Ванесса Кубач йде цехом на околиці Бохума й вітається з кількома робітниками, які працюють майже беззвучно. На європалетах котушки з кабелями, у кутку вилковий автонавантажувач. Погода надворі — як німецька економіка: трохи сонця, але з’являються хмари.
Довіреній особі підприємства середнього рівня O. Thimm GmbH Ваннесі Кубач 38 років, вона в костюмі та взутті на підборах. Заснував фірму її дід, потім нею керував батько, а згодом управління компанією перейме вона. Вони виробляють кабельні системи обігріву. Це довгі тонкі кабелі, які для обігріву монтують на великі труби, приміром, трубопроводи в Сибіру. Цей обігрів, до прикладу, має забезпечувати безперешкодний потік нафти. Ванесса Кубач каже, що багато років це був простий бізнес, однак тепер усе змінилося. Світову економіку трясе, а середні, орієнтовані на експорт підприємства, як-от її, — наче сейсмограф, який рано помічає такий неспокій. Цього тижня стало зрозуміло, що золоте десятиліття в Німеччині закінчиться. За попередньою оцінкою, у другому кварталі цього року місцева економіка скоротилася. У найкращому випадку (так свідчать прогнози) ситуація в найближчий час не погіршиться, але це не достеменно. Німеччині може загрожувати рецесія. Індустрія вже спотикається. Усе це помітно упродовж деякого часу.
Упевненість підприємців спадає з минулого листопада. А навесні великі роботодавці, як-от BASF та Ford, оголосили про скорочення в країні тисяч робочих місць. Чимало середніх підприємців цікавилися у своїх спілок, як саме функціонує неповна зайнятість.
Читайте також: Die Welt: глобальне протистояння США та Китаю, критичні помилки Меркель
Усе це відбувається через майбутній вихід британців із ЄС, але не лише. Інша причина — дедалі гостріша торгова суперечка між США й Китаєм. Через ці два моменти світ у непевності. Постають питання, на які досі ніхто не знає відповіді. Що буде? І як із цим поводитися?
Ванессі Кубач це трохи нагадує фінансову кризу, яка почалася 2008 року і спричинила значні проблеми в світі, наслідки яких відчутні й досі. Та на відміну від тієї кризи цього разу вирішальний фактор не єдиний, як переконує Кубач. «Усе трохи непевне, всі стриманіші».
У такій ситуації сила Німеччини стає загрозою. Німецькі фірми особливо активні за кордоном, вони експортують товари й послуги, вони активніші в закордонному бізнесі, ніж будь-яка інша нація світу.
Ванесса Кубач надто добре знає, що це означає. Вона домовляється з клієнтами, координує замовлення. Значну частину свого бізнесу її підприємство проводить із закордоном, близько 80%. Тому Кубач належить до тих, хто першим помічає, як світова кон’юнктура впливає на німецький середній клас. У її випадку — на фірму з 32 працівниками.
Кубач розповідає про замовлення, яке ілюструє всі її біди. На північ від Лондона, говорить вона, зараз будують сміттєспалювальний завод. Для таких підприємств потрібні обігрівальні кабелі, а отже, такі фірми, як її. Донедавна, як каже Кубач, справа була б проста. Її батько й вона провели б переговори з фірмою, яка будує завод. Виробили б необхідні кабелі, надіслали працівників для монтування, і це був би хороший контракт.
Однак тепер, пояснює Кубач, на жаль, немає певності, чи ця справа справді була би хорошою. Чи такою, коли довелося б іще й доплачувати.
Ризик великий, говорить вона. Що буде, коли Велика Британія вийде з ЄС? Що станеться, якщо не буде угоди, яка визначатиме правила економічної співпраці?
Чи існуватимуть мита? Чи необхідний буде німецьким монтажникам дозвіл на роботу й чи отримають вони його? Чи потрібна окрема страховка?
Кубач коментує: «З ким не говориш, усі кажуть: не лізь туди». Раніше фірма багато продавала на німецькому ринку, але це давно в минулому. В Німеччині, розказує Кубач, майже не інвестують, великих проектів практично немає. Тому O. Thimm GmbH почала освоювати нові ринки. Велику Британію, Скандинавію і, передовсім, Росію. Для Кубач та її фірми ускладнення на цих ринках несприятливе. Відколи британці проголосували за Brexit, вони, приміром, більше не купують в Англії необхідних для свого виробництва товарів. Однак їхня проблема та багатьох інших німецьких підприємств більш принципова.
