Die Welt: Путінський торг біженцями

Світ
13 Листопада 2018, 10:26

Коли на сирійському саміті з Анґелою Меркель, Емманюелем Макроном і Реджепом Таїпом Ердоганом хтось звертався до радників президента Владіміра Путіна, ті дратувалися. «Не розумію, чому Європа завжди має пасувати перед США, — обурювався нещодавно під час інтерв’ю інформагентству Bloomberg Віталій Наумкін (російський сходознавець, радник Путіна. — Ред.). — Якщо європейці сподіваються, що ми зможемо позбутися Асада, а тоді прийдуть до влади якісь помірковані опозиціонери, то вони живуть у світі фантазій». І, звертаючись до європейців, він запитує: «Чому ви не хочете допомогти людям повернутися до Сирії?». Це ж, мовляв, дуже просто, треба лише «побудувати там житло, школи, лікарні й дороги».

Двох речей не згадує Наумкін. По-перше, саме російська військова авіація зруйнувала велику частину цієї інфраструктури. По-друге, відбудова Сирії може коштувати до $500 млрд. І, за російським сценарієм, якомога більше з цієї суми має заплатити Європа. Саме про це йшлося на саміті в Стамбулі.

Читайте також: Welt про вибори в США і ситуацію в Польщі

На перший погляд видається, що війна в Сирії практично закінчена. Відколи російські війська 2015-го вступили у війну на боці диктатора Асада, опозиційні режиму сили відступають. Останні вцілілі й підтримувані Туреччиною повстанці секулярної Вільної сирійської армії та деяких ісламістських груп окопалися в Ідлібі. Наразі це місто вважається «зоною деескалації». Чи буде знайдено мирне рішення для регіону на тривалий час, залежить від Росії. А отже, і від її фінансових вимог. Адже Путін має багато солдатів, але недостатньо грошей для відновлення сирійської держави. Однак європейці, які найбільше спроможні на це, вагаються. Вони не поспішають дарувати нову інфраструктуру саме тому режиму, який за останні роки знищив понад 300 тис. власних громадян. Тому Москва намагається домогтися свого аргументом, спрямованим на внутрішні європейські конфлікти: швидким поверненням сирійських біженців на Батьківщину.

У детальній брошурі, фрагменти якої є в розпорядженні видання Die Welt, російські автори презентують європейським посередникам докладний кошторис, що потрібно для відбудови зруйнованих бунтівних районів і скількох біженців вони завдяки цьому зможуть відправити назад. Враховано все включно з потужностями пасажирських літаків, які будуть для цього потрібні. Брошуру, яка є в обігу з кінця літа, прикрашає логотип російської армії, і вручають її європейським дипломатам під час розмов про майбутнє Сирії. У ній наголошено, що, за даними ООН, у Німеччині перебувають 697,8 тис. біженців і, щоб перевезти їх назад до Сирії, потрібно рівно 4154 рейси. Очевидно, російські автори розраховують по 170 людей на рейс, причому в літаку середнього розміру, як-от Airbus 320, залишатиметься місце для ще приблизно десяти супровідних осіб. «У недалекому майбутньому повернутися зможе мільйон сирійських громадян», — обіцяє брошура, яка вперше була згадана в онлайн-версії німецького журналу Zenith, що спеціалізується на проблемах Сходу.

Наскільки близьким є це вільне від біженців майбутнє, не уточнюється. Але натяки на ціну такого повернення чіткі: 30 420 м³ цегли, 3900 м³ цементу, 5070 збірних перекриттів, 66 300 м водогінних труб, 7800 рулонів ущільнювача. Звісно, для всієї Сирії цього не вистачить. Такими є розрахунки для передмістя Дума, поблизу Дамаска, одного з шести районів, у яких брошура рекомендує повторне заселення. Там через, імовірно, здійснену режимом газову атаку у квітні 2018 року загинуло щонайменше 70 людей.

Для Анвара аль-Бунні саме Дума є особливо цинічним прикладом реального змісту російських планів. «Щойно три дні тому в Думі заарештували кількох жінок, які наважилися повернутись у свої домівки, бо вони забули взяти дозвіл, — розповів адвокат, який через свою критику Асада сам сидів у в’язниці й тепер, перебуваючи в Берліні, допомагає біженцям та опозиціонерам. — Чиновники режиму все ще намагаються ліквідувати докази хімічної атаки в Думі. Але повсюди в Сирії біженці, якщо вирішать повернутися, ризикуватимуть життям. Врешті, армія й таємні служби діють безконтрольно. І в нібито мирних районах уже давно почалися арешти реальних і позірних критиків режиму».

Для федерального уряду Німеччини це все не нове. Тому він, власне, як і ЄС, ввічливо, але чітко пояснив, що думає про російські плани-оборудки з відбудовою. «Кожна перспектива для Сирії повинна насамперед гарантувати захист людям від державного переслідування», — заявив міністр закордонних справ Гайко Маас (СДПН) усередині вересня під час зустрічі зі своїм російським колегою Лавровим. І додав: «Нема що думати про відбудову й повернення біженців, поки немає цієї елементарної можливості».

