Почуття гумору спецпризначенці не втратили. «Schön dich zu treffen», — написано на вивісці при вході на стрільбище. Це означає і «приємно тебе зустріти», і «приємно в тебе поцілити». Стрільба — основна навичка командос: лише за два роки навчання кожен із них використовує 60 тис. набоїв для довгоствольної і до 8 тис. для короткоствольної стрілецької зброї. У розпорядженні бійців — цілий арсенал спеціальної зброї, однак за потреби згодиться й стандартне озброєння Бундесверу. «Ми вцілимо й із G36», — кажуть гостеві.
Враження гарного настрою в казармі графа Цеппеліна, ідилічно розташованої на схилах над шварцвальдським містечком Кальв, оманливе. Понад рік існування з’єднання спеціальних сил німецького війська було під питанням.
КSК, мовляв, працює лише «умовно», погрожувала в червні 2020 року міністерка оборони Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Християнсько-демократичний союз), і після того як стало відомо про деякі правоекстремістські випади, оголосила, що пройдеться по загону «залізною мітлою». За рік до 25-річчя тієї осені КSК опинився у найважчій за свою історію кризі. І вона не минула безслідно.
Крамп-Карренбауер нещодавно вирішила, що загін може продовжувати роботу, тож розпуск команді не загрожує. Питання стояло так: «Чи зміни в роботі KSK, яких ми очікуємо, справді втіляться стабільно? Чи з’являється правильний світогляд?» — запитали у міністерки Die Welt. Її відповідь: «Так. Тому команда знову має нашу базову довіру». В Кальві слова командувачки сприймають дуже буквально. Базова довіра не означає довіри загалом. І умовний термін не скасували. Для сторонніх це може звучати як буквоїдство. Але для багатьох солдатів це не так.
Читайте також: Солідарність з Україною, холодний душ для Німеччини
«Уся ця афера глибоко зачепила KSK, — говорить один із найдавніших членів команди (з моменту її заснування в 1996 році). — Політики не розуміють, що для більшості тут команда — це пристрасть. Їхня пристрасть. Виконуючи цю роботу, ми жертвуємо заради команди найкращими роками свого життя. Ти щонайменше 200 днів на рік на навчаннях чи на завданнях. Жодного нормального сімейного життя з дружиною й дітьми, майже у кожного за плечима розлучення».
Товариш додає: «Це команда рішучих людей, які служать Німеччині, ризикуючи життями, і тепер не розуміють, чому політика взяла їх в оборот».
Той, хто бере на себе такі обмеження і не отримує взамін визнання, переживає гратифікаційну кризу — так називають це психологи. Проте це далеко не про кожного з командос. Молодші кілька днів позлилися на «тих в Берліні» і на «ЗМІ» з їхніми скандальними історіями. А тоді продовжили свою справу. Але багато старших солдатів інтерпретують питання сенсу за Фрідріхом Ніцше: хто має ДЛЯ ЧОГО жити, той витримує майже всі ЯК і навіть у кризові часи зберігає душевну рівновагу. Попри те на їхній погляд, у KSK поставили під сумнів оте «для чого».
«Здатність рятувати власних громадян за кордоном у надзвичайній ситуації від небезпеки для життя і здоров’я — один із основних обов’язків будь-якої держави». Так Фолькер Рюе (ХДС) сказав у 1994 році, коли Федеративна Республіка цього зробити не змогла. Співробітники радіостанції Deutsche Welle опинилися між фронтів у Руанді, де лютували війна й геноцид, і рятувати їх тоді довелося бельгійським солдатам. Через два роки Бундесвер створив KSK. З 1998 року елітні солдати безперервно на завданнях: спершу на Балканах, потім в Афганістані, згодом в Африці. Окрім звільнення заручників, вони виявляють військових злочинців або терористів, а також навчають спецнази інших країн і здобувають важливу інформацію стратегічного значення навіть там, куди не сягають інші сили розвідки: у всьому світі, за будь-яких кліматичних умов, у будь-який час. Себто KSK — центральний інструмент національного менеджменту ризиків та криз. Публічно про цю роботу відомо мало: операції, як правило, залишаються секретними. Солдати з цим згодні, це відбувається й для їхнього захисту. Але тепер виникають інші, принципові питання: чи справді вони ще бажані? Навіщо, власне, вояки це роблять, якщо для політики вони — лише іграшка? До складу KSK входять 1500 солдатів. Не рахуючи сил підтримки, ядро команди — це кілька сотень командос. Близько 100 з них протягом кризового року потребували допомоги психологів, лікарів і духівників. «Вони не розуміли, чому через вчинки окремих людей має страждати вся команда, — говорить один із досвідчених солдатів. — Чому замість індивідуальної презумпції невинуватості діє колективна відповідальність для всіх».
