Це були чіткі слова на адресу Москви, слова, яких досі від верхівки німецької політики практично ніколи не чули: «Сьогодні ми знову жорстко зіткнулися з нелюдською реальністю режиму Путіна», — заявив Норберт Реттґен (ХДС), голова комісії із закордонних справ Бундестагу в інтерв’ю каналові ARD щодо отруєння російського опозиційного політика Алєксєя Навального. Після того як сліди нервово-паралітичної речовини знайшли лікарі берлінської клініки «Шаріте», нещодавно це підтвердила і спеціальна лабораторія Бундесверу.
На жорсткому висновкові про «путінський режим» Реттґен не зупинився і висловився також про німецько-російський газопровід «Північний потік-2». Він додав, що давно вважав стратегічне партнерство з Москвою фантазіями. Якщо зараз таки завершити газогін, «це для Владіміра Путіна стане найкращим підтвердженням правильності саме такої політики, адже за неї його навіть винагороджують». Цим Реттґен вимагає у федерального уряду порушити багаторічне табу й почати говорити про кінець цього проєкту.
Читайте також: Дипломатичний скандал у Німеччині: Мельник vs. Шредер: 1 : 0
15 років «Північний потік-2» скидається на недоторканний проєкт німецько-російських відносин. У 2005‑му ексканцлер Ґергард Шредер (СДПН) і його близький друг Владімір Путін домовилися збудувати між Росією та ФРН газопровід через дно Балтійського моря. «Північний потік-1» функціонує з 2012 року. У 2018-му почали будувати його другу гілку — вона має проходити паралельно й транспортувати в Німеччину ще більше російського газу в обхід Східної Європи.
Польща порівнювала газогін з пактом Молотова — Ріббентропа
Це були 15 років, коли в Балтійському морі час, здавалося, зупинився. У Росії Владімір Путін підкорив собі парламент і регіони. Путін вів війну в Грузії, Сирії, на Сході України, захопив Крим. Росія втрутилася у вибори в Європі та США. Країна перетворилася на агресивну автократію. А «Північний потік» залишався. Польський міністр оборони Радослав Сікорський ще 2006 року порівнював цей проєкт із домовленостями між Гітлером та Сталіним. Східноєвропейські партнери Німеччини роками критикували газогін, але нічого не змінювалося.
Чи стане справа Навального поворотним моментом? Німеччина забрала опозиціонера й лікує його в клініці «Шаріте». Про факт отруєння повідомили не медики, а федеральний уряд. Викликали російського посла. Високий політик з партії Меркель врешті гучно та однозначно поставив проєкт під питання. Чи тепер «Північний потік-2» таки провалиться? Малоймовірно, що після того, як стільки всього раніше залишалося без наслідків, це станеться лише через Навального. Але справа опозиціонера може стати дороговказом до виходу з проєкту, політична ціна якого зростає. Сьогодні в разі завершення будівництва газогону США погрожують санкціями. Навальний — це привід для добровільного виходу з проєкту до того, як цей вихід вимусять США.
Однак канцлерка, як видається, не хоче користатися із цього шансу. Принаймні досі не хоче. Нещодавно вона знову підтвердила, що проєкт має бути закінчено. Днями Меркель відвідала свій виборчий округ у Штральзунді, менше як година їзди від порту Мукран на Балтійському морі в Засніці, де газогін мають з’єднати з материком. Там вона вкотре висловилася стосовно погроз санкціями від американського Конгресу. «Ми вважаємо ці екстериторіальні санкції, себто такі, що виходять за межі компетенції США, незаконними», — каже Меркель. На початку серпня три американські сенатори написали одному з підприємств листа, у якому погрожували штрафними санкціями членам правління, керівникам та акціонерам, якщо фірма й надалі братиме участь у проєкті. Ще раніше після отримання такого листа швейцарська фірма Allseas відкликала свої два кораблі — прокладачі труб.