«Трамп зрушує фундаменти світової економіки, — продовжує Кубач. — Ми прив’язані до німецького машинобудування й виробництва обладнання і залежимо від ситуації в цій сфері. Ослаблення цієї галузі вдарить і по нас».
Цифри й експерти свідчать, що незначне зростання німецької економіки на початку року врешті виявилося лише короткочасним пожвавленням. Це було сприйнято як сигнал, що незабаром усе покращиться, однак цього не сталося. Тепер лише виникає питання, чи чекає Німеччину технічна рецесія. Грубо кажучи, чи це станеться в разі, якщо ВВП знижуватиметься два квартали поспіль порівняно з попереднім кварталом. Нині на це вказує чимало чинників. Бо й для поточного кварталу економісти не сподіваються на покращення, а оптимісти розраховують хіба що на стагнацію. Востаннє в подібній ситуації Німеччина перебувала 2012 року. Тоді все скінчилося добре. Рецесії спочатку майже не помічали, бо на ринку праці був бум. Ще є ймовірність, що спад економіки після звичних статистичних коректур на цей рік за кілька тижнів виявиться стагнацією чи легким плюсом. Попри те, структурних труднощів це не вирішить. Свого методу ведення політики Трамп точно швидко не змінить. А Brexit не зникне за помахом чарівної палички. Як і експортні прагнення німецьких підприємств. У цьому велика відмінність між 2012-м і 2019-м роками.
Зараз експерти всього світу переглядають свої очікування кон’юнктури. Причому в бік зниження.
Читайте також: Незвідані варіанти рішення
Минуло лише два роки від часу, коли експерти дивувалися історично рідкісному, вражаючому розвитку ситуації. Підйомові, коли майже всі великі економіки світу зростали одночасно. Їх окрилювала дуже демократична політика центральних банків і сприяння кон’юнктурі з боку уряду Трампа. А темпи зростання сприяли додатковому взаємному підсиленню. Ця ситуація була настільки особливою, що деякі менеджери почали сприймати глобальну економіку як своєрідний вічний двигун, який міг дати всьому світові чимало років сильного зростання. Одним із таких менеджерів був Джеймі Дамон, шеф банку JPMorgan Chase.
Тепер очевидно, що лише частина цих висловлювань була правильною. Економічна діяльність у світі давно настільки переплетена, що розвиток ситуації в якійсь важливій країні чи на континенті може швидко вплинути на інші країни та континенти. Відбувається це й тоді, коли справи просуваються погано.
Найбільші економіки світу, які зростали тандемом, тепер, імовірно, разом і скорочуватимуться. Світові загрожує глобальний спад. Китайська економіка зростає найповільніше за останні чверть століття, у Японії можлива рецесія. Скоротилася за минулий квартал і британська економіка, а жорсткий Brexit, можливо, принесе країні спад кон’юнктури. Бояться рецесії й у США. Майже всюди причина в політиці. В ухвалених чи відкладених рішеннях.
У Європі тривала колотнеча довкола Brexit призвела передовсім до єдиного результату — всезагальної непевності. Державні фінанси Італії досі дають привід для хвилювання. На іншому боці Атлантики президент Сполучених Штатів Дональд Трамп веде торговельну війну не лише з Китаєм, а й зі Мексикою. Інші політики беруть на озброєння Трампову стратегію досягати своїх економічно-політичних вимог штрафними митами та іншими агресивними засобами; за останній час, наприклад, Японія та Південна Корея.
Усе це відбивається на бізнесових показниках, і в Німеччині теж. Адже її економіка тісно пов’язана з рештою світу.
Отже, нині Ванесса Кубач, довірена особа бохумської середньої фірми O. Thimm GmbH, часто говорить фрази, які звучать мов зі словника для керівників підприємств у вільній економіці. Brexit — «непрогнозований ризик», який вони «не могли монетарно оцінити». А тепер їм довелося ухвалювати «типово підприємницьке рішення»: який ризик у черговій угоді ще прийнятний?
Кубач говорить, що майбутнього не боїться. І що економіка завжди була такою: були підйоми і спади. Це нормально. Якщо триває недовго. Однак вона вважає, що федеральний уряд може і навіть повинен щось робити. А у відповідь на запитання «Що саме?» Кубач голосно сміється, і в її сміхові чути невимовлене: наче все це можна перелічити! «Мене страшенно дратує, — каже вона, — що ми дедалі частіше пасемо задніх».
