Цього тижня Die Welt концентрує увагу на декількох знакових подіях. Зокрема, оглядач Павєл Локшин пише про те, як Путін втрачає свою владу на, здавалося б, споконвічних територіях. Сирія, Україна, Балтія: Росія намагається відновити свій вплив за допомогою зовнішньої політики. Але паралельно з цим Москва втрачає контроль над «спадковими» територіями – конкуренція потребує значно більших зусиль. Звичайно, що російському міністру закордонних справ доводиться багато подорожувати. Але водночас він має розв’язувати проблеми не тільки з геополітичними «важковаговиками», а й змагатися заради утримання попередніх здобутків. Нещодавно він відвідав Туреччину, де зустрічався зі своїм колегою. Вони обговорювали підготовку до зустрічі відносно майбутнього Сирії, що відбудеться за участю турків, французів та німців. Головний меседж їхньої зустрічі: Росія повертається як світова держава. Варто зазначити, що її вплив не обмежується Сирією. Російські спецслужби та вірні Кремлю хакери здійснюють вплив на політику в США та Європі. В Балтії російські літаки випробують терпіння сил НАТО. Путін демонструє свою владу і лякає військовою силою. Непотрібно забувати й про те, що Москва всіма силами намагається повернути в орбіту свого впливу колишні республіки СРСР.
Читайте також: Геометрія глухого кута
Кровопролитні війни в Україні та Грузії повинні слугувати застереженням усім іншим щодо вступу до ЄС та НАТО. Путін про це говорить однозначно. Тому цим республікам треба звернути увагу на захист свого суверенітету. Ситуація також змінилася й для ЄС: адже нині Брюссель не може так легко нарікати на непроведення політичних реформ чи порушення прав людини, бо такі країни, як Саудівська Аравія та Китай дедалі більше інвестують у його економіку. Тому десь губляться неприємні питання. Яскравим прикладом такої подвійної гри є Україна. Попри військову агресію на Сході та анексію Криму, торгівля Києва з Москвою не просто відновилася, а й кількісно зростає. Хоча Росія вже і не вважається найбільшим торговельним партнером України. Цю роль перехопив ЄС. Дедалі у житті країни зростає економічна роль Китаю. Пекін поки інвестує в агросектор. Не відстає від нього й Саудівська Аравія. Київський завод «Антонов» конструює транспортний літак для аравійської армії. Як і Україна, в безпосередній російській зоні впливу перебували Молдова і Грузія. Обидві країни давно намагалися балансувати між агресивною Росією та Заходом, але російська агресія в Україні дала їм достатньо підстав для припинення такої політики. Тим часом Китай посилює свій вплив ще в одній країні колишнього СРСР – в Грузії. Торік Пекін став третім найбільшим інвестором і торговельним партнером кавказької республіки. І часи, коли грузинське вино було відоме лише в межах СРСР, уже давно канули в Лету. Дрейфують від Москви й інші колись вірні країни. Ідеться про Казахстан, Вірменію та Білорусь. Роль Росії також уже не є визначальною. У Казахстані, наприклад, Китай без проблем зайняв цю нішу. Пострадянський простір як економічна, політична та культурна єдність стає історією. І Росія безповоротно втрачає свій вплив на цих територіях.
Юрґен Кремер у статті «Ризикований нафтовий ринок» намагається дати відповіді, на що очікувати в цій сфері глобальної економіки. Уведення санкцій проти Ірану, хаос у Венесуелі, сильна світова економіка: ціни на сиру нафту значно виросли на фінансових ринках. Але це може бути тільки початком. Може статися, що бензин значно подорожчає. Вартість енергоносіїв упродовж року суттєво підвищилася. Ціна на Brent — сорт північноморської нафти, зросла на більше ніж 40%.
Чи очікувати турбулентної осені на ринку нафтопродуктів?
Найбільшу загрозу для цін становить протистояння США та Ірану. Американський президент хоче домогтися того, щоб за допомогою санкцій відрізати свого супротивника від ринку. Вашингтон планує введення відповідних заходів у листопаді. Тоді можна очікувати й наслідків.
