Як відомо, британські букмекери приймають ставки практично на все: на майбутнього чемпіона світу з футболу, імена дітей королівської родини, шанс побити історичний рекорд спеки в липні та, звичайно, на лідерів ЄС. Якби хтось ще кілька днів тому поставив €100 на Урсулу фон дер Ляєн як майбутню президентку Єврокомісії, у щасливця або щасливиці, ймовірно, незабаром з’явилася б можливість організувати собі довгу відпустку класу «люкс». Коефіцієнти на перемогу були б грандіозними, адже фон дер Ляєн у списках букмекерських контор не було.
Курйозний світ: саме та жінка, яка з певністю посіла б одну з останніх позицій, якби німці оцінювали успіхи в роботі своїх політиків, тепер може отримати одну з найвпливовіших посад у Європі. Ще дивнішим було те, що під час голосування німецька міністерка від ХДС здобула підтримку від 27 з 28 глав урядів ЄС. Утрималася лише одна країна, Німеччина, представлена довголітньою главою ХДС. Канцлерка Анґела Меркель була змушена утриматися, бо її партнер по коаліції СДПН застосував вето на висунення фон дер Ляєн.
У страсбурзькому Європарламенті вибір уродженки Брюсселя фон дер Ляєн, попри високу підтримку національних урядів, також далеко не самозрозумілий. Вибори заплановані на наступне пленарне засідання в середині липня. Зрозуміло, що пакет персоналій, у якому ціла низка інших імен, дасть переможців і переможених не тільки для британських букмекерів.
Читайте також: Die Welt: проблеми в Бундесвері, флірт Путіна з Ердоганом та шкільні війни
Переможці й бенефіціари
По-перше, це Німеччина: востаннє німець керував Комісією 1967 року, це був Вальтер Гальштайн. Бути коло важелів впливу саме тепер є перевагою, бо потрібно братися за важкі проблеми, наступний бюджет, зміну клімату, спільну зовнішню політику ЄС, торгову суперечку зі США та Китаєм. Заспокійливим для Німеччини може бути прогнозованість основного спрямування політики фон дер Ляєн: більше жодного перекладання заборгованості окремих країн на всю спільноту, дисципліна видатків, жорсткий нагляд за реформами.
Вхід політика ХДС у Berlaymont — офіс Єврокомісії — це також успіх для сім’ї консервативної Європейської народної партії (ЄНП), яка нині практично попрощалася з найвпливовішою посадою ЄС. Канцлерка Анґела Меркель уже було погодилася передати головування Комісією політичним конкурентам, після того як президент Франції Емманюель Макрон відкинув центрального кандидата ЄНП Манфреда Вебера. Однак ЄНП, яка на виборах здобула більшість голосів, збунтувалася, а Меркель зіштовхнулась із жорсткою критикою у власних рядах. Той факт, що верхівку Комісії ЄНП таки собі «повернула», канцлерка Німеччини може назвати перемогою чи принаймні успішним уникненням прикрої поразки. Окрім того, вона має шанс перебудувати свій кабінет і в такий спосіб усунути одне-два проблемні місця.
Однак Меркель та інші глави держав, очевидно, пішли на значні поступки задля забезпечення підтримки плану. Так, прем’єр Італії Джузеппе Конте наголосив, що його країна за підтримку фон дер Ляєн дістала гарантії отримання доброї посади в майбутній Комісії. Порушниця меж дефіциту Італія публічно казала про посаду віце-президента чи принаймні комісара, «впливового» в питаннях економіки та фінансів.
Причину для радості має і Шарль Мішель, бельгійський ліберал, який повинен очолити Європейську Раду замість Дональда Туска. 43-річного сина колишнього міністра закордонних справ Бельгії та комісара ЄС Луї Мішеля вважають дуже талановитим політиком. Проте після розпаду його урядової коаліції через міграційний пакт, здавалося, фортуна від бельгійця відвернулася. Тепер йому не доведеться братися за складне завдання формування нової коаліції. Його батько привітав це рішення: президентом Ради стає «розумний, упертий чоловік».
