Де Емманюель Макрон, там пафос. Французький президент хоче зробити Європу стійкішою до криз, хоче «почати нову главу». «Ми винні це Європі», — проголосив француз минулої неділі в німецькому Бундестазі. Але він також знає, що без підтримки канцлерки Анґели Меркель в ЄC він нічого не може реалізувати.
«Європа, а в її центрі німецько-французька зв’язка, має обов’язок і завдання не дати світові скотитися в хаос і привести його до мирного курсу», — сказав він. Франція та Німеччина рятують Європу — ось візія Макрона. «Нове німецько-французьке завдання — оснастити Європу необхідними інструментами суверенітету».
Меркель зрозуміла, чого від неї хоче Макрон. Багато що було зазначено в декларації намірів. Але є й численні відкриті питання. Держави майже нічого не обговорили достатньо. Також і через те, що в обох країн різні інтереси. Політично ослаблена канцлерка, окрім того, розуміє, що їй уже бракує влади, щоб провести бажання Макрона через парламент, навіть якби вона цього хотіла. Welt Am Sonntag пояснює відкриті питання та проблеми.
Бюджет єврозони й рятівний фонд
Емманюель Макрон у вересні 2017 року заявляв: «Нам потрібно більше інвестицій та засоби для стабілізації перед обличчям економічних криз». У його програмній промові «Ініціатива для Європи» в паризькому університеті Сорбонна він підсумовував: «З усіх цих причин потрібний сильніший бюджет у центрі Європи, у центрі єврозони. А він можливий лише спільно із сильнішим політичним управлінням через спільного міністра та вимогливий парламентський контроль на європейському рівні».
Читайте також: Нормандська діра*
Анґела Меркель і її міністри фінансів ніколи не вважали це варіантом, як і Вольфґанґ Шойбле (ХДС) та його наступник Олаф Шольц (СДПН). Про спільного міністра фінансів для країн єврозони сьогодні вже не йдеться. А її бюджет, який узгодили майже через рік Шольц і його колега Брюно Ле Мер, — лише бліда тінь початкової ідеї Франції. Додаткових грошей від країн-членів з огляду на переговори, найімовірніше, не буде. Та якщо співпрацюватиме решта держав, частина бюджету ЄС має бути перепрофільована на бюджет єврозони.
Макрон може показати це у Франції як вступ до подальшого поглиблення єврозони. На думку німців, то радше розрада для амбітного француза, натомість вони хочуть перетворити рятівний фонд євро ESM на своєрідний Європейський валютний фонд. Ідею запропонував колишній міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле, який ще 2010 року обстоював такий розвиток. Але, на відміну від комісії, Відомство федерального канцлера та Федеральне міністерство фінансів хочуть, щоб контролювали його європейські національні держави, а не ЄС.
Згідно з німецькими ідеями в майбутньому Європейський валютний фонд повинен мати право перевіряти фінансову політику європейців на надійність. Досі це завдання виконує Єврокомісія. Але це й не посилення європейських інституцій завдяки суверенітету національних держав, як спочатку уявляв французький президент.
Спільні й уніфіковані податки
Макрон вимагає «цифрового податку» для американських технологічних компаній, які в Європі заробляють мільярди. І не через кілька років, а якомога швидше. Французький глава держави знає, що на його боці в цій справі також інші країни ЄС. Він усвідомлює, що такими планами провокує американського президента Дональда Трампа.
Федеральний уряд менш енергійний у цьому питанні. Він побоюється, що через жорсткість щодо Америки може втратити значно більше грошей, ніж отримати. З одного боку, тліє торговельна суперечка між ЄС та США. Жорсткі кроки стосовно американських високотехнологічних компаній можуть змусити Дональда Трампа взяти рішучіший курс у питаннях експорту. Із другого — від міжнародних податкових правил досі німці мають величезний зиск. Місцеві компанії також продають свою продукцію на зовнішні ринки, не сплачуючи відповідних податків з отриманих там прибутків.
Читайте також: Die Welt: Кінець середнього класу
Це пов’язано з міжнародними податковими правилами. За ними концерни сплачують збори, особливо там, де створюється додана вартість, тобто розробка та виробництво. Якби ця система змінилася, німецьким компаніям довелося б віддавати за кордоном значно більші суми. Як результат — федеральний бюджет може недоотримати до третини доходів від податку на прибуток підприємств. Потенційні надходження від «цифрового податку» не компенсують це. Останній — не єдина суперечлива податкова проблема між Парижем та Берліном. Вони роками обговорюють питання гармонізації зборів для підприємств. Але ця тема технічно складна, особливо тому, що жодна з країн не хоче ставити під загрозу свої компанії та власні податкові надходження. Важко узгодити основу для розрахунку. Цю багатогранну проблему повинні вирішити обидві країни.
Схожа ситуація й із податком на фінансові транзакції. У Франції є такий податок на акції. Німеччина часу Шойбле дотримувалася радше міжнародного підходу. Значного зрушення в цій справі не відбулося досі. Нині міністр фінансів Олаф Шольц веде переговори про нові підходи зі своїм колегою. Результат залишається відкритим. Коли йдеться про гроші, дружба закінчується.
Відомство ЄС у справах біженців і захист кордонів
Президент Франції подав кілька пропозицій щодо імміграції: по-перше, він планує створити орган ЄС у справах біженців, який пришвидшить і гармонізує процедури в Європі. Він також закликав до поступового створення спільної прикордонної поліції, яка, крім захисту зовнішніх кордонів, також посилено організовуватиме депортації. До цього блоку питань входить і європейська програма освіти та інтеграції біженців.