Читайте також: Втручання у вибори. Росія vs США
Чи призведуть американські санкції до різкого збільшення цін на нафту?
Навряд, адже для цього ворожнеча між обома країнами повинна зайти занадто далеко. Хоча Іран уже погрожував заблокувати Ормузьку протоку та Перську затоку в разі впровадження санкцій. А це дуже важливі хаби для транспортування нафти. Якщо це станеться, то ціна на «чорне золото» різко зросте.
Чи є інші причини для росту цін на нафту?
Окрім складної ситуації між США та Іраном, важливим чинником може стати ескалація конфлікту в Венесуелі. Запаси нафти в цій південноамериканській країні вважаються найбільшими в світі. Каракас, до слова член ОПЕК, усе більше сповзає в економічний хаос. Нафтова промисловість країни вичерпала свої ресурси щодо здійснення значного впливу на ціни. Країна просто технологічно не в змозі постачати більше нафти. Втім, вона може взагалі випасти зі списку експортерів енергоносіїв.
Чи є причини для падіння цін?
Прогресуючий торговельний конфлікт між США та Китаєм безсумнівно матиме серйозні наслідки на економіку інших країн. З кожним раундом ескалації зростає стурбованість щодо розвитку повноцінної торговельної війни. Очевидно, що це зупинить зростання світової економіки. Як наслідок, це суттєво скоротить попит на нафту. Декілька тижнів тому вже можна було спостерігати цей феномен. За правління Трампа в США видобувається все більше сланцевої нафти. Тому це певним чином тисне на ринок. Тож, як бачимо, ринок нафти заходить у фазу геополітичної невизначеності, тому надзвичайно важко давати прогнози щодо розвитку ситуації з далеким горизонтом планування.
Читайте також: Die Welt: Навіть найжорсткіші санкції не поставлять Росію на коліна
Про колосальне падіння біткойну розповідає Франк Штокер. Ринок криптовалют суттєво коливається від одного виходу в кеш до іншого. Ейфорії вже не залишилося. Хоча нову надію цьому ринку дає запланований видовищний вихід на біржу в Гонконзі. Падіння турецької ліри на минулому тижні відчувалося в усьому світі. Проте в тіні цієї події мало говорили про не менш значущий для світової економіки процес — феноменальне падіння криптовалют. Біткойни вже давно у всіх на вустах. Особливо у тих, хто прагне швидкого заробітку. Наприкінці тижня його вартість упала нижче $6000. Хоча ще наприкінці липня ціна була близько $8000. А в грудні минулого року, ця планка трималася на рівні $20 000. Тобто падіння становить понад 70%. Водночас шаленими темпами падали й інші криптовалюти. Загальна вартість усіх віртуальних грошей становила приблизно $200 млрд, потім ця цифра збільшилась у чотири рази. Тобто, можна легко порахувати, що станом на сьогодні $600 млрд було вимито з ринку. Коли стало зрозуміло, що біткойн виявився бульбашкою, то провалюватися почали й інші валюти. Хоча, експерти у сфері фінансів давно попереджували про штучність ажіотажу навколо них, це не зупинило мисливців за легкими грошима. Катастрофа з цим безпрецедентним падінням ще триває. Тут треба теж звернути увагу, що створення нових криптовалют це ніяк не зупинило. Цікавим також є те, що для того, щоб виробити нові біткойни цього року потрібно було енергії кількістю 70 терават-годин, це більш ніж потрібно Австрії для внутрішнього споживання. Негативні настрої посилили також заява концерну Nvidia, в якій зазначалося, що суттєво впав попит на певні види чипів, які використовуються для майнингу криптовалют. І ці цифри гірші, ніж очікувалося. Але інвестори дивляться з надією на Гонконг. Адже на тамтешній біржі планується випуск акцій надзвичайно амбіційного постачальника потрібних чипів із Китаю. Ця компанія хоче виробляти до 80% їх кількості. Якщо вийде все так, як заявляється, то ринок очікує новий сплеск. В іншому разі, падіння триватиме.