Попри добру конʼюнктуру, дефіцити державних бюджетів по всьому світу ростуть. Водночас зростають відсоткові ставки. Попереду важкі часи — як для самих країн, так і для фінансових ринків. Зрештою, це вплине й на вкладників.
Один трильйон доларів — величезна сума. Якщо витрачати $1 на секунду, то, щоб витратити трильйон, знадобилося б приблизно 31 750 років. Однак США знадобилося лише три місяці, щоб накопичити саме таку суму нового боргу.
Державний борг зростає роками, але за останні місяці тенденція прискорилися. І в найближчі роки це, імовірно, продовжиться, і не лише в США, але й в усьому світі.
Дивно, що цей розвиток подій нині майже не привертає уваги. Передовсім тому, що інфляція досі перекриває наслідки. Найімовірніше, це скоро зміниться, і тоді боргова хвиля може стати проблемою. Для міністрів фінансів, для ринків і для вкладників.
«Борги гігантські», — каже Карстен Рьомгельд, стратег ринку капіталу інвестиційної компанії Fidelity. З 2019 року борг лише США збільшився майже вдвічі, і на кінець вересня його загальна сума становила близько $33,2 трлн.
Цьогоріч дефіцит бюджету Сполучених Штатів становить близько 7 % валового внутрішнього продукту (ВВП), і це в часи бурхливого зростання економіки. За даними позапартійного Бюджетного управління Конгресу США (CBO), якщо не буде кардинальних змін, борг збільшиться до $52 трлн протягом наступних десяти років. До 2053 року він сягне 195 % ВВП. «Це викликає велике занепокоєння», — каже Рьомгельд.
У Єврозоні також проблеми
За останні десять років борг у Єврозоні також зріс приблизно на третину — з 9,3 до €12,5 трлн. Тут також більша частина боргу додалася за останні три роки. Утім, співвідношення боргу до економічних показників суттєво знизилося — з 97 % 2020 року до актуального рівня близько 91 %.
Це причина, чому боргові зобовʼязання нині майже не потрапляють у заголовки новин. Адже і в США, попри велику кількість нових запозичень, коефіцієнт заборгованості залишився приблизно на тому самому рівні — трохи менш як 120 % ВВП. Тож усе не так погано?
Ця оцінка була б помилкою, адже такий розвиток подій став можливим лише завдяки унікальній ситуації: з 2021 року інфляція різко зросла, а відсоткові ставки тривалий час залишалися низькими. Це зʼїло частину боргу.
«Однак часто забувають, що вартість обслуговування боргу із часом також зростає», — каже Карстен Юніус, головний економіст швейцарського приватного банку J. Safra Sarasin. Тому, за його словами, не варто очікувати, що процес прихованого скорочення боргів продовжиться, навіть якщо інфляція залишиться вищою за 2 %.
Юніус проілюстрував це за допомогою симуляції. При рівні боргу в 90 % обсягу економіки й збалансованому національному бюджеті без виплати відсотків борг знизиться до 86,1 % протягом десяти років за умови інфляції 3 %.
Читайте також: Як власні економічні прорахунки змусили Реджепа Тайїпа Ердогана зблизитися з Росією
«Лише за значно вищих темпів інфляції можна було б очікувати значного скорочення боргу», — каже він. 90 % перетворилися б на 64 % протягом десятиліття за десятивідсоткової щорічної інфляції цін. «Це досить протвережує».
Окрім того, держави, звісно, можуть вийти з боргів завдяки вищим темпам зростання. Але це саме те, чого в найближчі роки буде дедалі складніше досягти через демографічні зміни, особливо в Європі. Економісти Девід Е. Блум і Райнер Кочі підрахували, що до 2050 року зростання в Німеччині буде приблизно на 0,9 відсоткових пункти нижчим через старіння населення, ніж воно було б за незмінної демографічної ситуації.
Стрімко зростає заборгованість Китаю
В Італії та Іспанії цей ефект ще сильніший — -1,2 та -1,4 відсоткових пунктів відповідно. У гіршому становищі, ніж Німеччина й Китай, — -1 відсотковий пункт. Водночас там також швидко зростає державний борг. За останні десять років він уже подвоївся до 80 % ВВП, а за прогнозами Міжнародного валютного фонду, до 2027 року зросте до 105 %.
Отже, дефіцити країн зростають по всьому світу, і легкого виходу із цієї ситуації немає. «Високий державний борг прийшов, щоб залишитися», — пишуть економісти Баррі Айхенґрін і Серкан Арсланалп у дослідженні, яке вони представили керівникам найбільших центральних банків на конференції в Джексон-Холі кілька тижнів тому. Демографія, зміна клімату, збільшення військових витрат — усе це робить його неминучим, кажуть вони. «Державам доведеться із цим жити».
Але чи зможуть вони? У Німеччині відсоткове навантаження на федеральному рівні з 2021 року вже зросло у вісім разів — із трохи менш як €5 млрд до понад €40 млрд, і зараз становить близько 9 % бюджету. Однак це повʼязано передовсім з поганим борговим плануванням німецьких міністрів фінансів.
Більшість інших країн краще давали собі з тим раду, тому цей тягар зростає там значно повільніше. Але все ж зростає: у США з 2020 року приблизно з 8 до 13 % бюджету. Бюджетне управління Конгресу підрахувало, що 2053 року лише на виплату відсотків доведеться витрачати приголомшливі 38 % державних доходів.
«Особлива проблема США полягає в тому, що у фінансуванні через постійний дефіцит поточного платіжного балансу вони залежать від решти світу», — каже Пол Джексон, головний стратег інвестиційної компанії Invesco. Зазвичай це призводить до зростання відсоткових ставок і, відповідно, вартості фінансування.
«Але нині статус американського долара як резервної валюти значною мірою перешкоджає цьому». Однак це може змінитися, особливо якщо політика США й надалі залишатиметься такою ж хаотичною, якою вона була протягом кількох останніх років. На думку Сабріни Ханніче, економістки Pictet Asset Management, державні облігації США, а також облігації Франції, Бельгії та Австрії, сьогодні мають найбільший ризик раптової втечі інвесторів.
Тоді вартість цінних паперів різко впаде, що призведе до сильної турбулентності на ринку й навіть до нової фінансової кризи. Тому заощадникам, орієнтованим на безпеку, варто тримати руки якомога далі від таких облігацій.
Читайте також: Die Welt: Німеччина змарнувала своє золоте десятиліття
Інвесторам в акції також варто зосередитися на фінансово стійких компаніях, які з великою імовірністю переживуть обвал фінансового ринку. «Компанії з низькою заборгованістю краще справляються з меншим грошовим потоком і з неочікуваним зниженням прибутків», — каже Том Демекер з компанії з управління активами DPAM. Окрім того, фірми повинні мати сильну цінову політику та структурно зростати.
На його думку, до таких передовсім належать фірми з галузі охорони здоровʼя або постачальники платіжних послуг, а також ті, що покладаються на моделі підписки, як-от гіганти програмного забезпечення Adobe, Autodesk і Synopsys, а ще лідери індустрії споживчих товарів на кшталт Procter & Gamble і Nestlé й виробники предметів розкоші, як-то LVMH.
Однак передовсім ці компанії мають приносити пристойні прибутки як у добрі, так і в погані часи. Адже, звичайно, немає певності, що станеться найгірший сценарій боргової кризи. Але настрій на ринках, за словами Демекера, може змінитися однієї миті.