29 серпня було для Греції особливим днем: новий прем’єр Кіріакос Міцотакіс зустрічався в Берліні з канцлеркою Анґелою Меркель. Ішлося про різне, але передовсім обговорювали тему міграції. Міцотакіс запевняв, що новий консервативний уряд планує серйозно поставитися до грецького внеску в ініційовану Меркель домовленість про біженців між ЄС і Туреччиною. Це канцлерці сподобалося. Домовленість, про яку мова, є найважливішою складовою її політики стосовно біженців.
У цей самий час, за майже дві тисячі кілометрів від Берліна, на острів Лесбос у східній частині Егейського моря упродовж кількох годин прибуло близько 650 мігрантів. Рекордна кількість за день, небачена від часу укладення домовленості — початку 2016 року. 16 надувних човнів майже одночасно дісталися берега. Стало зрозуміло, наскільки крихка угода з Туреччиною.
Домовленості було досягнуто трохи більше трьох років тому. Принцип: мігрантів, які без дозволу на в’їзд прибувають морем, потрібно відразу відсилати назад до Туреччини. Це має зменшити стимул пускатися в небезпечну подорож. Однак майже нікого не відіслали, а оскільки мігранти й далі прибувають, то табори на грецьких островах безнадійно переповнені.
Читайте також: Жодних “гетто” до 2030: новий план інтеграції мігрантів у Данії
Досі завдяки угоді вдалося досягнути переважно одного: Туреччина довго, наскільки це можливо, не давала надувним човнам відпливати від свого берега. Принаймні до останнього часу. Адже 16 човнів продемонстрували, наскільки безпорадною стає європейська берегова охорона, якщо турецькі служби закривають очі. Тепер питання стоїть так: чи можна ще врятувати угоду в тій формі, якої було досягнуто 2016-го?
Нещодавно грецьким установам довелося давати собі раду з надзвичайною ситуацією. «Ми так чи так хотіли забрати людей з островів найближчим часом», — пояснює в розмові з Die Welt Манос Лоґотетіс, секретар із первинного приймання мігрантів. — Але нещодавні події змусили нас діяти негайно. Нам довелося реагувати якнайшвидше».
Уже й так переповнений табір Моріа та інші притулки острова не могли прихистити нову хвилю прибулих; на вихідних Афіни відіслали численні судна в Мітіліні, найважливіший порт Лесбосу. Звідти забрали понад 1,5 тис. мігрантів і переправили до материкової Греції. Нині на островах живе понад 22 тис. мігрантів, хоча табори зводилися лише для 7760 осіб.
«Альтернатив цій евакуації не було», — говорить Лоґотетіс, який після формування нового правоконсервативного уряду почав працювати уповноваженим із первинного приймання. Досі він був головним лікарем в іншому вщерть переповненому пункті прийому й розподілу біженців, що в Егейському морі. «В Афінах я для того, щоб допомогти вибудувати цілком нову систему. Зараз процедура надання статусу біженця триває вічність, ми все це зробимо ефективнішим». Мігранти на островах справді повідомляли, що співбесіди про статус біженців їм призначали аж за кілька років.
Нині для розвантаження островів на материку облаштовують численні транзитні табори, роботи мають завершитися до кінця вересня. Наступні евакуації влада незабаром хоче провести на Самосі, Косі й Хіосі. Як наслідок, із Лесбосу мають виїхати сотні людей. Інших варіантів уряд не бачить, навіть якщо мігрантів, переселених на материк, угода не стосується і їх неможливо буде за швидкою процедурою повернути до Туреччини. З часу прем’єрства Міцотакіса країна переживає новий приплив мігрантів. «Липень був третім найгіршим місяцем за останні роки, серпень — найгіршим. Від часу виборів цифри подвоїлися», — нарікає Лоґотетіс. Станом на 18 серпня, отже, ще до початку напливу, людей було на 24% більше, ніж за відповідний період минулого року. Лоґотетіс спростовує закид, що це перевезення наче закріплює кінець угоди. За його словами, з островів забирають лише тих мігрантів, які, як вважається, особливо потребують захисту. Він обіцяє: «Ми поважаємо угоду між ЄС і Туреччиною. Але вона — мов пацієнт, який лежить в реанімації при смерті. А ми його оживляємо». Утім, це «оживлення» фактично непомітне: до середини 2019-го у межах угоди з Греції до Туреччини повернули лише 95 мігрантів, минулого року таких було 322.
