Сі Цзіньпін не втратив форму. Під час публічного виступу у його першій закордонній поїздці з січня 2020 року голова КНР виглядає впевнено. На зустрічі із Владіміром Путіним в кулуарах саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в узбецькому Самарканді він був без маски, стояв у кількох сантиметрах від російського президента і дружньо всміхався.
Те, що зовні виглядало рутиною, було дипломатичним танцем на канаті, до якого довелось вдатися китайському лідерові. Це була перша особиста зустріч двох лідерів з лютого, коли вони заявили про «дружбу без кордонів» на зимових Олімпійських Іграх в Пекіні. Невдовзі Путін почав свою війну проти України і світ задався питанням, чи питав Путін у Сі дозволу на вторгнення.
Зрозуміло одне: війна Путіна йде не за планом з першого дня. І якщо Сі Цзіньпін колись і вважав дії кремлівського правителя гарною ідеєю, то за останні місяці зріс скепсис. На зустрічі в Самарканді це виявилося як ніколи чітко, коли Сі несподівано для багатьох вперше висловив сумніви з приводу війни. Президент Китаю йде починає дистанціюватися. У нього власні грандіозні плани, а війна Путіна ставить їх під загрозу.
Несподівані сумніви
Сі зробив Путіну послугу вже самою двосторонньою зустріччю на полях саміту ШОС. Свій альянс на противагу західному світові Китай і Росія створили в 2001 році. Зараз до нього входять також Індія та Пакистан, невдовзі має приєднатися Іран. Для Путіна це була сцена, щоб дати зрозуміти власній аудиторії, мовляв він аж ніяк не в міжнародній ізоляції.
В якості подяки він високо оцінив «зважену позицію наших китайських друзів» щодо війни. Доти Пекін жодного разу не засудив російське вторгнення і критикував західні санкції та поставки зброї. А тоді це сталося і цей розподіл ролей виглядав як витончене приниження, сам Путін визнав, що Сі Цзіньпін сумнівається у війні Росії. «Ми розуміємо ваші питання і побоювання з цього приводу», сказав Путін. «І, звісно, готові в ході сьогоднішньої зустрічі детально викласти нашу позицію стосовно цього питання, хоч ми й говорили про це раніше».
Відволікання від Азії
Це стало першою тріщиною в публічній гармонії двох диктатур, яку ретельно зберігали понад півроку. «Це говорить про те, що за лаштунками Китай вперше висловив стурбованість, а, можливо, навіть критику російського вторгнення», говорить Гелена Леґарда з Mercator Institute, провідного німецького аналітичного центру з питань Китаю. «Але Сі також не може дати впасти Путіну, бо той потрібен йому в союзі проти США і домінованого Заходом світу».
Читайте також: Die Welt: Всевладдя Сі Цзіньпіна сиплеться?
Щонайпізніше відтоді, як Сі з усіх сил намагався перешкодити топ-політикині США Ненсі Пелосі відвідати на початку серпня Тайвань, а коли це не вдалося, провів багатоденні військові маневри біля берегів острівної демократичної держави після візиту, відносини з Заходом остаточно охололи. Якщо Китай хоче реалізувати свої експансіоністські цілі в регіоні, йому потрібні союзники. Для Сі Путін – ідеальний кандидат. Обидва поділяють відразу до домінування США.
Війна в Україні спершу влаштовувала Пекін, бо безпеково-політична увага Заходу раптом зосередилась на Європі. На континенті побоювалися, що після України Росія може навіть напасти на країни НАТО. США були вимушені повернутися до первісної мети НАТО – захисту території альянсу в Європі, і здавалося, не помічали, що діється в Азії.
Обережність Китаю
Після серйозних невдач Росії в Україні можна припустити, що надії Китаю на перевантаження Заходу були передчасними. Якщо Росія дійсно зазнає поразки і ослабне, США зможуть ще більше зосередитись на Китаї. За словами військового стратега Філліпса О’Брайена з шотландського університету Сент-Ендрюс, якби не безпеково-політичний виклик Росії, США могли б повністю зосередитися на Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Тому в інтересах Сі Цзіньпіна, щоб Росія знову взяла гору у війні в Україні і зв’язала сили Заходу. Але Китай має бути обережним. Він міг би, як Захід Україні, постачати свою зброю Росії. За даними Politico, Путін марно звертався з таким проханням до Сі ще навесні, не відбулось зрушення і в Самарканді. Китай допомагає Москві економічно, але не військово. Так, Китай імпортує дедалі більше російської сировини, але за своїми кондиціями. У четвер Пекін погодився купити 50 млрд м3 газу, які Росія колись продавала Європі.
Не без Заходу
За словами експертки з Китаю Гелени Леґарди, у разі надто великої підтримки він ризикує також потрапити під західні санкції як спільник Кремля. «А цього він собі дозволити не може, бо економічно Захід надзвичайно важливий для Китаю». Тому Пекін досі не допомагав Росії обходити санкції. Китайські банки відмовилися від фінансування російського експорту сировини, китайські технологічні компанії пішли з російського ринку.
Російський ринок для Китаю мало важливий, частка експорту туди становить 2,1%. Частка Німеччини – 3,5%, не кажучи вже про 18% США. Але дистанція, яка виникла в Узбекистані стосовно Путіна, має й іншу важливу причину.
Китай «радо представляє себе відповідальною глобальною потугою, яка не втручається в справи інших держав», говорить Леґарда. «Якби він повністю підтримав Росію в її вторгненні, це суперечило б його власному наративу». Це б відштовхнуло багато країн, яких Китай намагається залучити на свій бік у власному прагненні статусу світової потуги.
«Позитивна енергія»
Це наочно демонструє приклад Казахстану: по дорозі до Самарканду Сі відвідав президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Сі запевнив сусідню країну у цілковитій підтримці в питаннях безпеки. Казахстан, який відмовляється підтримувати Путіна у війні в Україні «віддаляється від Росії і рухається в бік Китаю. Занадто сильна підтримка Путіна з боку Сі могла б відлякати цю країну», говорить Леґарда.
Пекін хоче уникнути цього ризику, адже Казахстан – цінний постачальник енергії та сировини і перша центральна станція нового Шовкового шляху, головного проекту Пекіна для розширення своєї геополітичної могутності. У Самарканді Сі назвав свою країну великою державою, яка дає «світові стабільність і позитивну енергію». Близькість до Путіна не пасує цій риториці.
Внутрішньо-політично Сі також має уникати турбулентностей. Він вже зараз у скрутному становищі, його радикальна політика нульового коронавіруса дуже суперечлива. Нещодавно локдаун був в одному з найбільших мегаполісів країни, Ченду. В інтернеті вирують протести, економічна ситуація погана. У другому кварталі 2022 року економіка Китаю зросла усього на 0,4% – мізерно мало для країни, в якій Комуністична партія базує свою владу на обіцянці кращого майбутнього.
Приблизно через місяць Сі має намір зробити історичний крок: всупереч традиції балотуватися на третій термін і стати наймогутнішим лідером з часу Мао Цзедуна. Принаймні в прагненні зробити своє правління вічним, Сі і Путін єдині. Втім, на шляху до всемогутності поразки не враховані.