Це було через шість днів після аварії на японській АЕС Фукусіма-Дайічі. 17 березня 2011 року тодішній федеральний міністр довкілля Норберт Рьоттґен (ХДС) увірвався на спеціальне засідання комісії з безпеки реакторів (КБР), головного консультативного органу з ядерних технологій федерального уряду. Цей виступ залишився в пам’яті дипломованого фізика і члена КБР Ульріха Вааса як «ключовий момент» в його кар’єрі.
Рьоттґен, згадує Ваас, повідомив комісії, що федеральний уряд прийняв рішення про негайне, стале закриття семи найстаріших АЕС – але КБР, мало б надати технічне обґрунтування цього. Та всупереч очевидним очікуванням Рьоттґена, розгублені вчені відповіли не одразу, а спершу заперечили своєму міністрові: вік ядерних установок, повідомили вони відвідувачеві, абсолютно не корелює з рівнем безпеки.
Рьоттґен «покинув засідання дещо роздратовано, попросивши нас докласти зусиль», говорить Ваас: «але в ході подальшого обговорення швидко досягли консенсусу, що за статутом КБР не має завданням створювати для політики наукоподібні стремена».
Тим не менш, Рьоттґен і Анґела Меркель, глава його кабінету і партії, отримали те, що хотіли: вісім АЕС відключили і без наукового обґрунтування і остання німецька проатомна партія ХДС нарешті позбулася «програшної теми».
Відтоді німецький вихід з ядерної енергетики триває за прийнятим порядком відключення. Останні три АЕС Isar 2, Emsland і Neckarwestheim 2 відключать від мережі наприкінці грудня. У розпал найважчої після Другої світової війни енергетичної кризи і вибуху цін на електроенергію та газ політика вважає, що може обійтися без вітчизняного, безпечного, незалежного від погоди і вільного від CO₂ джерела енергії.
Читайте також: Чи спровокує війна ренесанс “мирного атому”?
Цієї думки дотримуються навіть після оголошення тривоги стосовно надзвичайної ситуації з газом: тепер всі громадяни й усі підприємства повинні економити енергію, нагадав федеральний міністр економіки Роберт Габек («Зелені»). «Важлива кожна кіловат-година». Але 66 мільярдів кіловат-годин з шести останніх діючих німецьких атомних електростанцій Габек надалі вважає зайвими. Як пояснити таке кричуще протиріччя?
Атомний страх – своєрідна німецька риса, про глибшу причину якої розвинулася ціла література. Історики навіть говорили про схильність до природної романтики як джерело глибоко вкоріненої ворожості до техніки. У 1970-их і 1980-их роках антиатомні протести призвели до стану схожого на громадянську війну, виключно в Німеччині.
За кордоном ставлення інше
Цей рух породив партію «Зелених» і швидко знайшов союзників серед вищого персоналу земельних урядів і федеральних установ. Це роками обтяжувало атомну економіку потоком коштовних вимог, правил і термінів – стратегія, яку голова Федерального адміністративного суду Горст Зендлєр ще в 90-их роках назвав «орієнтованою на відмову реалізацією закону,» – і засудив як явно протизаконну.
Інше ставлення за кордоном: США, Японія та Україна продовжують робити ставку на ядерну енергетику, хоча були місцями трьох найбільш вражаючих ядерних аварій в історії. У Франції та Великій Британії також дотримуються рекомендацій, наприклад Всесвітньої Ради з клімату, продовжувати використовувати ядерну енергетику хоча б з міркувань захисту клімату.
І лише в Німеччині аргументи за атом – табу, цю технологію вважають знаряддям диявола. Антиядерний рух зумів виграти «гегемонію дискурсу» в Німеччині, говорить координатор досліджень в Інституті Гердера і експерт з ядерної енергетики Анна Вероніка Вендланд. Прихильники ядерної енергетики, швидко опиняються в соціальному офсайді.
Надто небезпечна, надто дорога, немає могильника: три відомих, але дуже дієвих аргументи проти ядерної енергетики, говорить Вендлянд, які досі «повторюють мов катехизм», навіть журналісти і вчені. Це також стосується і «контрольної записки», в якій федеральні міністри довкілля та економіки, зелені Штеффі Лемке і Роберт Габек нещодавно обґрунтували відмову від продовження терміну дії станцій.
Читайте також: Die Welt: Ілюзія глобального енергетичного переходу
Але тепер виникає спротив: політики ХДС, як-от Єнс Шпан чи міністр фінансів від ВДП Крістіан Лінднер, наважуються виступити відкрито. Глава ХСС Маркус Зьодер, зважаючи на зростання браку енергії в Баварії, навіть звинувачує канцлера Німеччини Олафа Шольца (СДПН) через його відмову продовжити терміну експлуатації АЕС у поширенні «технічної маячні».
