Дмітрій Патрушев, коли виходить на сцену, тримає мікрофон двома руками. Він мружиться на полуденному сонці, неконтрольовано морщить носа перед камерами місцевих каналів. 40-річний російський міністр сільського господарства — почесний гість сільськогосподарського ярмарку біля Липецька «День поля». У родючому чорноземному регіоні, за 10 год дороги на південь від Москви презентує себе зміцнілий російський аграрний сектор.
Досягнення фермерів міністр, якого в травні було призначено на посаду, згадав сухими банальностями: галузь виправдала себе, частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті зростає. Так каже людина без політичного досвіду. А тоді слово бере давній губернатор Липецької області й у радянському дусі сильним голосом хвалить трудящих і їхній патріотичний спосіб життя: вони годують Батьківщину. На ярмарку на початку липня Патрушев не виблискував сільськогосподарськими знаннями й він не вроджений оратор. Але значення має не це, а його ім’я, каже петербурзький політичний радник і дослідник Міхаіл Віноґрадов: Дмітрій — син впливового політика та колишнього голови ФСБ Ніколая Патрушева. Призначення його міністром сільського господарства Путіна могло стати віхою, переходом до фактичної спадкової знаті.
Читайте також: Die Welt: Кінець вірності Путіну
Наближені до Путіна еліти роками забезпечують своїх дітей впливовими політичними посадами або привабливими місцями в контрольованих державою підприємствах. Син близького друга Путіна й топ-менеджера «Роснефти» Іґоря Сєчіна Іван у свої 29 років керує департаментом у компанії батька. Донька сьогоднішнього міністра оборони Сєрґєя Шойґу Юлія у 25 років узяла на себе високу керівну роль у Міністерстві надзвичайних ситуацій, яке тоді очолював її батько. Але так високо, як Дмітрій Патрушев, досі ще ніхто не опинявся. Чому ж до переобрання Путіна додалося призначення Патрушева? Це може стати експериментом для нової техніки відновлення еліт, вважає Віноґрадов. У Росії 1990-х часто говорили про команди чи регіональні групи, які просували своїх людей на владні посади. Наприклад, команда ліберального економіста, ідеолога ринкових реформ Єґора Ґайдара чи «пітерці», до яких належав і молодий Владімір Путін. Сьогодні дедалі частіше кажуть про синів і дочок.
Причина: російські еліти поступово старіють. Четверту каденцію Путіна багато хто вважає останньою, у будь-якому разі найближчими роками на країну чекають вирішальні кадрові зміни. Нащадки найвпливовіших сімей, які в 1990-х і 2000-х відвідували приватні школи та елітні університети, давно виросли. Ними можна зміцнити власні команди, як Іґорь Сєчін своїм сином Іваном. Окрім того, відоме ім’я — гарантія довіри всередині еліти й робить російську реальність, сумнозвісну своїми короткими горизонтами планування, дещо певнішою.
Читайте також: Мемуари Олланда: «Я розчавлю вас!» — кричав Путін на Порошенка
Дослідниця еліт Ольґа Криштановская з Інституту соціології Російської академії наук не бачить у самому феномені нової аристократії нічого поганого. «Коли інститути держави недорозвинені, як у Росії, клани утворюють систему стримувань і противаг», — сказала вона в інтерв’ю.
Це бар’єр проти абсолютизму й тримає Путіна, який виступає брокером сили між різними інтересами. І ще «діти впливових батьків мають хороші стартові позиції, чудові зв’язки й часто блискучу освіту. Може, їм стати двірниками?».
Проте, за словами Віноґрадова, у нового способу оновлення еліт низка проблем. Аристократичний сценарій дуже непопулярний серед простого народу. Ще за радянських часів росіяни недолюблювали дітей партійних бонз, які діставали жадані посади на дипломатичній службі. На папері Росія досі демократія, у якій державні посади надаються меритократично. Якщо Кремль колись захоче переконливо виступити за нову спадкову знать, йому доведеться відійти від фасаду демократії. Окрім того, додаються вимушені ризики молодого покоління: наскільки лояльними можуть бути люди, які є продуктами не радянської епохи, а глобалізованої та відносно відкритої Росії останніх 30 років? Досі позитивного досвіду із сімейними кланами в РФ не було.
Читайте також: Die Welt: Крим — Куба для АдН
Призначення Анатолія Сєрдюкова, зятя прем’єр-міністра Віктора Зубкова, міністром оборони мало суперечливі наслідки. Хоча він ініціював важливі реформи, у Міністерстві оборони під час його керівництва відбулася безпрецедентна корупційна афера з привласненням десятків мільйонів євро. Самого Сєрдюкова не було притягнено до відповідальності, але Путін його звільнив. Тому про тріумфальну ходу спадкової знаті казати ще рано, вважає політичний консультант Віноґрадов. Еліти можуть живитися публічними політиками (з Думи чи регіонів) або службовцями й технократами. Якщо новий міністр сільського господарства Патрушев зарекомендує себе на новій посаді, незабаром у російській політиці з’явиться ще більше синів і доньок із давно відомими прізвищами.