За кілька днів найважливішому спадку Рональда Рейґана і Міхаіла Ґорбачова настане кінець. У грудні 1987 року тодішній президент США та радянський генеральний секретар підписали у Вашингтоні договір, метою якого було «зменшити небезпеку руйнівної для всього людства ядерної війни», як ідеться в преамбулі. Угода, що через півроку набрала чинності в Москві, передбачає ліквідацію всіх наземних балістичних і крилатих ракет дальністю дії від 500 км до 5,5 тис. км. Було заборонено володіння, виробництво та випробування цих ядерних ракет середньої дальності (Intermediate-Range Nuclear Forces, INF), а наявні бойові комплекси утилізовано. Документ став історичним у контексті контролю над озброєннями.
У ст. 15 Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності зазначено, що він укладався на необмежений термін. Але далі можна прочитати таке: «Кожна зі сторін договору для реалізації свого державного суверенітету має право вийти з угоди, якщо вирішить, що через надзвичайні обставини виникла загроза для її найвищих інтересів». У жовтні нинішній президент США вирішив, що такі обставини настали, і після початкових заперечень союзники по НАТО, включаючи Німеччину, його підтримали.
За даними американської розвідки, Росія розробила нову систему озброєння та вже оснастила численні бригади своєї армії ракетами типу 9М729, здатними нести ядерні боєголовки. Кожна бригада отримала їх по 24. Ці ракети, названі НАТО SSC-8, встановлені на наземних пускових установках, мають дальність 2,6 тис. км і здатні досягти європейських міст за кілька хвилин. Трамп розцінює це як зміщення стратегічного балансу на користь РФ, а отже, як серйозну воєнну загрозу.
20 жовтня 2018-го з огляду на таку ситуацію президент США оголосив про плани виходу з Договору про INF. Під час передвиборчого виступу в Неваді він заявив, що не прийме факту посилення Москви новими зразками озброєння, «тоді як Америці це недозволено». Відтоді високопоставлені американські дипломати відвідують європейські столиці, щоб донести відповідне повідомлення. Це не одне зі звичних спонтанних рішень глави їхньої держави, заявляє посольство, а радше завершення процесу, що почався ще за часів президенства Барака Обами.
Читайте також: Філіп Карбер: «Вперше з середини 80-х років я бачу дуже серйозних людей, які пошепки обговорюють можливість ядерного удару»
Із травня 2013 року Вашингтон у різних форматах десятки разів закликав Москву повернутися до виконання Договору про INF. Росіянам надали докладну інформацію про їхні порушення, серед іншого: внутрішнє закрите позначення самохідної пускової установки, назви підприємств, задіяних у розробці ракети, координати випробувань і навіть «російські намагання замаскувати характер програми». Оскільки всі ці переговори не дали результату, хоч Москва тим часом і визнає наявність ракетного комплексу, але стверджує, що крилаті ракети не можуть пролетіти більш як 500 км. Тепер Трамп хоче перейти від заяв до дій. Через наполягання європейських партнерів по НАТО на початку грудня президент погодився висунути Владіміру Путіну ультиматум — останні 60 днів для знищення ракет SSC-8.
На початку лютого цей термін закінчується, тоді буде задіяно механізми, передбачені Договором про INF: Вашингтон у формальній ноті передасть своє рішення про вихід з угоди іншій стороні за шість місяців до того. Таким чином, висловлюючись дипломатичним жаргоном, угоду буде «підвішено». У вересні, після майже 32 років, вона стане історією.
Постраждалими виявляться європейці. «Договір про INF десятиліттями безпосередньо сприяв безпеці Європи. Він чітко спрямований на цю мету, — каже міністр закордонних справ Гайко Маас (СДПН), — тому для нас у Німеччині й далі має особливе значення». Генеральний секретар НАТО норвежець Єнс Столтенберґ висловлюється ще чіткіше: «Німеччина та інші європейські союзники не є стороною договору, але йдеться, врешті, про Європу, адже ці крилаті ракети можуть досягти лише європейських міст. Тому вони підвищують ризик обмеженої ядерної війни в Європі».
У час, що залишився, найвищим пріоритетом мають бути зусилля, спрямовані на спонукання Росії дотримуватись угоди. «Ключ до її збереження — у руках Москви, — каже Маас. — Росія розробкою заборонених ракет і передачею їх на озброєння своїй армії порушила домовленості. Якщо вона хоче зберегти Договір про INF, то зараз повинна вилучити ці ракети з озброєння та надати докази цього».
Читайте також: Нова ядерна бомба Дональда Трампа
Але чому за чотири тижні та шість місяців, які залишилися, має вдатися те, що не вийшло з 2013-го? Федеральний уряд Німеччини у спільному комюніке з іншими партнерами з НАТО ще п’ять років тому заявив, що Росія порушила угоду про INF. Отже, про те, що документ існує лише формально, знали, але обмежилися наполегливими проханнями до США не виносити конфлікт на поверхню. За дипломатичного Обами, який доручав вести закулісні переговори з Москвою, це спрацьовувало, але спонтанний політик Трамп відкинув ідею робити добру міну під час поганої гри.