У своїй «контрольній записці» Габек і Лемке заявили, що обмежена користь від продовження терміну експлуатації не виправдовує ризику. Думкою зовнішніх експертів не цікавились. Але Уве Штоль, технічно-науковий виконавчий директор Товариства з безпеки реакторів (GRS), «не бачить серйозних проблем з безпекою» в разі подальшої експлуатації реакторів. Перевірку безпеки, яку слід проводити кожні десять років і якої не було, можна надолужити.
Паливні стержні можна придбати
Незважаючи на Чорнобиль, у західному світі ще не було жодної ядерної смерті через комерційні реактори на легкій воді. Баланс, який не змінила і Фукусіма. Експертка з атомної енергії Вендланд каже: «Якби в Україні та Японії були атомні електростанції за німецьким стандартом, сьогодні ніхто не знав би топонімів Чорнобиль і Фукусіма».
Попри поширену думку, паливні стержні для продовження терміну служби останніх німецьких станцій досі можна придбати. Це, звісно, займе кілька місяців, протягом яких АЕС доведеться працювати зі зниженою потужністю. Але, згідно з новим висновком експертної організації в галузі випробувань та сертифікації TÜV Süd, паливні стержні можна отримати швидше, ніж передбачалося.
При цьому жодної залежності від поставок урану з Росії немає: поставити могли б західні виробники Westinghouse і Areva. Якщо Німеччина повернеться до ядерної енергетики, уран навіть міг би стати вітчизняним енергетичним ресурсом. Видобуток урану в країні припинився лише в 2020 році. З 1991 року тільки із залишків радянсько-німецької компанії Wismut AG було вироблено 2710 тонн. Власний видобуток урану без екологічних гріхів Wismut AG можливий.
Читайте також: Газ на крові
Федеральний уряд аргументує, що продовження терміну не дуже допоможе «цієї зими». Але ж зима не закінчується датою відключення АЕС, тому три станції можуть допомогти замінити газові електростанції на ще три холодні місяці. Окрім того, дешева електроенергія гостро необхідна й для запланованої офензиви теплових насосів та електроавтомобілів.
Шість досі активних АЕС виробляють 66 мільярдів кВт-год електроенергії на рік – це значно більше, ніж всі німецькі сонячні установки разом узяті. Ті, хто стверджує, що ядерна енергетика переоцінена, бо покриває «всього» десять відсотків світових потреб в електроенергії, недооцінюють, що поновлювані джерела енергії також сягають лише десяти відсотків.
Постійно використовуваний аргумент – так звані вічні витрати. Але захоронення атомних відходів споживачі електроенергії вже оплатили. Гроші знаходяться в урядовому ядерному фонді, і немає жодних ознак, що їх може бути недостатньо. Могильник сам по собі подальших витрат не спричинить.
На відміну від будівництва нових атомних електростанцій, яке спершу вимагає великих інвестицій, чисте продовження терміну експлуатації наявних списаних установок – найдешевший спосіб виробництва електроенергії, вільної від CO₂. Ціна становить близько трьох-чотирьох центів за кіловат-годину на рівні найдешевших сонячних установок.
У Швеції та Швейцарії місця для ядерних могильників оберуть ще в цьому десятилітті, а в Фінляндії, можливо, навіть один з них вже введуть в експлуатацію. Так могло б бути й в Німеччині, якби розвідці соляного штоку у Ґорлебені не завадили антиядерна сцена та її політична рука. Лише зупинка через політично вмотивований Ґорлебенський мораторій 2000 року розтяглася на десять років.
Читайте також: Петро Котін: «Ніхто не міг уявити, що до будівлі реакторного відділення атомної станції може підʼїхати танк і розпочати обстріл»
Те, що місце спочатку також визначили з політичних причин, не змінює його придатності. Хоча у 2020 році федеральна агенція з кінцевого зберігання оголосила соляні шахти непридатними для використання, та за оцінкою Німецької спілки досліджень захоронень, агентство порушило формулювання закону «Про вибір місць захоронення»: при оцінці покрову врахували лише невелику частину і просто проігнорували захисну дію 600-метрової соляної породи. Вельми сумнівне тлумачення закону сприяло політично бажаному наслідкові: Ґорлєбен, символ антиядерного руху, зник з карти могильників.
Небезпека для здоров’я від ядерних могильників також порівняно невелика. Найотруйнішим місцем на планеті є і залишається Герфа-Нойроде, соляна шахта в Гессені. Там зберігається понад 120 тисяч тонн ціанідів і 690 тисяч тонн відходів діоксину, а також 83 тисячі тонн миш’яку – достатньо, щоб отруїти все людство. За оцінками експертів з кінцевого зберігання з Технічного Університету в Кляусталі, вимоги до безпеки тамтешніх соляних шахт значно нижчі, аніж вимоги до ядерного сховища. Герфа-Нойроде схвалив колись зелений міністр довкілля Йошка Фішер.