Наприклад, у розбудові мобільних мереж чи інтернету. З цим у неї були труднощі. Тому вони об’єдналися з фірмами по сусідству й за власний кошт проклали кабелі з оптоволокна.
З тим, що політика повинна діяти, погоджуються майже всі. Економісти, профспілки та підприємці. «Зараз політика мала б реагувати, і то швидко й потужно, — переконана президент Німецького інституту економічних досліджень Марсель Фратцшер. — Актуальна нині позиція вичікувати, споглядати, що станеться, і сподіватися, що все не так погано, — це хибна позиція».
Але тут починається наступна проблема: наскільки єдині експерти в думці, що уряд повинен діяти, настільки різними є їхні пропозиції, що саме йому робити.
Деякі економічні спілки та економісти вимагають, щоб держава полегшила становище підприємств і приватних осіб. Вони хочуть зниження податків, скасування нелюбого солідарного внеску, реформи підприємницького податку, менше бюрократії.
Читайте також: Нові податки як засіб проти рецесії
Президент Мюнхенського інституту економічних досліджень і радник федерального уряду Клеменс Фюст рекомендує скасувати солідарний внесок скоріше, ніж планувалося. «За останні місяці рецесія стала ймовірнішою, — говорить Фюст. — Федеральний уряд мав би протидіяти цьому, скасувавши солідарний внесок для 90% платників податків, запланований на 2021 рік уже 2020-го».
Фюст також закликає новими правилами списання спонукати фірми до інвестування: «Федеральний уряд міг би запровадити пришвидшене списання для приватних інвестицій. Це стало б відчутним імпульсом, — упевнений він, — бо підприємства надають перевагу інвестиціям». До того ж держава не втратить податків, адже прискорене списання просто перенесло б податкові надходження в майбутнє.
Інші економісти, соціал-демократи й профспілки вимагають більше коштів для будівництва соціального житла, дитячих садків і менші бар’єри для допомоги частково безробітним, щоб у разі послаблення кон’юнктури уникнути масових звільнень.
Федеральний міністр праці Губертус Гайль уже повідомив про плани стосовно цього. Новим законом він хоче допомогти підприємцям швидко й просто залучати допомогу з часткового безробіття в разі скорочення замовлень. Спрощена процедура надання такої допомоги якось уже спрацювала. Попри масивний спад кон’юнктури після фінансової кризи 2009 року, безробіття майже не зростало.
Вимагають і державних інвестицій. У соціальне житло, відновлювану енергію та інфраструктуру. «Нам необхідна довготривала програма державного інвестування, — переконує економіст Фратцшер. — Федерація, землі та комуни мали б щороку додатково інвестувати €30 млрд, щоб відповісти на всі дефіцити, а це близько 1% ВВП. Така програма мала б тривати 10–15 років». Інвестиції мали б спрямовуватися в автобани та залізничні сполучення, в освіту, науку й розвиток; у будівництво соціального житла й оптоволоконні кабелі.
Багато із цих планів передбачають інвестиції, які мали б фінансуватися в борг. Федеральному урядові довелося б відійти від своєї політичної обіцянки зрівноваженого бюджету й здійснити нові запозичення. Уже помітно, що міністр фінансів Олаф Шольц і канцлерка Анґела Меркель більше не вважають фінансову політику без нових боргів центральною метою. У коаліції кажуть, що в минулі роки добре вели справи, щоб на випадок справжніх криз бути фінансово спроможними. І звичайно, федеральний уряд пильно стежить за слабким розвитком кон’юнктури.
Ванесса Кубач стоїть у цеху коло працівника, який саме паяє кабель опалення. Наразі ситуація із замовленнями хороша, говорить вона. Однак як просуватимуться справи зі сміттєспалювальним заводом в Англії — ще невідомо. Вони домовилися про контракт із будівельною фірмою, каже жінка. У ньому розлогий пункт про Brexit. Вони спробували відповісти на будь-який можливий сценарій, убезпечитися від будь-якого політичного божевілля. Однак ще не підписали. Вони з батьком хочуть ще раз обміркувати, чи братися за замовлення. Рішення ухвалять незабаром.