«Ми ліквідували бідність!» — не втомлюється повторювати свій бойовий клич Луїджі Ді Майо, віце-прем’єр і голова «Руху 5 зірок». Востаннє це пролунало, коли Сенат ухвалив закон про запровадження базового доходу. То була центральна передвиборча обіцянка «Руху 5 зірок», і тепер, після тривалої дискусії, з квітня цю допомогу виплачуватимуть.
Звертатися по так званий reddito di cittadinanza, дохід громадянина, можна з минулого тижня. Тому Сандро (75 років), Лялльо (65) та Енцо (73) в римському районі Трастевере не мають іншої теми для розмов. Друзі, як завжди, сидять на зелених пластикових стільцях за хитким столом і грають у пічето. Азартні ігри дозволені лише в ліцензованих закладах, навіть без грошових ставок, але власник кав’ярні на дії своїх постійних клієнтів заплющує очі. Всі вони народилися тут, у цьому кварталі, а тепер живуть у суміжних районах міста.
Вони голосно сперечаються про переваги та недоліки нового доходу громадян. Врешті погоджуються лише в одному: уряд аж ніяк не подолав бідності. Енцо, чоловік у сріблястих окулярах, синій спортивній куртці та бейсболці, каже: «Це лише балачки політиків, не думаю, що побачу з тих грошей хоч євро». Але заяву він, звичайно, подасть, його місячна пенсія може збільшитися на €280. Це трохи полегшить йому життя.
Читайте також: Арифметика злиднів
Reddito має схожі елементи з концепцією Hartz IV, але однаково поширюється на працівників і пенсіонерів: всі, хто отримує менш як €780 на місяць, неважливо, зарплати чи пенсії, можуть звертатися по дохід громадянина. Якщо заявку схвалять, дохід збільшиться до цієї суми. Якщо хтось отримує максимально €500, це доплата до доходу і €280 допомоги на житло. Тим, хто живе у власних квартирах, доплати на житло не передбачені. Для людей, які виплачують іпотеку, закладено €150, для орендарів — €280.
Пари, які живуть разом, і сім’ї з дітьми отримують більшу загальну суму. Наприклад, сім’я з двох дорослих і двох неповнолітніх дітей може отримати до €1180, при цьому доплата на житло відповідає індивідуальній доплаті. Якщо хтось із дітей повнолітній, передбачено на €100 більше. Водночас уряд хоче, щоб дохід громадянина став «мостом у світ праці», тому зобов’язує працездатних одержувачів допомоги приймати пропозиції про роботу. Відмовникам загрожують санкції.
Власники нерухомості подавати заявки не можуть
«Більшості з нас reddito не світить, — каже Лялльо, який живе на пенсію, що лише трохи перевищує €10 тис. на рік. Грошей, звісно, бракує, але він дає собі раду. Те, що, попри скромний дохід, він не отримуватиме доплати, його не дратує. На торішніх виборах свій голос він віддав за Маттео Сальвіні з націоналістичної партії «Північна ліга», який разом із Луїджі Ді Майо нині в правлячій коаліції, а не в «Русі 5 зірок».
Для отримання доходу громадянина річний заробіток особи не має перевищувати €9360, окрім місця проживання не повинно бути нерухомості вартістю понад €30 тис., а на рахунку не може лежати більш як €6 тис.
Читайте також: Краще, ніж полова
Отже, подавати заявку не має права й Сандро, оскільки в нього є нерухомість. За «Рух 5 зірок» він проголосував з іншої причини: «Я хотів, щоб до влади прийшли чесніші політики, і це спрацювало». Задоволений Сандро й запровадженням доходу громадянина, адже він допоможе найбіднішим мати більш гідне життя.
Виплата reddito di cittadinanza відбувається інакше, ніж соціальні виплати в Німеччині, де гроші надходять на особистий рахунок. На початку квітня, від моменту старту виплат, одержувачам видадуть платіжну картку, куди щомісяця надходитиме їхня допомога. Щоб наявність цієї картки не стала стигмою, візуально вона ідентична з картками італійського поштового банку.