Здається, у Росії все те мало кого цікавить. Адже, незважаючи на чіткі заяви з Берліна й Брюсселя, Кремль чинить тиск, щоб за допомогою легенди про нібито безпроблемне повернення біженців шантажем вимагати гроші й поступки. На початку жовтня, під час візиту австрійського федерального канцлера Себастіана Курца до Санкт-Петербурга, Путін рекламував свій план: мовляв, більше сирійців зможуть повернутися на Батьківщину, якщо Росія та Європа «солідарно» працюватимуть над відбудовою країни. Тим часом Кремль демонструє чіткі ознаки нетерпіння й затискає риторичні лещата. Недавно урядова «Российская газета» опублікувала допис генерала Міхаіла Мізінцева, керівника Координаційного штабу з повернення біженців на територію Сирії. Під заголовком «Хто заважає семи мільйонам біженців повернутися до Сирії» генерал звинувачує Захід. «Наші західні «партнери» знову й знову шукають виправдання власній бездіяльності», — пише він.

Читайте також: Сиря. Гра з високими ставками

Асад планує націоналізацію

Він переконаний, що сирійський уряд уже досяг «великих успіхів у відродженні країни». Однак через те, що біженці є засобом тиску на незгідливі європейські країни, ЄС, мовляв, перешкоджає їхньому поверненню. Крім того, Європа геостратегічно стоїть на боці американців, тому не визнає успіхів РФ у «боротьбі з тероризмом» у Сирії з метою блокування зростання російського впливу. На думку генерала, побоювання європейців щодо державного переслідування тих, хто повертатиметься, це тільки привід. Зрештою, Дамаск ухвалює нові закони, які гарантуватимуть право власності на нерухомість, й оголошує амністії.

Реальність є інакшою: Декретом № 10 від квітня 2018‑го Асад дозволив задля відбудови країни націоналізувати власність на землю й нерухомість, якщо господарі особисто, безпосередньо в Сирії, не заявлять про свої претензії протягом 30 днів. Без ризику бути заарештованими й убитими на Батьківщині мільйони біженців зробити цього вже практично не зможуть. Логіку, приховану за таким та іншими заходами, пояснив Джамаль аль-Гасан, керівник сирійської служби безпеки військово-повітряних сил та один із найвпливовіших осіб режиму. «Нам миліша Сирія з 10 млн слухняних мешканців, ніж із 30 млн бунтівників, — сказав він у липні в розмові з журналістами. — Після восьми років наша країна не терпітиме більше ракових клітин, а повністю їх ліквідує». Тобто великого повернення, яке так обстоює Путін, сирійський режим узагалі не збирається серйозно допускати. «Справжній намір, прихований за російськими паперами, такими як брошура про повернення, — розколоти західні суспільства й шантажем витиснути гроші на відбудову, — стверджує Назіф Найєм із берлінського аналітичного центру Zenithcouncil. — Небезпечним у цих презентаціях є те, що цифри таки добре вивірені. Отже, створюється враження, що представлено реалістичний план».

Якщо Сирія колись стабілізується, Берлін, звісно, буде змушений задуматися, у кого з біженців ще актуальна причина для надання притулку, а в кого вже ні. Але перед тим Захід мусить вимагати на переговорах гарантій безпеки для повернення. «А це потребує політичного рішення, — каже Найєм. — яке стане репрезентативним для всіх груп населення в сирійському суспільстві. Тільки це буде умовою довгострокової успішної відбудови».

Читайте також: Чим небезпечний розвал Сирії

Оплата за рішення для Ідліба

У Стамбулі Анґела Меркель напевно домовлялася про політичне рішення, мабуть, так само, як і про гарантії для громадян Сирії. Водночас треба було обговорити майбутнє Ідліба — анклаву повстанців. Але очевидно, — так можна почути в Москві, — що завдяки цим темам Кремль сподівається хоч би й обхідними шляхами, але таки відхопити грошей для багатообіцяльної відбудови. Наприклад, як оплату за м’яке рішення в Ідлібі. Або викроїти гроші з нового фінансування ЄС для Туреччини, якщо Брюссель щось докине до допомоги, яку Анґела Меркель виторгувала в межах «торгів біженцями» 2016 року з Ердоганом.

У російській брошурі є й фото зруйнованої Думи. Власне, там усе виглядає не так уже й погано. У приміщенні, двері до якого вирвані разом із рамою, уже знову сидять за партами дівчата. Видно також історичну архітектурну спадщину. Майже як у пропозиції нерухомості. Частково ще стоять барикади переможених повстанців (пояснюється в супровідному тексті) і ще залишилося сміття. Але вже за шість місяців найменш зруйновані житлові будівлі можна буде відновити — у будь-якому разі «спеціальною технікою, будівельними матеріалами та високопродуктивною працею». Отже, усе зовсім просто.