Ґеральд Кнаус з аналітичного центру European Stability Initiative (ESI) вважається ініціатором співпраці Туреччини та ЄС щодо кризи біженців. Він сподівається, що Європа швидко вдасться до заходів, які таки зможуть оживити угоду: «Цифри порівняно з 2015 роком ще низькі, — говорить він. — Але оскільки Греція роками не може реалізувати угоду, вона неспроможна впоратися навіть із короткотривалим зростанням кількості біженців». За його словами, добре, що новий уряд країни хоче прискорити процедуру надання статусу біженця й збільшити кількість повернень. Але для цього необхідна міжнародна допомога, і вже не лише від Єврокомісії. «Найкраще було б, якби грекам допомагало об’єднання відділів у справах біженців таких країн, як Німеччина чи Швейцарія». Окрім того Кнаус нагадує, наскільки значним є виклик для маленької країни: за оцінками, у ній доводиться мати справу з 72 тис. клопотань про надання статусу біженця на рік. Такий обсяг був би катастрофічним навіть для таких країн, як Франція чи Німеччина.
Читайте також: Як із цим жити?
Але навіть якщо Греція й надалі виконуватиме свої зобов’язання, майбутнє угоди щодо мігрантів невизначене. Адже актуальної ситуації дещо стосується ще один пункт: первинна угода передбачає, що ЄС за кожного сирійця, якого після незаконного перетину кордону відсилають назад до Туреччини, легально приймає іншого сирійця. На меті було те, щоб мігранти взагалі не пускалися в мандри через Егейське море.
Однак дієвим цей пасаж так і не став. Упродовж років у такий спосіб було прийнято лише 20 тис. сирійців. Та є й структурна проблема: цей так званий механізм «один за одного» стосується виключно сирійців, а тим часом на острів прибувають насамперед афганці. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, їх цьогоріч уже шість тисяч, натомість сирійців — лише три. На закритому засіданні в управлінні федерального канцлера в Берліні, зважаючи на затримки в поверненні й на непрацюючий механізм «один за одного», ще навесні вважали, що угода ЄС із Туреччиною провалилася.
Читайте також: Між страхом і байдужістю
Німеччина, до речі, уже безпосередньо відчуває наслідки, оскільки численні біженці з материкової частини Греції їдуть далі до Центральної Європи. І хоча таких мігрантів можна повертати в рамках Дублінської конвенції, це переважно не вдається. Провалилася й угода від 2018‑го: Греція хотіла приймати назад поза рамками Дублінської конвенції шукачів притулку, яких затримали на австрійсько-німецькому кордоні. Та відтоді це вдалося лише в 29 випадках, але навіть при цьому були складнощі. Суд побоювався, що одному афганцю загрожує видворення з Греції на батьківщину. Федеральне міністерство внутрішніх справ намагалося втихомирити ситуацію й говорило про «винятковий випадок». Проте службовці занепокоєні, чи вдасться Афінам узяти ситуацію на кордоні під контроль.
Європейська комісія також доволі критично дивиться на Грецію: в її актуальному закритому звіті стосовно ситуації з міграцією заявлено, що «швидкість операцій повернення» з Греції до Туреччини залишається «ризиковано повільною». «Для ефективніших повернень необхідна координована діяльність грецьких установ…»; Брюссель закликає до «імплементації спільно визначеного способу роботи». Серед іншого, йдеться про «надання відповідної кількості медичного персоналу» й «підвищення кількості кінцевих рішень про надання статусу біженця». За інформацією Єврокомісії, ці заходи приведуть до значно більшої кількості повернень до Туреччини.
На запит Die Welt Комісія офіційно повідомила, що попри дефіцит ситуація постійно покращується. До того ж комісар з міграції Дімітріс Аврамопулос перебуває в тісному контакті з грецькими установами та новим урядом. І не лише це. Наприкінці серпня Аврамопулос зустрівся з турецьким міністром закордонних справ. Тоді йшлося й про угоду. Обидві сторони налаштовані її дотримуватися.