Бен Турнвальд давно налаштувався на енергетичний поворот. Щорічна кількість вугілля, яка проходить через порт, мала знижуватися у найближчі роки з кожним наступним кроком запланованого в Німеччині «виходу з вугілля». «В травні ми виходили з того, що кількість вугілля на цей рік складе близько 5,2 млн тонн. Тепер цифра може зрости до шести мільйонів тонн», говорить Турнвальд, виконавчий директор портової операційної компанії Hansaport.
У минулому році через причали Hansaport пройшло близько 5,5 млн тонн кам’яного вугілля. Півроку тому все змінилося. Наприкінці лютого Росія напала на Україну, відтоді поставки російського природного газу більше не гарантовані й для Німеччини. А Hansaport в центрі Гамбурзького порту, найбільший перевалковий пункт Німеччини для руди, вугілля та будівельних матеріалів – який вважався застарілою моделлю, принаймні щодо вугілля – цього року, щоб забезпечити енергопостачання, імпортує кам’яного вугілля стільки, як ніколи досі.
«Якщо вугільна електростанція має продовжувати працювати, то нічого з цим не зробиш»
Zeitenwende (нім. «Зміна часів»), про яку федеральний. канцлер Олаф Шольц (СДПН) говорив перед Бундестаґом, досягла й Гамбурзького порту. Агресивна війна Росії проти України змусила Hansaport двічі скорегувати курс. Бо тепер Німеччина виводить вугільні електростанції з резерву, щоб заощадити енергію на електростанціях на природному газі. Водночас порт має замістити російське вугілля, яке не можна імпортувати до Німеччини з 10 серпня через торгові санкції ЄС проти Росії.
У минулому році через Hansaport ввезли близько 3,2 млн тонн вугілля з Росії, що становить значно більше половини усього обсягу перевантаження вугілля на терміналі.
«Досі Росія була найбільшим постачальником вугілля в порті. Тепер ми отримуємо більше, ніж раніше вугілля з Австралії та Канади, а також з Колумбії та Південної Африки», говорить Турнвальд.
Перехід на нові країни-експортери вугілля, як-от Колумбія чи Південна Африка, не створює для терміналу матеріальних проблем: «однак з погляду логістики нам складно, бо тепер – при повному завантаженні – у нас більше країн-експортерів а, отже, більше, ніж раніше, різних складів вугілля».
Турнвальд стоїть на даху центрального пункту управління. Звідти 53-річний чоловік бачить більшу частину Hansaport, розташованого на південь від мосту Кольбранд. На терміналі кипить робота. Біля головного причалу терміналу два судна: HL Sines, із 136 тис. тонн коксівного вугілля з Австралії, і Berge Kinabalu, в якому 44 тис. тонн руди з Бразилії.
Величезні лопати на сталевих тросах заїжджають у вантажні відсіки кораблів, витягують сипучий вантаж і висипають його у бункери на конвеєрних мостах. Звідти вугілля і руда надходять в конвеєрні стрічки для перерозподілу на ділянці. Над вугільними та рудними відвалами розпилюють воду. Склади необхідно поливати, інакше в сухому літньому повітрі утворюються пилові стовпи, які можуть загрожувати автомобільному рухові на прилеглому мосту Кольбранд.
Зараз на складах терміналу знаходиться близько 2,4–2,7 млн тонн вантажів, з яких близько 700 тис. тонн вугілля. Все перевантажують кілька разів на рік. Для вугілля це необхідно вже тому, щоб під постійним тиском воно не самозаймалося.
Читайте також: Die Welt: Як страх перед гнівом громадян призводить до зелених ядерних дебатів
Однак людей на великому обладнанні Hansaport майже не видно, він на 5% належить сталеливарному концерну Salzgitter і на 49 – Гамбурзькому портовому логістичному концерну HHLA. Співробітники пересуваються запилюченими повнопривідними службовими автомобілями по багатьох дорогах на об’єкті або зсувають у купи вугілля й руду за допомогою колісних навантажувачів.
«Ми найбільш автоматизований термінал в порту Гамбурга, і ми економічно успішні – наші обсяги перевантажень стало зростають протягом багатьох років», говорить Турнвальд, який керує терміналом з літа 2016 року, а раніше працював на багатьох, серед них і на керівних, посадах в порту Любека.
Hansaport, можливо, найменш відомий з великих портових терміналів Гамбурга, та водночас це один з небагатьох рушіїв зростання у стагнуючому порту: «у 1999 році ми перевантажили тут близько восьми мільйонів тонн вугілля й руди, а в минулому році – з невеликою кількістю персоналу – понад 15,5 млн тонн», говорить Турнвальд. Це становило близько 12% від загального обсягу перевезень порту Гамбурга, здійснених лише 112 співробітниками та їхніми машинами.
Кораблі, пришвартовані в порту Ганза, одні з найважчих, які відправляються вгору по Ельбі в Гамбург. «Ми завжди пропонуємо нашим клієнтам 15,10-метрову осадку для суден», говорить Турнвальд. «Щоб гарантувати це, ми спеціально створили жолоб перед нашим портовим басейном, своєрідний проміжний простір, в який ми і адміністрація порту HPA можемо в короткостроковій перспективі переміщати осад з наших причалів для великих суден».
Без автоматизації це би не працювало
З даху центру управління Турнвальд пояснює як все працює. З початку тисячоліття Hansaport дедалі більше автоматизується: розвантажувальні мости на причалі, системи транспортування і розподілу на території, навантажувальні пристрої для вантажних потягів і барж, маневрові локомотиви для товарних поїздів, які Турнвальд називає «маневровими роботами». Без автоматизації пропускна здатність в Hansaport навіть близько не була б такою.