Переможцем можна вважати й гендерну збалансованість, адже жінка вперше в історії стане на чолі не лише Єврокомісії, а і Європейського центрального банку (ЄЦБ). Француженка Крістін Лаґард, нинішня голова МВФ, уже зараз поступово відходить від виконання службових обов’язків. Завдяки їй одну з найбажаніших посад окрім Німеччини отримала Франція. А данська лібералка Марґрете Вестаґер, ймовірно, стане віце-президенткою Комісії. Цим комісарка ЄС із питань конкуренції досягла своєї проголошеної мети: працювати в брюссельській Комісії ще одну каденцію. За неписаним правилом ЄС, отримати такі посади можуть тільки обидві країни або жодна з них.
Переможені й обділені
Тут передовсім слід назвати принцип провідних кандидатів. Жоден із кандидатів не отримав посаду, за яку змагався. Більшого очікували насамперед соціал-демократи й зелені, пропозиціями Ради вони частково розчаровані, а частково розлючені. І якщо соціал-демократам дістанеться принаймні посада високого представника – на неї зійде іспанський екс-міністр закордонних справ Жозеп Боррель. Зелені, ймовірно, залишаться взагалі без посад: Ска Келлер хоч і претендувала на посаду голови Європарламенту, але супроти кандидата-соціаліста Давида Марії Сассолі не мала жодних шансів. На запитання, чи не є це несправедливістю щодо зелених, президент Франції Макрон незворушно відповів: «Зелені давно не монополісти в питаннях екології».
Читайте також: Стало відомо, коли Європарламент обиратиме нового президента Єврокомісії
Як і Меркель, Макрон також закликав переглянути модель провідних кандидатів та зробити висновки з актуальних, пов’язаних із нею проблем. Одна з них — те, як повелися з провідним кандидатом ЄНП Манфредом Вебером (ХСС). Останніми тижнями йому особливо дісталося, бо президент Франції відкрито називав його політичним легковаговиком. Дещо розчарована нині й Фінляндія, бо їй не вдалося провести жодного зі своїх двох кандидатів на голову ЄЦБ. Загалом від колись так часто згадуваної географічної зрівноваженості мало що залишилося. Такі бажані провідні посади відійшли виключно західно- та південноєвропейським країнам. Сходові та Півночі не дісталося геть нічого. Дуже несподівано щодо цього висловився міністр закордонних справ Польщі Конрад Шиманський: «Географія — це не все». Польщі, за його словами, значно важливіше реалізовувати свої політичні інтереси в цілому політичному спектрі. У програші й Петер Альтмаєр та Мартін Зельмайр. Перший сам радо став би комісаром у Брюсселі, але якщо Урсула фон дер Ляєн матиме успіх, то цей потяг уже пішов. А в другого, нинішнього генерального секретаря Єврокомісії, інша велика проблема: близька довірена особа керівника цієї організації Жана-Клода Юнкера — німець. Важко уявити, що Зельмайру вдасться зберегти свою позицію в генеральному секретаріаті, якщо той стане на чолі Комісії.
Європейська СДП не голосуватиме за «жодних обставин»
Утім, на користь фон дер Ляєн ситуація ще не вирішена. Хоча майбутню президентку, принаймні непрямо, підтримав навіть суперечливий прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Він вітає те, що майбутні провідні фігури Європи, за його словами, розуміють значення християнської культури. Європейські соціал-демократи натомість погрожують не підтримувати 60-річну політикиню. «Пані фон дер Ляєн неприйнятна як голова Комісії, — лаявся голова європейської СДП Єнс Ґаєр. — Вона не провідна кандидатка, не має жодного стосунку до Європарламенту і завжди буде придатком Ради». Його група «за жодних обставин» не голосуватиме за її призначення.