Вугілля повернулося. Із 2017-го, після чотирьох років стабільного рівня викидів CO2, у світі знову спостерігається тенденція до їхнього зростання. Вугілля, як один із найбільших руйнівників довкілля, відіграє в цьому вирішальну роль.
На кліматичній конференції ООН, що триватиме з 2 по 13 грудня в Мадриді, світова спільнота вирішуватиме питання енергоносія з найвищими викидами CO2. Реалізація Паризької кліматичної угоди й торгівля квотами на викиди CO2 не вперше стоять на порядку денному. Екоактивісти продовжують боротьбу з розривом у використанні вугілля між Європою та Азією. Лідер у відмові від вугілля — Європа. Єврокомісія проголосила «критичну ситуацію з довкіллям і кліматом», держави докладають зусиль. Половина континенту до 2030-го планує повністю відмовитися від вугілля. Німеччина дещо відстає, але має і свіжі успіхи. За даними робочої групи з енергетичного балансу, частка вугілля в споживанні енергії за перші дев’ять місяців 2019 року значно знизилася: кам’яного вугілля на 18%, бурого на 22%.
Натомість Азія й Африка саме починають використовувати вугілля, нівелюючи таким чином європейські успіхи. Велику роль у відродженні вугілля відіграє третій у світі постачальник — Росія. Вона є найбільшим постачальником Німеччини й далі підвищує видобуток, чим збільшує розрив у споживанні вугілля. Погляд на Сибір унаочнює, що поза європейською бульбашкою й надалі переважає вугілля і від цього страждають люди й довкілля. «Посилювати власну позицію і розширювати частку на світовому ринку», — казав про вугілля президент Росії Владімір Путін ще 2018-го.
Читайте також: Енергетика між Ахметовим і Коломойським
Для цього російська залізниця РЖД розбудовує Транссибірську магістраль, розширюють порти. Окрім того, витрати на перевезення майже повністю покриваються субвенціями, що зумовлює низьку ціну. Обсяги транспортування до 2025 року повинні зрости передовсім у напрямку південно-східної Азії та Індії. За повідомленнями російського економічного каналу РБК, на підтримку національного експорту вугілля держава виділяє €20–30 млрд на рік.
Австралія та Індонезія також великі експортери
Однак Росія не єдина бореться за вугілля. Згідно з даними ООН, успішно торгують ним за кордон Австралія (38% світового експорту) та Індонезія (17%) (див. «Вугільний розрив»). А за ними з 14% йде Росія. Вони постачають сировину на вугільний континент — в Азію. Там, за даними ООН, 62% ринку вугілля творить азійський квінтет Японія — Індія — Китай — Південна Корея — Тайвань. Азійське споживання надзвичайне. За даними Федерального інституту геологічних наук і природних ресурсів ФРН (BGR), в Азії спалюють майже 80% кам’яного вугілля, яке там домінує. Понад половина згоряє в Китаї, де показники споживання у 14 разів вищі за показники ЄС. І розрив стає дедалі глибшим: у світі функціонують електростанції, що генерують із вугілля близько 2 тис. ГВт, ще 580 ГВт у планах, із яких 230 ГВт будуть у Китаї. Це дані звіту щодо відмови від вугілля Global Coal Exit List, які надав у вересні дослідницький центр Global Energy Monitor. Він показує, що із січня 2018-го Китай додав 40 ГВт. Це нівелювало німецьку відмову від вугілля навіть до її реалізації. Ще 120 ГВт мають з’явитися незабаром, це лише трохи менше сумарної потужності ЄС.
Не менш прикрий для Європи факт: на Близькому Сході, у Центральній Америці, Азії та Африці збільшують генерацію енергії з вугілля. Якщо поглянути на розвиток ситуації з 1990 року, то, за даними Міжнародного енергетичного агентства, генерація зросла на три чверті. Узято до уваги й зменшення майже вдвічі виробництва струму з вугілля в ЄС. Крім того, за даними BGR, у 2017-му на ЄС припадало тільки 5% глобального споживання вугілля. Так, у використанні бурого половина припадає на Європу, але кам’яного вугілля у світі споживають майже вшестеро більше. Через повну відмову Європи від вугілля світові викиди зменшаться приблизно на десяту частину. Однак насправді це будуть лише соті частини, бо країни на кшталт Польщі й надалі планують палити вугілля.
Читайте також: Гарант, арбітр і тренер
Відмова Європи від вугілля не врятує клімат
Отже, європейська відмова від вугілля клімат не рятує. Та все ж таки вона подає добрий приклад і водночас кладе край суперечливим оборудкам. Глобальний вугільний бум має погані наслідки: майже половина європейського імпорту вугілля походить із Сибіру. У споживанні Німеччини російське кам’яне вугілля становить 40%. Понад половину з цього видобувають на Кузбасі, найбільшому російському вугільному басейні в південносибірській Кемеровській області. За даними неурядової організації Eco Defense, тут із пізніх 1970-х років із великим розмахом викорчували, вирубали, перерили й спустошили понад 1 тис. км2 тайги (площу розміром із Баварію).
Найбільша німецька відкрита розробка вугілля Гамбах із її 44 км2 здається порошинкою. За останній час на Кузбасі видобули 255 млн т вугілля. Більшість відкритим способом: хмари від вибухів вільно переміщаються і все вкривають попелом. Про «чисту» й «зелену» енергію тут не йдеться. У листопаді це питання обговорювали на заході Фонду Генріха Белля в Берліні із захисниками довкілля та юристами з регіону: шкідливі наслідки для людей і природи неймовірні. Десятки приватних вугільних фірм за підтримки уряду викорчовують тайгу, розривають землю і видобувають породу.
Ліс, звісно, ніхто не відновлює. Умови життя і праці шкідливі й канцерогенні, раз по раз стаються нещасні випадки через обвали й вибухи. Понад 200 тис. людей, що живуть у регіоні, боряться з підривами, коричневою питною водою та отруйним коктейлем із канцерогенного кварцового пилу, ртуті й окису азоту, який падає з неба у формі так званого чорного снігу. Люди там живуть у середньому 63 роки, на дев’ять років менше, ніж по Росії. Кузбасівський активіст із захисту довкілля Антон Лємєнтуєв на берлінському заході назвав це «злочином проти здоров’я людей».
Читайте також: Економіка: перевірка реальністю
Німецькі підприємства хочуть скористатися вугільним бумом
Російські вугільні підприємства замішані в мільярдні скандали щодо відмивання грошей довкола шведського банку Swedbank. Найбільший, зареєстрований на Кіпрі концерн Carbo One відмив через естонські рахунки Swedbank із допомогою узбецько-російського олігарха Іскандера Махмудова мільярди рублів. Проблема з боку Німеччини: у порту Архангельська вугільний гігант завантажує 200-метрові контейнеровози чи кілометрові вантажні потяги, які постачають німецьким підприємствам, як-от RWE, Uniper і EnBW, десятки тисяч тонн вугілля. Цим вони підтримують коктейль зі знищення довкілля, катастрофічних умов життя і праці, політичних переслідувань і відмивання грошей.
Дістати вигоду з російського вугільного буму намагаються й німецькі виробники обладнання. За даними федерального агентства German Trade & Invest, серед зацікавлених такі компанії, як Siemens і Envirochemie. Вугільний сектор дає «добрі шанси заробити європейським виробникам гірничого, фільтраційного та очисного обладнання», вважає федеральне маркетингове агентство. Можливо, завдяки німецькій технології фільтрації через кілька років у Кузбасі принаймні осідатиме менше чорного снігу.