Наслідком, за словами вояка, який з останніх п’яти років два з половиною провів у Афганістані, є глибоке розчарування та усвідомлення: Німеччина розправляється зі своїми останніми ідеалістами. Крамп-Карренбауер знає про такий погляд на ситуацію. «Підрозділ відбув рік умовного покарання, багато солдатів ще не відійшли від цього, — зауважила міністерка. — Це було обтяжливо, але необхідно». На відміну від своєї попередниці Урсули фон дер Ляєн, вона дослухається до солдатів. І розуміє бажання, щоб політика «цінувала заслуги наших спецпризначенців». Але вважає, що кожен у Бундесвері також повинен знати, «що особисто завжди несе сукупну відповідальність». Цієї позиції, цієї відповідальності їй забракло в KSK. Особливо у 2-й роті, що «стала прикладом неправильного розуміння корпоративного духу».
Читайте також: Марілуїзе Бек: «Мислення у ключі почуття провини перед Росією перебуває надто глибоко в німецькій політичній пам’яті»
Багато подій, класифікованих Службою військової контррозвідки (MAD) як «підозрілі випадки правого екстремізму», пов’язані з цією ротою. Наприклад, справа зі свинячою головою. Влітку 2017 року солдати KSK прощалися з багаторічним командиром своєї роти Паскалем Д. Текли ріки алкоголю, віталися по-гітлерівськи і слухали правий рок. Запросили молоду жінку як своєрідний «приз» для командира за успішне метання свинячої голови. Пізніше всіх присутніх солдатів опитали. І при цьому сталося те, що Крамп-Карренбауер сьогодні називає проблемою поведінки. Ніхто із загону не хотів свідчити проти командира роти, ніхто безпосередньо «не бачив» гітлерівських вітань. Свідчила лише цивільна жінка. Врешті Паскаль Д. погодився із постановою прокуратури про притягнення до відповідальності за використання символів антиконституційних організацій, заплатив штраф, а отже, вважається судимим.
У 2020 році виплив ще один разючий випадок. Просто в казармі в Кальві заарештували оберштабсфельдфебеля Філіпа Ш. В саду на своїй приватній ділянці в Саксонії солдат влаштував підземний склад зброї. Там знайшли детонатори, два кілограми вибухівки, тисячі патронів, автомат Калашникова з магазином і нацистську атрибутику. Військового вже засудили до двох років ув’язнення умовно за порушення закону про зброю, вибухівку та контроль над бойовими засобами. Свідчення Бундесверу про «правоекстремістські погляди солдата» не призвели до засудження. Цей випадок остаточно окреслив кризу KSK. Крамп-Карренбауер розпустила другу роту і видала перелік заходів з 60 пунктів для реформування KSK. Коли після цього в Кальві зазирнули у кожну шпарку, то на додачу знайшли в бухгалтерії жахливі подробиці стосовно використання боєприпасів та замовлення матеріалів, а також сумнівних закупівель — так би мовити, побічний улов.
З первинними звинуваченнями у правому екстремізмі це вже не має нічого спільного, а радше пов’язано з відсутністю службового нагляду з боку командирів останніх десяти років. З цього погляду криза була навіть шансом для KSK. Кількість працівників логістики, які дбають про боєприпаси, зросла. Психологів стало п’ятеро (раніше було троє), а також була вдосконалена й так сувора процедура відбору.
