єдина загроза безпеці в регіоні. Із таненням дедалі більшої площі льоду ресурси і шляхи регіону стають дедалі цікавішими для Китаю та США (див. «Популярне місце»). У 2018 Дональд Трамп спричинив скандал абсурдною заявою про намір купити Гренландію. Найбільший острів планети — автономія у складі Королівства Данії.