Альянс також муситиме реагувати на світ без Договору про INF. «Нині ми маємо ретельно оцінити можливі наслідки й проаналізувати різні варіанти дій», — заявив генеральний секретар Столтенберґ. За словами радника з безпеки США Джона Болтона, Сполучені Штати розпочнуть виробництво власних нових крилатих ракет середньої дальності. А перед європейцями тоді постане питання їх розміщення. Вестиметься мова й про нове націлювання протиракетного щита НАТО, який досі зосереджувався на загрозах із Близького Сходу. Актуальною стане й запропонована ще Обамою модернізація застарілих американських ядерних боєголовок, що зберігаються в межах співучасті в Німеччині, Бельгії, Нідерландах та Італії.
Проблема: європейські суспільства до цього не підготовані, їхні політики бояться дебатів про нарощування озброєнь, як чорт свяченої води. Згідно з актуальною студією Європейської ради з питань міжнародних відносин є лише кілька країн, такі як Польща та Румунія, де, попри зростання стратегічної нестабільності, переконані в правильності підходу ядерного стримування. Більшість держав налаштована виключно прагматично чи конформістськи або навіть критично, як-от Нідерланди чи Німеччина. Але якщо деякі країни Альянсу доозброєння відкинуть, а інші підтримають, для НАТО, що базується на єдності, це означатиме випробування на міцність.
Читайте також: Мічіто Цуруока: «Жодна країна не має дієвого варіанта, як зупинити розробку в КНДР балістичних ракет і ядерної зброї»
То що ж робити? Міністр закордонних справ Маас у Раді Безпеки ООН, де Німеччина із січня має місце на два роки, хоче поставити на порядок денний «питання роззброєння та ядерного нерозповсюдження», а отже, і угоду про INF. Водночас у Міністерстві закордонних справ вірять принциповому бажанню Вашингтона продовжувати угоду. І якщо стосовно Трампа цілковитої певності немає, то радника з питань національної безпеки Болтона, хоча й давнього критика INF, із вимушеного оптимізму вважають «захисником НАТО», який зацікавлений у єдності Альянсу і, можливо, у домовленостях із Москвою. «Договір про INF — центральна опора політики роззброєння, — каже дипломат, який займається цим питанням. — Тому ми повинні його врятувати».
У Берліні, однак, визнають, що розуміння, як саме це реалізувати, наразі немає. Адже двосторонній договір часів ракетних шахів двох наддержав слід трансформувати для сьогодення, у якому ракети середньої дальності мають також Китай, Індія, Пакистан, Північна Корея, Іран та Ізраїль. «Після холодної війни сили змістилися. Ми маємо розробити нові, глобальні правила прозорості та контролю, — каже Маас. — І саме тому виступаємо за дебати, у яких будуть і такі країни, як Китай та Індія». Однак ідей, як залучити до багатостороннього договору Піднебесну, чий ракетний арсенал на 95% складається з ракет середньої дальності, бракує. Окрім того, немає надії спокусити на такий договір і Тегеран, затаврований США.
Політики, які відповідають за міжнародні справи в парламенті, вимагають від уряду більшої креативності. «Єдиний шанс зберегти договір у його нинішній формі — використання механізмів врегулювання конфліктів, викладених у ньому», — пояснює Норберт Реттґен (ХДС), голова комітету закордонних справ. Передовсім ідеться про «спеціальну комісію верифікації», яка спрямована на відкритий обмін інформацією про можливі порушення договору. Там можна було б казати й про спільну занепокоєність США й Росії тим, що Китай та інші країни озброюються ракетами середньої дальності. Стримування цього становить спільний інтерес.
Віце-голова парламентської фракції ВДП Александер Ґраф Ламбсдорфф, фаховий дипломат, вважає, що ще не всі можливості спільного вирішення вичерпані. Так, федеральний уряд повинен наполягати на передбачених договором «інспекціях на місцях» і водночас відновити постійну конференцію з роззброєння в Женеві. Окрім того, на його думку, необхідна маятникова дипломатія за зразком Ганса-Дітріха Ґеншера: міністр закордонних справ має літати між Вашингтоном і Москвою, щоб пояснювати наші інтереси, представляти їх і за можливості реалізовувати. Адже Договір про INF — найважливіша гарантія проти ядерної війни в Німеччині.
Читайте також: Вибухові аргументи
Проте Ламбсдорфф визнає: «Якщо Москва та Вашингтон більше не бачать у договорі жодної користі, врятувати його не вдасться». Можливо, було б доцільно звернути активну увагу великих гравців на інший наріжний камінь контролю над озброєннями: договір New START про обмеження системи стратегічних носіїв ядерної зброї. Термін його дії закінчується 2021 року. «Врешті, обом сторонам економічно й політично вигідно уникнути гонки озброєнь», — вважає Ламбсдорфф.
Питання в тому, чи Трамп і Путін бачать це так само. Хоч восени 2017-го вони й розпочали переговори про продовження New START, Адміністрація США не раз критично висловлювалася щодо цієї угоди. Певним є те, що в разі фіаско й цього договору міжнародний контроль над озброєннями повернеться до стану початку 1980-х років. Саме той час називали холодною війною.