«Нова процедура відбору для виявлення потенціалу з багатьма психологічними акцентами допоможе ще більше обмежити кількість людей із небажаними поглядами», — пояснив психолог підрозділу. Але він «не може гарантувати, що хтось не прослизне в майбутньому». Світогляд не протестуєш, а позиція може змінитися. Солдатів, які вже є в команді, надалі перевірятимуть кожні 18 місяців. Міністерство очікує своєрідного постійного контролю характеру, проте ці скринінги спрямовані на профілактику здоров’я. Зараз вона дуже важлива. З приблизно 240 претендентів на рік менш як 10% проходять багатомісячні тести на придатність, кульмінацією яких є «пекельний тиждень». Це, як пише сам Бундесвер, «найжорсткіше з того, що можна заподіяти людині в межах закону».
Читайте також: Замінити труби кораблями
Щоб якомога довше підтримувати у формі ретельно відібраних елітних бійців, тепер про них піклуються за принципом Human Performance Optimization. Армія лікарів, спортивних тренерів, фізіотерапевтів і психологів дбає про підтримку їхньої форми, науково обґрунтовано навчає гігієні сну, правильному харчуванню та відновленню. Криза минулого року допомогла запровадити ці зміни. Проте все ж залишаються сумніви, чи справді «залізна мітла» Крамп-Карренбауер була потрібна для усунення «коричневого осаду» в KSK. На питання про масштаби проблеми правого екстремізму важко відповісти навіть після завершення скандалу. У своїй підсумковій доповіді про реформу KSK міністерство пише, що військова дисциплінарна прокуратура станом на початок травня провадить «дисциплінарне розслідування у 32 справах стосовно можливої правоекстремістської поведінки або підозрілих випадків». Чим вони закінчаться і чи виявлять порушення — питання, звісно, відкрите. Залишається розслідування MAD. З 2017 року власна розвідувальна служба Бундесверу провадить «відпрацювання» щодо близько 50 осіб стосовно феномену правого екстремізму або «громадянства райху». В доповіді йдеться про те, що «п’ятеро з них звільнили з Бундесверу».
Менш показово те, що ще 18 солдатів перевели або вони покинули KSK. Адже це ще не свідчить про їхню неналежну поведінку. У семи випадках обробка підозр MAD закінчилася висновком «підозра більше не є обґрунтованою». З моменту ухвалення рішення про розформування 2-ї роти жодного члена KSK не кваліфікували як екстреміста. Лише стосовно одного з понад 60 членів цієї роти розслідування ще тривають. Правоекстремістської мережі не виявили. То що ж залишилося від цієї справи KSK? Думки з цього приводу розділились і, можливо, саме це і є результатом. Міністерка Крамп-Карренбауер каже, що їй ішлося про те, щоб солдати «чітко відстоювали засади вільного демократичного ладу». Військовий психолог зазначає: «Команда пережила потрясіння. Зараз необхідне відновлення довіри всіх сторін, щоб вони могли діяти так, як прагнуть — на 120%. Поки що ми не на цьому рівні». Один із солдатів додає: «Звісно, у цій кризі є й наша провина. Але вона політично роздута. Я сподіваюся, що тепер ми знову зможемо спокійно працювати».
Начальник штабу в Кальві, підполковник, підсумовує: «У цій казармі правих екстремістів не залишилось. KSK пройшов процес відкритої критики, яка була чесною, жорсткою і повчальною». Звісно, процес реформування не минув безслідно, «є втрати, але я вірю: підрозділ може відновитися швидше, ніж здається, адже швидкість, готовність і націленість на завдання — це сильні сторони цього загону спецпризначенців».
Найкраще про майбутнє, напевно, свідчать слова молодого претендента, який щойно подав заявку в команду: «Звичайно, я чув про звіти. Але KSK з його професіоналізмом, майстерністю і прагненням послідовних дій залишається для мене найкращим, чого можна досягти в Бундесвері».