Лівія кілька днів тому. Інколи снаряди прилітали щохвилини. Війська командира бойовиків генерала Халіфи Хафтара цілу ніч обстрілювали столицю Триполі. Неподалік опорного пункту повітряних сил, що в аеропорту «Мітіга», ракети Хафтара влучили в численні житлові будинки, люди рятувалися втечею. Кількість жертв досі невідома.
Війна в Лівії наростає. На кону влада та мільярди від привабливого нафтового бізнесу. У військ Хафтара єдина мета — перемогти міжнародно визнаний уряд Фаїза аль-Сараджа. Війна дедалі більше ведеться з повітря. Хафтар застосовує китайські БПЛА Wing-Loong, які отримує з Арабських Еміратів. Натомість Туреччина оснастила уряд аль-Сараджа сучасними дронами Bayraktar. Майже беззвучні бойові машини вбивають переважно цивільних. Порушення прав людини бойовиками обох сторін — звична справа. Серед них свавільні ув’язнення та страти, викрадення, тортури. Під обстріли потрапляють і лікарні.
А ще в Триполі повзуче поширення COVID-19. Досі відомо про 48 хворих і одного померлого, але справжні цифри можуть бути значно вищими. Дуже пошкоджена війною медична інфраструктура не впорається з епідемією. На кордонах Європи з’являється загроза гуманітарної катастрофи. Тому Мальта закликає ЄС до «негайної гуманітарної місії». Міністр закордонних справ країни Еваріст Бартоло запропонував надати екстрену фінансову допомогу в розмірі €100 млн. Днями міністри закордонних справ ЄС мали провести відеоконференцію стосовно Лівії. За словами Бартоло, зараз на свій шанс дістатися через Середземне море в Європу в дедалі скрутнішому становищі чекає понад 650 тис. людей із 40 країн. І незабаром їх може бути на сотні тисяч більше, зокрема лівійців.
Читайте також: Інвестиції Китаю в умовах пандемії
А на початку року було стільки надії. У середині січня сторони конфлікту — дванадцять країн, серед них Китай, США і Росія, плюс ЄС, ООН, Африканський Союз та Арабська ліга — домовилися про припинення вогню, послідовну реалізацію ембарго на зброю ООН та мирні переговори для північноафриканської країни. Були наступні зустрічі, працювали робочі групи, розпочався так званий Берлінський процес. Конференція була великим дипломатичним успіхом канцлерки Анґели Меркель і міністра закордонних справ Гайко Мааса (СДПН). Міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн тоді казав, що «Берлінський процес великою мірою є заслугою ФРН. Тому я хочу подякувати Німеччині й особливо міністру закордонних справ Гайко Маасу за його невтомну працю».
Але із січня насилля не спадає, а навпаки. Зараз додалася епідемія коронавірусу. Зі страху перед епідемією уряд у Триполі оголосив «тотальну заборону виїзду». Це рішення набрало чинності 17 квітня і триватиме щонайменше до кінця місяця. За день до того на вулицях столиці панував хаос, люди штурмували магазини й торгові центри, тиснява була на овочевих і фруктових базарах — про захист від інфекції ніхто й не думав.
Прем’єр-міністр Сарадж ще сподівався, що загроза коронавірусної інфекції змусить його противника генерала Хафтара дотримуватися домовленого режиму припинення вогню та гуманітарного перемир’я. «Однак він побачив у пандемії шанс напасти на нас, — заявив Сарадж у розмові з Die Welt. — Але ми стали ще сильнішими, і наша безумовна ціль — остаточно відбити напад», — пояснює лівійський прем’єр. Протистояння загострюється. На вирішення конфлікту за допомогою переговорів поки що надії немає: «Після всіх тих катастроф і злочинів, які він учинив у Лівії, я з Хафтаром більше за один стіл не сяду».