Ці вимоги федеральний уряд може підтримати в повному обсязі. На думку Берліна, вони особливо підходять для запобігання так званій вторинній міграції в межах ЄС. Адже забезпечення та визнання біженців у майбутньому має стати рівноцінним в усій Європі. Проте, на відміну від Макрона, у дискусіях щодо єдиної для Євросоюзу системи з надання притулку Меркель наполегливіше наголошує на автоматичному розподілі біженців у Європі за квотами. Однак цю пропозицію не підтримує практично ніхто, окрім голови Європейської комісії Жана-Клода Юнкера.
Читайте також: Балакуче суспільство та його речники
В іншому ідеї Макрона щодо міграції, коли він представив їх у 2017 році, були переважно не новими. Більшість заходів із 2016-го включена до пропозицій Комісії щодо єдиного європейського законодавства у справах біженців. Через суперечки між країнами ЄС їх досі не реалізовано. Проте за німецької та французької підтримки було прийнято спільну прикордонну поліцію ЄС.
Більше кооперації у сфері безпеки
Для ефективнішої боротьби з тероризмом Макрон хоче пришвидшити створення європейської прокуратури. Він також закликав заснувати Академію спецслужб ЄС. Із метою кращої підготовки держав співтовариства до стихійних лих, таких як землетруси та лісові пожежі, він запропонував спільне управління захисту від катастроф. Для Берліна ці пропозиції були не нові. Над європейською прокуратурою працювали давно, і це вже вирішена справа. Вона запрацює у 20 країнах не пізніше 2021 року, щоби боротися з важкими транскордонними злочинами. Німеччина чітко висловилася за. Окрім того, минулого вівторка міністри оборони ЄС постановили заснувати в Греції Академію спецслужб. Це також підтримав Берлін і разом із Парижем у тіні форсував ці плани.
Залишається незрозумілим, як президент Франції бачить спільну європейську структуру цивільного захисту. Загалом Берлін підтримує розширення наявної європейської цивільної оборони, яка існувала з 2001-го й відтоді була застосована близько 300 разів. У листопаді 2017 року Єврокомісія представила плани щодо зміцнення цієї структури з метою надання країнам-членам більшої кількості кращого обладнання. Конфліктний потенціал між Парижем та Берліном щодо цієї теми низький.
Фонд ЄС для безробітних
Макрон хоче, щоб єврозона створила грошовий фонд для швидкої та небюрократичної допомоги країнам-членам у разі зростання безробіття внаслідок економічних чи фінансових потрясінь. Переважно йшлося про нову версію старої ідеї: європейське страхування на випадок безробіття.
Федеральний міністр фінансів Шольц разом із французьким колегою Ле Мер розробив та уточнив плани Макрона щодо Європейського стабілізаційного фонду у справах безробіття. Нова структура має фінансуватися з внесків держав-членів. Їхня сума залежить від економічної потужності окремої країни. Уряди вирішують: покривати необхідні кошти з бюджету чи з національного страхування від безробіття. Але учасниками можуть бути лише країни із власним страхуванням на випадок безробіття. Після закінчення кризи допомога повертатиметься фондові.
Читайте також: Не помилитися ворогом
Ці плани далекі від реалізації. Багато країн ЄС проти. Канцлерка Меркель і міністр економіки Петер Альтмаєр (ХДС) досі конкретно не висловилися щодо цього питання. Голова фракції ХДС Ральф Брінкгауз категорично відкидає таку пропозицію: «Ми хочемо розвивати Європу. І відбуватися це має не через щоразу нові фінансові фонди». Якщо у 2019-му СДПН достроково вийде з коаліції, плани Макрона опиняться в шухляді.
Спільна армія ЄС
Уперше Макрон закликав до інтегрованішої оборонної політики ЄС у своєму виступі в паризькій Сорбонні 2017 року. Вона повинна включати загальний оборонний фонд, спільні збройні сили та розвиток так званої постійної структурної співпраці, у якій кілька країн ЄС добровільно просуватимуть спільні проекти. Довгострокова мета — створення справжнього оборонного союзу. Не всі пропозиції були новими для Німеччини, оскільки Макрон підхоплював ідеї, які тоді вже частково були прийняті. Так, пропозицію про тіснішу військову співпрацю між окремими партнерами ЄС раніше активно просувала Німеччина, і вона з десятьма проектами була вже на першому етапі реалізації.
Чимало питань залишається без відповіді. Проте канцлерка Меркель приєдналася до вимог французького президента. Два тижні тому в Європейському парламенті вона виступила з підтримкою спільної армії ЄС, яка «покаже світові, що між європейськими країнами більше ніколи не буде війни».
Між Меркель і Макроном панує згода, що питання армії ЄС може стояти лише наприкінці тривалого інтеграційного процесу. Проте щодо шляху туди вже є суперечка: Париж хоче спочатку створити невелику, але потужну спільну інтервенційну групу для Африки, куди Франція буде активно задіяна. «Захід, спрямований на розвантаження французького бюджету», — кажуть дипломати ЄС у Брюсселі. Берлін бачить правові застереження й хоче, щоб цей підрозділ з’явився у структурах Євросоюзу. Париж натомість, незважаючи на Brexit, планує задіяти Велику Британію.