Філіп Фрітц пише про відчуження в непростих польсько-німецьких відносинах. У жодній іншій країні Європи не побачиш такого великого роздратування німецькою зовнішньою політикою, як у Польщі. Але у Варшаві добре знають: без Німеччини нічого не вийде, але й із нею нічого доброго теж не світить.
Уже давно на європейському континенті не розуміють зовнішньополітичних векторів Німеччини. Це призводить до цілої низки непорозумінь із сусідськими країнами. Ніхто не знає мотивів, якими Берлін керується, ухвалюючи рішення. Сприйняття німцями проблеми біженців та енергетичної політики й тепер відрізняється від загальноєвропейського. А в питаннях безпеки на них узагалі краще не орієнтуватися. Там із цим повний безлад.
У Польщі, до прикладу, непорозуміння викликає ставлення Берліна до «Північного потоку-2» та повальний антиамериканізм. У Німеччині ставлення до поляків дуже зверхнє. Але найбільше Варшаву хвилює те, що Берлін байдужий до безпекових питань, які тільки загострилися після того, як Росія анексувала Крим. Справедливі побоювання Польщі перед Росією занадто довго не сприймалися в Берліні. Понад те, ці страхи тривалий час вважалися істеричними. Нинішній польський уряд вимагає від Німеччини рівноправ’я. Адже багато років німці просто ігнорують Польщу та її потреби. А це зовсім не сприяє якісному розвитку двосторонніх відносин. Нині всі ці процеси паралізовані. Польща, відчуваючи незацікавленість німців, дедалі частіше звертається до США.
Щоб утримати ЄС цілісним, Берліну потрібно змінити власне бачення зовнішньої політики. Польщі тут слід відвести належне місце.
Читайте також: DIE WELT: Росія посилює експансію, гонка озброєнь на Балканах
Робін Александер описує становище в західному клубі. Анґела Меркель показала, як поєднувати здорову самооцінку з політичним розумом. Проте східнонімецькі політики її ж партії поводяться інакше.
Президент Франції й сам не розуміє, чи хоче повернути Росію до Великої сімки. Уже ні для кого не таємниця, що світові лідери на зустрічі Великої сімки пересварилися через бажання Дональда Трампа запросити Владіміра Путіна. Позиція французького президента залишається доволі туманною. Німецька канцлерка відповіла чітко негативно. Така реакція була несподіваною. У самій же Німеччині ставлення до РФ покращується. Це доводять результати місцевих виборів. ХДС платить за це свою ціну. Анґела Меркель зробила дуже сміливий крок, незважаючи на несприятливу внутрішньополітичну кон’юнктуру. Вона також пояснила власну позицію, чому проти запрошення Путіна на цю зустріч. Усе просто: Росія повинна виконати мінські угоди та припинити стріляти на Донбасі. Така позиція Меркель свідчить про її політичну волю. Крім того, це підтвердило важливий постулат: Німеччина має великий політичний та економічний інтерес до світового порядку, який базується на чітких правилах.
Водночас ситуація з Путіним оприявнила розкол у західному клубі держав. Москва вкотре порушує загальноприйняті правила й наполягає на особливому ставленні до себе. Деякі лідери ілюзорно вважають, що Росію можна демократизувати та перетворити на повноцінного партнера. Але ж це зовсім не справа таких зустрічей. Єдина умова допуску Путіна до елітного клубу — це незмінна повага до територіальної цілісності своїх сусідів, не намагатися дестабілізувати демократії Європейського Союзу за допомогою фейків і тролів та припинити фінансувати радикальні партії.
Читайте також: Die Welt: Відхід Меркель може розірвати Європу
Даніель Ветцель переконаний, що Газпром отримає зиск від дипломатичних фальсифікацій Трампа. Американський президент своїми недолугими діями заважає протистояти «Північному потоку-2». Якщо данці перестануть опиратися, то Вашингтон програв.
Данія нині дуже сміливо протистоїть російським енергетичним інтересам. Саме ця невелика країна блокує будівництво «Північного потоку-2». Для американських дипломатів Копенгаген повинен стати першим союзником. Але Дональд Трамп поводиться як ображена дитина. Спочатку він у досить розважливій формі запропонував купити в Данії острів Гренландію, а потім образився, коли почув відмову.
Не слід приховувати, що безпека та економічне процвітання України повністю залежать від Данії. Ідеться про мільярди доларів. Для американців затримка будівництва «Північного потоку-2» — це можливість зайняти газову нішу. Фактично це означає постачати скраплений природний газ до Європи. Для Москви така ситуація дуже небезпечна. Адже це не просто підвищує вартість проекту, а й змушує потенційних клієнтів терміново шукати інші джерела енергоносіїв. Одне слово, невелика скандинавська країна стала їм поперек горла. Але й потенційні союзники — Сполучені Штати — поводяться дуже вже по-дитячому. Якби Данія в зовнішній політиці керувалася тими самими мотивами, що й Дональд Трамп, то вже, мабуть, пристала б на умови росіян.
Копенгаген не просто так побоюється зростання впливу росіян у Балтійському морі. Крім того, данці давно прихильно ставляться до українців. Трамп повинен відмовитися від своїх емоційних виступів та зосередитися на суто практичних моментах ситуації з «Північним потоком-2».