Імпортери військового насилля — які підтримують обидві сторони конфлікту — у січні сиділи за одним столом переговорів і досягли домовленостей. Серед них Туреччина та Катар — основні постачальники уряду Сараджа. Росія, Саудівська Аравія, Єгипет і Франція натомість підтримують Хафтара солдатами та зброєю. Лівійський прем’єр у допомозі Анкари не бачить нічого поганого. Каже, що уряд звертався до різних країн: «Туреччина відреагувала позитивно, і ми підписали військово-політичний протокол про наміри». ООН, за даними внутрішнього документа, з 21 березня встановила «понад 200 порушень гуманітарного перемир’я». Здебільшого йдеться про ігнорування встановленого ембарго на постачання озброєння та військової техніки. Хоча Меркель ще ввечері після Берлінської конференції щодо Лівії полегшено заявила: «Ми бачимо, що всі сторони єдині в намірі поважати ембарго на зброю», однак гості Меркель продовжували свою справу — вони просто обманули канцлерку.
Європейці тим часом хочуть виконати свої домовленості. Вони погодили нову воєнну операцію Irini (із грецької «мирна»). Місія мала початися 1 квітня, мета якої — контролювати з повітря й на воді дотримання ембарго. Мандат терміном на рік, але раз на чотири місяці його мають перевіряти. Попередня операція Sophia щодо контролю за контрабандою зброї успіху не мала. Зараз це має змінитися. Щоправда, через те що Відень і Будапешт неодмінно хотіли запобігти тому, щоб міжнародні кораблі перед лівійськими територіальними водами привабили нових мігрантів, операцію перенесли далі на схід у напрямку Єгипту — за межі дотеперішніх міграційних маршрутів.
Читайте також: COVID-19 в Ірані: що приховує режим
Проблема в тому, що минуло чотири тижні, а нічого не сталося. За даними Die Welt, у Брюсселі було вже дві конференції про розміщення військ, але досі жодна з країн не виявила готовності надати корабель-флагман та командувача для проведення операції. Німеччина надає єдиний, до того ж старий літак-розвідник типу P-3C Orion. Окрім того, було оголошено про залучення ще чотирьох літаків-розвідників, трьох фрегатів та одного підводного човна. Найактивнішу участь знову беруть Італія і Франція. «Результати конференції про розміщення військ незадовільні, їх недостатньо для дієвого стеження за дотриманням ембарго на такій великій ділянці», — кажуть у високих дипломатичних колах ЄС. Коли почнеться операція? Це, як ведуть далі, «на жаль, поки що невідомо».
Маленька країна Люксембург — яка ще в операції Sophia взяла на себе третину всього спостереження з повітря — візьме в оренду один літак-розвідник. «Ми забезпечуватимемо 100 годин польотів на місяць, — каже міністр Ассельборн і додає: — Нам потрібне перемир’я в Лівії. Це наш безпосередній інтерес, бо Лівія в нас на порозі». Девід Макаллістер (ХДС), шеф комісії з питань закордонних справ у Європарламенті, наголошує: «Операція Irini — важливий крок для реалізації ембарго на постачання зброї в Лівію. Однак до тривалого припинення вогню ще дуже далеко». Впливовий парламентар має в цьому рацію, адже до кінця не зрозуміло, чи відбудеться Irini за планом. Центральні питання досі відкриті: що станеться, якщо солдати ЄС зупинять корабель з контрабандною зброєю країни — члена НАТО Туреччини? Чи зможуть тоді європейські солдати без застосування сили ескортувати турецький корабель у придатний порт та вилучити зброю?
Читайте також: Тривала гра. Що іноЗМІ пишуть про пандемію коронавірусу
До того ж у червні треба продовжувати резолюцію Ради Безпеки ООН № 2473 щодо контролю за дотриманням ембарго на зброю. Китай і передовсім Росія створюють труднощі. Посол Росії в ЄС Чижов ще в березні в розмові з Die Welt повідомляв, «що нова операція ЄС у Середземному морі може початися лише за згодою Радбезу ООН». Міністр закордонних справ ФРН Маас роздратовано відповів: «На наш погляд, окремої резолюції не потрібно». Нещодавно висловилось і російське міністерство закордонних справ. Воно застерігало перед «дисбалансом» через Irini. Прямим текстом — контроль над дотриманням ембарго на зброю не повинен давати переваги лівійському урядові та йти на шкоду партнерові Росії генералу Хафтару. Територія проведення операції змінилася порівняно із Sophia, аргументує Москва. Окрім того, Кремль проти можливого контролю європейців за контрабандою зброї в повітряному просторі Лівії. Якщо російський уряд і підтримає продовження мандату ООН у червні, то лише на своїх умовах, а це може значно ослабити можливості операції Irini.