Гасло «зміна через торгівлю» з 1980-х років визначало китайську політику Німеччини та ЄС. Торговими угодами Німеччина хотіла включити Китай у глобальну економічну систему. Майже всі в Берліні вважали, що так Піднебесну можна ввести у площину ринкової економіки і правової держави. Теза базується на трьох припущеннях. Перше: якщо Китай хоче залишатися конкурентоспроможним на світовому ринку, йому доведеться крок за кроком переорієнтовувати свою економіку за ринковими принципами. Концерни під керівництвом держави ніколи не зможуть конкурувати з BMW чи SAP. Друге: економічні зв’язки збільшать залежність КНР від Заходу і зменшать таким чином конфліктний потенціал в питаннях Тайваню і Гонконгу. Третє: як правило, торгівля створює достаток. У Китаї з’явиться середній клас, який домагатиметься політичних прав.
Однак реальність ніяк не хоче відповідати припущенню. Китай, як і раніше — більше державна, аніж ринкова економіка. І попри це, країна присутня на міжнародних ринках. У І півріччі 2020 року відеоплатформа TikTok була найбільш встановлюваним мобільним додатком у США. І незважаючи на всі економічні зв’язки, Пекін відмовляється від будь-якої геополітичної обережності. Порушуючи міжнародне право, Піднебесна будує в Південно-Китайському морі військово-морські бази. І бере під повний контроль Гонконг.
Читайте також: Die Welt: Китай – необхідний партнер
Торгівля зробила Китай таким могутнім економічно, що голлівудські студії переписують сценарії задля допуску на найбільший у світі ринок фільмів. Постійно змінюється той, хто більше залежить від торгівлі. Тепер Пекін провадить політику грубої сили в стилі Дональда Трампа. Китайський посол у Берліні попередив німецьких автовиробників про наслідки виключення китайського концерну Huawei із розбудови мережі 5G в ФРН.
Так, інтеграція КНР у світовий ринок утворила новий середній клас, який став найбільшим покупцем товарів класу люкс. Однак країна під головуванням очільника партії Сі Цзіньпіна від лібералізації дуже далека. Чому ринок і населення мають ухвалювати якісь рішення? — питають себе деякі китайці. Фінансова криза 2008 року, Трамп, ковідний хаос: Захід — аж ніяк не приклад для Китаю, запевняє китайський освічений клас, не кажучи вже про державні ЗМІ. Так, впливовий пекінський професор права Цзян Шігун пише: «(Західна) модель стоїть перед трьома нерозв’язними проблемами. Ліберальний економічний порядок провокує дедалі більшу нерівність, політичний лібералізм призводить до поразки держави, занепаду політики та неефективного урядування, а культурний лібералізм — до декадансу та нігілізму. (…) Повстання, спротив і революції всередині американської імперії руйнують систему».
Владна еліта Пекіна вже впевнена, що її система «соціалізму з китайськими особливостями» сильніша за західний сплав демократії з ринковою економікою. Тому не дивно, що з 2012 року переговори між Китаєм та ЄС не надто просунулись. Брюссель вимагає для європейських підприємств кращого доступу до китайського ринку і правової певності. Але станом на зараз європейці досягли небагато.
Так, вони починають розуміти, що Китай триматиметься державного капіталізму. Європа переосмислює ситуацію. В ЄС зміцнюється консенсус стосовно трьох цілковито нових пунктів зовнішньоекономічної політики. З одного боку, Євросоюз повинен нарощувати переговорні позиції, щоб змусити Пекін поступитися. З іншого — європейські підприємства слід краще захистити від конкуренції наближених до держави китайських суперників, у крайньому разі допомогою ЄС для європейських фірм. Якщо держава в Китаї залишатиметься визначальним фактором для економіки, ЄС доведеться враховувати і суверенітетно-політичні аспекти.
Париж уже давно мислить такими категоріями. Тепер і Берлін хоче, щоб Брюссель обклав вищими імпортними митами китайські підприємства з державними субвенціями та обмежив їхній доступ до публічних закупівель у Євросоюзі. Необхідно переглянути конкурентну політику ЄС, щоб уможливити об’єднання європейських підприємств для допомоги їм у змаганні з китайськими державними фірмами. 27 країн–членів Євросоюзу ще в 2019 році прийняли для Брюсселю механізм перевірки зі стратегічного погляду набуття китайськими фірмами прав власності у європейських підприємствах.
Читайте також: Черговий привід
«Вперед на повній швидкості» — заявляє й індустріальна політика. Це європейська відповідь як на ковід, так і на виклики з боку Китаю. Німецький ковідний кон’юнктурний пакет включає також 7 млрд євро для розробок у сфері 5G та створення відповідної інфраструктури. 9 млрд євро передбачено на розвиток водневої індустрії, по 5 млрд євро — на квантові обчислення та штучний інтелект.
Німеччина і Франція вкладають мільярди в європейську індустрію акумуляторів і запускають європейський хмарний проєкт Gaia-X. Лише для певності федеральний міністр економіки Петер Альтмаєр заклав 100-мільярдний фонд і він будь-якої миті може викупити німецькі підприємства, якими цікавиться Китай.
Пекін демонструє, чому необхідна «суверенна» Європа. Коли президент Франції Емманюель Макрон три роки тому в одній зі своїх перших промов назвав «європейський суверенітет» пріоритетною ціллю ЄС, для багатьох це звучало перебільшено. Однак зараз Анґела Меркель проголошує те саме: «Для забезпечення економічного успіху Європи, а отже й її дієздатності в майбутньому, ЄС має стати суверенним у технологіях та у цифровій сфері».
Консервативний прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте в 2019 році у своїй черчильській промові в Цюриху заявив, що політика ЄС повинна вчитися. Навіть «економні» члени ЄС Швеція та Данія вже визнають, що було помилкою запрошувати Китай в 2009 році до розбудови портової інфраструктури в Греції. Стокгольм перебуває у тривалому конфлікті з Пекіном. Громадянин Швеції та критик китайської Комуністичної партії зник під час відпустки в Таїланді. Через кілька місяців він з’явився в Китаї перед судом. Стокгольм протестував і схиляв Брюссель до санкцій. КНР у відповідь заборонила в’їзд шведським торговим делегаціям і застеріг перед поїздками в Стокгольм, заявляючи про організовану злочинність. Недипломатичний посол Китаю в Швеції говорить: «Добрих друзів ми приймаємо гарним вином, а для ворогів тримаємо дробовики».
Читайте також: Інвестиції Китаю в умовах пандемії
ЄС змінюється за азійським типом
Наратив про «європейський суверенітет» формує нову спільну мету ЄС. Це дає більше простору для переговорів у запеклих внутрішніх війнах за розподіл ресурсів. Навіть «найекономнішим» стає зрозуміло: якщо Євросоюз не хоче продовжувати слабнути геополітично та торгово-економічно, йому доведеться братися за чекову книжку.
Перехід ЄС від орієнтованої на ринок до орієнтованої на державу інтеграційної стратегії знаменують, окрім кліматичної кризи, також і протистояння з Китаєм та наратив про «європейський суверенітет». Європейський Союз виходить із сорокарічної ліберально-ринкової фази, стає більш протекціоністським та індустріально-політичним. Зміна через торгівлю — ЄС стає державно-капіталістичним за азійським типом, а не навпаки!