Меркель та Німеччина стають у Європі дедалі ізольованішими
Фабіан Буркгардт, фахівець Інституту Лейбніца з досліджень Східної та Південно-Східної Європи, вважає, що канцлерка триматиметься за проєкт. «Досі непомітно, щоб Меркель поступалася під тиском інших країн ЄС». «Однак вірність Меркель проєктові не означає, що отруєння Навального вона вважає дрібницею». На його думку, доцільно було б пов’язати реалізацію «Північного потоку-2» з політичними вимогами.
Читайте також: Самотність маленької людини
Меркель протистоїть жорсткому курсові США, і тут вона дотримується однієї лінії з багатьма іншими країнами ЄС. Однак через вірність проєктові газогону Меркель і ФРН дедалі більше опиняються в європейській ізоляції. Економічна ціна виходу з проєкту була б високою, німецька економіка інвестувала в нього багато мільярдів і лобістської роботи. Однак політична ціна зараз надзвичайно знизилася, підкреслив експерт у справах Росії Яніс Клюґе з Німецького інституту безпеки та міжнародної політики. «Звісно, зрив проєкту Москві не сподобався б. Але німецько-російські відносини зараз дуже обтяжені. Росія не демонструє готовності до співпраці». Зрозуміло одне: ситуація з Навальним дає Берлінові змогу впевненіше діяти супроти Москви без загрози опинитися в ролі маріонетки США в справі «Північного потоку-2». Коли Меркель засудила отруєння опозиціонера, її слова на адресу Москви зазвучали по-новому: «Це злочин проти основних прав та цінностей, які обстоює Німеччина». Чи може канцлерка говорити такі вагомі слова, безпосередньо спрямовані проти Росії, і водночас удавати, що «Північний потік-2» ніяк із цим не пов’язаний?
Зростає й внутрішньополітичний тиск. Марілуїзе Бек, речниця «Зелених» з питань Східної Європи, сказала в розмові з Die Welt, що федеральний уряд не може суворо засуджувати отруєння Навального й водночас продовжувати будувати газогін. «Якщо сказав А, треба говорити й Б, — заявила Бек. — Федеральний уряд має серйозний важіль проти Росії, і йому про це необхідно нагадати».
У питанні енергетичної безпеки існує залежність
Заступник голови фракції ВДП Александер Граф Ламбсдорф заявив у розмові з Die Welt: «За цих обставин будівництво продовжувати не можна». За його словами, давно настав час розробити спільну європейську позицію. Окрім того, Росію слід атакувати питаннями про цю справу в усіх вирішальних органах, зокрема в ОБСЄ, ООН та Раді Європи.
Читайте також: Наша історія успіху
Зовнішньополітичний речник фракції СДПН Нільс Шмідт сказав, що «справа Навального така шокуюча, що ЄС мав би швидко досягти згоди стосовно спільних дій супроти Росії». Однак у питанні «Північного потоку-2» політик СДПН обережніший. Використовувати нафту й газ як політичну зброю — це «двосторонній процес», бо в питаннях енергетичної безпеки існує взаємна залежність.
Його колега по партії та ексканцлер Ґергард Шредер тривалий час був головою наглядової ради «Північного потоку», а зараз голова наглядової ради російського енергетичного концерну Роснефть. Шредер постійно наголошує, що це його приватна справа. У німецькому політикумі є й інші критики та противники лінії Реттґена, які виступають за компроміс та діалог із Росією.
Невдовзі буде видно, чи працює підхід Шредера до відносин із Владіміром Путіним та Росією після 15 років, сповнених дипломатичних скандалів. Експерт у справах Росії Клюґе вважає, що, ймовірно, попри пов’язану із цим економічну ціну, зміна курсу буде найкращим варіантом. «Можливо, тоді в Москві до Берліна ставитимуться серйозніше, — каже Клюґе. — ЄС і Захід могли б зайняти чіткішу спільну позицію». Отже, залишається чекати, який шлях обере Німеччина.