Темні очі й волосся, коротка борода й серйозний, прямий погляд у камеру. Це фото Салама Вітаєва на сайті міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол. Поруч червоний логотип із приміткою «Червоний циркуляр» (Red Notice), тобто оголошення в міжнародний розшук. 28-річний чоловік начебто воював у Сирії на боці бойовиків «Ісламської держави».
Чеченець, який уже чотири роки шукає захисту в Німеччині, відкидає всі звинувачення. У телефонній розмові він розповів історію про державні репресії й свавілля у нього на батьківщині, у регіоні, де Росія забезпечує мир руками брутального намісника Рамзана Кадирова. Через «червоний циркуляр» Вітаєва затримали в Німеччині. Він два місяці провів у депортаційній в’язниці. А тоді рік тому суд відмовив у його видачі. Докази, передані російською стороною, які змогли побачити журналісти газети Die Welt, очевидно, виявилися недостатніми. У судовому рішенні йдеться про брак конкретних даних щодо місця, часу та способу правопорушення. Однак і через рік після винесення ухвали оголошення Вітаєва в розшук на сайті Інтерполу досі активне. Тому в іншій країні його могли б знову заарештувати й розпочалася б нова процедура видачі з невідомим кінцем.
Читайте також: Російська рулетка
Третина повідомлень російські
Російські органи звинувачують Вітаєва та інших чеченців в ісламізмі й у тому, що вони воювали на Кавказі чи навіть у Сирії. Із 7 тис. оголошень у розшук, які перебувають у відкритому доступі на сторінці Інтерполу, більш як третина російські, значна кількість запитів надходить із Кавказу. Окрім того, є непублічні подання в розшук, їхня кількість за минулі роки значно зросла. Таку відповідь дала служба на запит Die Welt. Наприкінці 2018-го їх було 57 347, а вже наприкінці 2019-го стало 62 448. А ще ж є так звані diffusions — оголошення в розшук, якими обмінюються окремі держави. Цифри відповідають враженню, яке російський президент Владімір Путін створив у зв’язку з убивством противника режиму Зелімхана Ханґошвілі. Застреленого в Берліні чеченця хоча й не розшукували за «червоним циркуляром», але в участі у цьому злочині підозрюють саме офіційну Москву. Це демонструє, наскільки жорстко Кремль переслідує своїх противників і за кордоном. З використанням Інтерполу переслідують своїх противників за кордоном й інші авторитарні країни.
Гучного розголосу в Німеччині набув арешт письменника турецького походження Доґана Аханлі в Іспанії, який постійно мешкав у Кельні. Причиною був запит Туреччини. Громадянина Німеччини швидко звільнили, але його видачу Іспанія перевіряла два місяці. Цей список можна продовжувати прикладами з Білорусі, Азербайджану чи Китаю.
Правозахисники й політики вже давно звертають увагу на те, що Інтерпол недостатньо протидіє таким зловживанням. Організація досі вважається непрозорою, реформи вкрай повільні. У деяких резонансних справах вона реагує швидко, за іншими доводиться роками боротися з неправдивими звинуваченнями. Скільки справ базується на недостатніх доказах, як-от Вітаєва, невідомо. Зрозуміло одне: Інтерпол, який прагне бути політично нейтральним і стежити за дотриманням прав людини, не виконує своїх завдань.
Читайте також: Огляд InformNapalm: домовляючись про «мир», росіяни продовжують обстріли на Донбасі
Інтерпол — платформа з багатьма учасниками
Інтерпол не окрема слідча структура, а платформа для контактів та обміну інформацією між правоохоронними органами 194 країн-членів. Кожна з них утримує національне центральне бюро. У Німеччині така функція покладена на Федеральне відомство кримінальної поліції (BKA), яке перевіряє кожен запит і в разі, якщо німецький суд вважає допустимим розпорядження про видачу чи ув’язнення, реалізує це на національному рівні. За даними BKA, між 2014-м і 2018-м воно отримало від Інтерполу 6,1 тис. російських запитів на арешт. Це намагання впіймати окремого підозрюваного не гарпуном, а сітями. Відсортування побічного улову триває дуже довго. Кількість конкретних подань на видачу підозрюваних із Росії значно менша, у 2017-му їх було 25, у 2016-му — 17. Франк Швабе із СДПН нещодавно побував у Чечні й підготував звіт для Ради Європи про ситуацію з дотриманням прав людини на Північному Кавказі. Навіть припускаючи, що німецькі інстанції не повною мірою відповідають усім чеченським викликам, він упевнений, що у ФРН «достатньо компетентних органів для виключення екстрадиції підозрюваних на основі зловживання Інтерполом». Чого не можна сказати про багато інших країн.
Генеральний секретар Інтерполу Юрґен Шток улітку підтвердив внутрішній комісії Бундестагу, що до 2014 року всебічна практика перевірки оголошень у розшук не велася. Сьогодні команда з близько 30 осіб «інтенсивно перевіряє правовий бік» кожного подання, не оминаючи увагою й старі справи. Рада Європи ще 2017-го ухвалила резолюцію стосовно того, що «червоні циркуляри» обмежують права людини переслідуваних. Вона наголошувала, що внесення даних до системи Інтерполу неможливо оскаржити в суді. Контрольна комісія, де можна оскаржувати рішення, хоча й існує, але, зважаючи на зростання кількості запитів, недостатньо укомплектована.
Більше скарг на внесення до бази Інтерполу
За результатами аналізу, які цього тижня оприлюднив Інтерпол, кількість скарг на внесення зросла з 486 у 2017-му до 550 у 2018-му. У відповідь на запит Die Welt Інтерпол наголосив на власних механізмах перевірки та можливостях оскарження. Врешті, відповідальність лежить на національних органах: «Кожна країна — член Інтерполу самостійно перевіряє оголошення в розшук та можливі правові наслідки». І є цілковито відповідальною за свої дії. Восени Рада Європи відзначила певні успіхи. Наприклад, більше не прийматимуть подання на осіб, які перебувають під захистом Женевської конвенції з прав біженців. На цьому базується захист Вітаєва. Він сподівається, що коли після першої відмови ФРН у наданні притулку таки надійде схвальне рішення, то зі сторінки Інтерполу зникне і його фото.