Частку базового доходу, призначену для оренди або виплати кредиту на житло, держава безпосередньо переказуватиме у відповідні місця. Після успішної заявки дохід громадянина виплачується 18 місяців, а після місячної перерви можна буде звертатися по допомогу повторно.
Багато громадян більше не довіряють державі
Щоправда, цілком самостійно вирішувати, як витрачати гроші, одержувачам не дозволено: знімати можна лише €100 (багатодітним сім’ям до €210) готівки, решту суми вони повинні використовувати для розрахунків карткою. Заборонено використовувати дохід громадянина на азартні ігри.
На початку обговорення соціальних виплат віце-прем’єр Ді Майо анонсував, що гроші можна буде використовувати лише для конкретних цілей, наприклад купувати одяг і харчі, а от, скажімо, електроприлади — ні. Хоча таких суворих обмежень тепер уже немає, інформація про це до багатьох громадян не дійшла або вони не вірять державі, що так буде і надалі.
Читайте також: Від бідності до багатства
Наприклад, Каміль, високий незграбний чоловік 28 років, який гуляє по Трастевере за кілька вулиць від місця, де троє друзів грають у карти, дуже переживає за обмеження та можливі штрафи. «Незрозуміло, за що цією допомогою можна платити», — каже він. З-під його шапки звисають дві темно-коричневі дреди, з рюкзака стирчать кінці трьох жонглерських булав. Засмагле обличчя, білі зморшки від сміху навколо очей. Знизуючи плечима, він вказує на свої чорні кросівки. «От їх мені можна буде купити? А що станеться, якщо я помилюся?»
Камілю дохід громадянина придався б, бо грошей бракує. На життя хлопець заробляє, жонглюючи на світлофорах у центрі Рима. Він належить до великої групи безробітних молодих людей, яким був би корисний дохід громадянина: торік 27% 24–34-річних в Італії ніде не працювали й не навчалися.
«Звичайно, я звернуся по reddito», — каже він і затягується цигаркою. Каміль добре поінформований, знає, у які установи потрібно звернутися, щоб зібрати всі необхідні документи. Але недовіра до держави переважає: «Врешті мені все доведеться повернути».
Від двох пропозицій можна відмовитися
Особливо Каміля турбує правило, за яким одержувачі допомоги повинні відпрацювати приписані державою вісім годин на тиждень. «Звідки вся ця робота має раптом з’явитися?» — запитує хлопець. Врешті, держава навряд чи зможе її начарувати, і незрозуміло, що буде, якщо він не відпрацює ці години через брак роботи.
Читайте також: Як здолати бідність: збільшувати, а не ділити
Не бачить сенсу в доході громадян і 55-річний Вінченцо Боча, голова потужної італійської промислової спілки Confindustria. Нині він один із найзапекліших критиків такого кроку. «Reddito di cittadinanza міг би бути концепцією, що допомагає бідним людям і будує міст до світу праці», — каже він. Але в реальності все не так. «Це утопія, що на півдні країни одержувачі допомоги повинні отримувати пропозиції про роботу в радіусі 80 км від місця проживання». Тих робочих місць просто немає. Крім того, від двох пропозицій можна відмовитися.
Однак, за словами Боча, найбільша проблема Італії ось у чому: зарплата така низька, що відповідає доходу громадянина, і тому немає мотивації самому шукати роботу. За підрахунками Confindustria, в країні людина віком до 30 років заробляє в середньому €830 на місяць, що лише на €50 більше за reddito di cittadinanza. Коли поглянути прискіпливіше, то цифри ще страшніші: якщо на півночі країни середній дохід становить €910, то на півдні — лише €740.
Проблема є й на рівні всього населення: 30% італійських платників податків кажуть, що заробляють менш як €10 тис. на рік, живучи на суму, яка дорівнює доходові громадянина. На півдні країни це навіть 40%. Тому замість того, щоб витрачати гроші на виплату допомоги, вважає голова промислової спілки, краще інвестувати їх у створення робочих і навчальних місць, а також в інфраструктуру.