Die Welt: Путінська армія таємних найманців

Світ
10 Серпня 2018, 14:27

Росію сколихнула новина з іншого краю світу: у Центральноафриканській Республіці озброєні бійці вбили трьох російських журналістів. Про обставини їхньої смерті відомо мало: водій журналістів, який пережив атаку, повідомив про засідку, машину розстріляли, репортери одразу загинули. Місцевий інформаційний сайт писав, що росіян викрали, допитували, а потім застрелили. Команда була в дорозі без особистого захисту.

Про смерть журналістів, яких фінансував фонд Ходорковского, повідомило навіть державне телебачення. Досвідчений військовий кореспондент та експерт з ісламу Орхан Джемаль і його колеги Алєксандр Расторґуєв та Кіріл Радченко планували зняти документальний фільм у спустошеній громадянською війною країні, де центральний уряд контролює лише 20% території держави. Тему планованого дослідження телеканали, звичайно, приховують: російські найманці підозрілої приватної структури Ваґнера, які в найбіднішій країні Африки, стикаються з християнськими та мусульманськими повстанськими групами.
 

Читайте також: Анатомія словацького русофільства

 

Операції в зонах конфліктів

Приховування цієї інформації державним телебаченням і державними інформаційними агенціями свідчить про неоднозначні відносини між російською державою та приватними найманцями під проводом колишнього офіцера військової розвідки ГРУ Дмітрія Уткіна. Люди Уткіна в зонах конфліктів мусять виконувати для Кремля брудну роботу, яка надто дражлива навіть для «зелених чоловічків», тобто штатних солдатів без розпізнавальних знаків. Згідно з російськими повідомленнями, у Центральноафриканській Республіці вони повинні охороняти президента Фостена-Аршанжа Туадеру. Офіційна Москва мовчить.

Навесні 2014 року, перед анексією Криму, вони, як стверджують, роззброювали українських військових. Пізніше на Донбасі люди Ваґнера воювали не лише проти українців, а й іноді проти ватажків бойовиків, які впали в немилість Кремля і багато з яких були ними ж ліквідовані. Як повідомляють джерела російської агенції новин РБК, бойовики Ваґнера під керівництвом ГРУ діють і в Сирії. Відбувається це так: спершу російські повітряні сили бомбардують територію, тоді група займає такі ключові об’єкти, як нафтопереробні заводи.

Люди Уткіна в зонах конфліктів мусять виконувати для Кремля брудну роботу, яка надто дражлива навіть для «зелених чоловічків», тобто штатних солдатів без розпізнавальних знаків

Під керівництвом Уткіна в Україні та Сирії воювало загалом близько 6 тис. осіб, багато з них, швидше за все, були колишніми військовими, зважаючи на біографії загиблих бійців Ваґнера, чиїх родичів змогли розшукати російські журналісти. За повідомленнями російських ЗМІ, рядовий най­манець отримує близько €2 тис. за місяць, а командири — в кілька разів більше. У країні, де середня зарплата не перевищує €500, це дуже великі гроші.

За оцінками російської агенції новин РБК, річний бюджет підрозділу становить близько €135 млн. Це покриває витрати на персонал, зброю, амуніцію, транспорт і компенсації родинам загиблих. Мова про десятки тисяч євро, як підтвердили джерела РБК у Міністерстві оборони Росії. Державної допомоги немає, оскільки мова не про регулярних солдатів. Платять готівкою, офіційного працевлаштування немає.

 

Бійці тренуються на армійських базах

Гроші на утримання групи надходять від російської держави й від наближених до Кремля людей. Імовірним ляльководом є олігарх і ресторатор Євґєній Пріґожин, який уникає публічності й отримує мільярдні замовлення від Міністерства оборони та московської місцевої влади. Він керує горезвісною «фабрикою тролів», яка поширює дружній до Кремля дискурс у соціальних мережах, і вже включений до санкційного списку США через втручання у вибори. Натомість очільник підрозділу Дмітрій Уткін наприкінці минулого року був призначений керівником ресторанного холдингу Пріґожина.

 

Знавці російських спецслужб, такі як політолог Марк Ґалеотті, вважають, що ПВК Ваґнера є «псевдоохоронною» й фактично підпорядковується державі. Про це свідчать дані розслідувань кількох російських ЗМІ: бойовики Ваґнера тренуються на армійській базі в Краснодарі, до Сирії їх доставляють транспортними літаками російської армії.

 

Читайте також: Die Welt: відлуння ГУЛАГу в Росії, Трамп – корисний ідіот для Путіна, переможець Юнкер

Згадана група діє поза правовим полем, найманство в РФ заборонене. Але бойовиків Ваґнера та їхнього ватажка, на відміну від росіян, які воювали на Донбасі на боці Києва, це не стосується. Понад те, два роки тому Дмітрій Уткін був нагороджений орденом «За відвагу» й на прийомі в Кремлі на церемонії з цієї нагоди сфотографувався з російським президентом. На запитання про привід нагородження Уткіна прес-секретар Путіна не відповів.

Чому ж найманці відзначеного високими нагородами Уткіна нині діють у Центральноафриканській Республіці? За даними Міністерства закордонних справ Російської Федерації, у країні, де точиться громадянська війна, перебуває близько 175 цивільних військових радників. Про таку підтримку попросив у РФ президент Фостен-Аршанж Туадера минулої осені. Офіційна Москва заперечує присутність бойовиків Ваґнера. За даними з інших джерел, люди Ваґнера — охорона президента.

 

Росія постачає зброю

Після того як два роки тому із ЦАР були виведені французькі війська, що мали стабілізувати країну в межах операції «Санґаріс», Туадера перемкнув увагу на Росію. Москва, попри ембарго, з дозволу ООН постачає його армії тисячі одиниць легкої зброї. Новим військовим радником Туадери має бути росіянин Валєрій Захаров. Росіяни натомість сподіваються на доступ до корисних копалин, зокрема нафти, алмазів, урану та рідкісноземельних елементів.

 

Читайте також: Вибухова непередбачуваність

Однак залягають ці корисні копалини в районах повстанців, тому Москва намагається спонукати Туадеру до переговорів із ними, але поки що безуспішно. Росіяни також перебувають у контакті з трьома іншими сторонами громадянської війни, що вказує на посилення тиску Москви на Туадеру. Зокрема, бійці Ваґнера підтримують зв’язки з однією з груп мусульманських ополченців. Таким чином зловісна приватна армія допомагає забезпечувати російські інтереси в Африці одночасно по обидва боки фронту.