Весь рух вугілля, руди й будівельних матеріалів, таких як гравій чи пісок, від розвантаження на причалі до навантаження на баржі й вантажні поїзди, майже повністю контролюється машинами. Сигнали GPS приводять розвантажувальні мости в потрібне положення. Сканери вимірюють висоту трюмів, щоб лопаті колеса могли точно проникати всередину, і вони точно направляють вантажні вагони під навантажувальні воронки.
Потім вагони завантажуються автоматично. Мости можуть розвантажити 110 тис. тонн руди та 70 тис. тонн вугілля на день. 2000 тонн руди і 1500 тонн вугілля на годину вантажні мости відвантажують на поїзди і невеликі судна. За цим стежать люди відповідної зміни в центрі управління у вежі.
85% перевозить залізниця
Через Hansaport вугілля й руда доставляються переважно клієнтам у Північній Німеччині, але також і в Бранденбург та Австрію. З Гамбурга, зокрема, постачають вугілля до знову відкритої на початку серпня вугільної електростанції Мерум поблизу Пайне в Нижній Саксонії, а також електростанція головного заводу Volkswagen в Вольфсбурзі та ТЕЦ Tiefstack енергопостачальних підприємств міста Гамбург, яка знаходиться в східній частині порту, неподалік від терміналу. Імпорт через Гамбург вважається привабливим ще й тому, що майже 85% вугілля і руди транспортується залізницею – велика перевага в часи зміни клімату.
З іншого боку, внутрішньому судноплавству цього літа знову загрожують обмеження на перевезення вантажів через низький рівень води у річках і каналах. Це додатковий тягар для транспортної системи, особливо враховуючи різке зростання потреби у вугіллі. Федеральний міністр економіки Роберт Габек («Зелені») днями оголосив, що вантажні поїзди для перевезення вугілля, нафти й газу повинні мати перевагу перед пасажирськими.
«Ми щодня отримуємо запити на перевантаження додаткової кількості вугілля не лише для покупців у Німеччині, але, наприклад, у Польщі», говорить Турнвальд. «Пріоритет при цьому завжди надається нашим постійним клієнтам». Найважливіше обмеження для перевантажень на терміналі – його обмежена площа посеред вузької центральної зони порту.
Для Salzgitter, мажоритарного власника терміналу, Hansaport та залізничне сполучення між Гамбургом і сталеливарним заводом – це наче життєзабезпечувальна артерія. «Він вирішальний для нашого бізнесу», сказав у розмові з WELT AM SONNTAG глава групи Salzgitter Ґуннар Ґроблер. «Через Hansaport руду і вугілля своєчасно постачають на наші заводи в Зальцґіттер ». У дні високого попиту це до 30 тис. тонн руди і 6 тис. тонн вугілля – п’ять потягів з рудою і один з вугіллям.
Читайте також: Die Welt: Як пан Чо розшифровує економіку Північної Кореї
Термінал також необхідний для публічного енергопостачання: «саме в нинішній геополітичній ситуації Hansaport має особливе значення, бо зараз там у короткостроковій перспективі планують збільшити пропускну спроможність для вугілля через повторне введення в експлуатацію вугільних електростанцій на півночі Німеччини», говорить Ґроблер. «Це наша реакція на різке збільшення попиту на вугілля і допомога у стабілізації енергопостачання Німеччини».
У довгостроковій перспективі Hansaport, проте, налаштовується на енергетичний поворот і зниження кількості вугілля. Salzgitter, другий після ThyssenKrupp за розміром сталеливарний концерн в Німеччині, планує до першої половини наступного десятиліття замінити у виробництві коксівне вугілля воднем, виробленим з використанням «зеленої» енергії. Концерн бачить себе одним з лідерів у створенні кліматично нейтрального виробництва сталі в усьому світі.
Коксівне вугілля досі використовується майже на всіх сталеливарних заводах для видалення кисню з залізної руди в так званому вуглетермічному процесі відновлення. Таким чином з’являється гарячобрикетоване залізо, яке потім переробляють на сталь. Якщо у цьому процесі використовувати водень, то в кінці замість парникових газів утворюється лише вода. «У ході відмови від вугілля в середньостроковій перспективі обсяги перевантажень вугілля в нас знизяться», говорить Турнвальд. «Це можна буде компенсувати, наприклад, збільшенням кількості руди, щоб продовжувати як звично використовувати наші площі. Ми розраховуємо, що до 2035 року будемо сильно завантажені рудою, вугіллям та будівельними матеріалами».
Яким може бути майбутнє Hansaport
Менеджер не бачить проблем у тому, щоб розумно використовувати дорогоцінні площі у внутрішньому порту в довгостроковій перспективі. Для енергетичного повороту також необхідні вантажі, як-от біомаса, деревні і рослинні залишки, імпорт з усього світу нейтрального до клімату палива для теплових електростанцій. Чи напівпровідниковий металевий кремній для виробництва батарей для дедалі більшої кількості електромобілів.
Турнвальд має багато інших ідей для свого підприємства, у тому числі з урахуванням великих будівельних проектів у Гамбурзі на майбутні роки. Серед іншого, в кінці цього десятиліття, мають замінити міст Кольбранд тунелем, коли той досягне своєї економічної вікової межі. Вже давно розробляють концепції майбутнього використання Hansaport: «це може бути проміжне зберігання будівельних матеріалів, а також землі та будівельного сміття з великих інфраструктурних проектів Гамбурга – від будівництва лінії метро U5 до знесення моста Кольбранд».