Коли одного ранку наприкінці вересня він приземлився в Москві, то гадав, чи не доведеться йому, бува, наступну ніч провести в камері. Щоправда, із процедурою паспортного контролю Роман Доброхотов був добре знайомий, адже за 35 років життя його вже не раз затримували в аеропорту, годинами допитували російські чиновники, мов злочинця, у приміщеннях без вікон. Але цього разу, як розповів він трохи згодом, були підстави припускати, що простим допитом не обійдеться.
Річ у тім, що журналіст викрив найвибуховішу брехню в актуальній міжнародній політиці. Ту, яка мала приховати, що елітні російські агенти припустились аматорських помилок. Брехню, у яку вплутаний і президент РФ. Росіянин побоювався, що, в’їхавши на Батьківщину, просто зникне, стане німим заручником. Хтось вважатиме це абсурдом, адже люди, мовляв, не зникають просто так. От тільки в реальності все зовсім навпаки. Нещодавно зник журналіст Джамаль Хашукджі в саудівському консульстві в Стамбулі, коли прийшов туди, щоб отримати документи для одруження. У Китаї спецслужби затримали в аеропорту голову Інтерполу Мена Хунвея, щойно той приземлився в країні.
Тож коли Доброхотов прибув до Москви, то перед проходженням паспортного контролю ввімкнув смартфон і відіслав повідомлення через соцмережу Twitter, у якій у нього близько 20 тис. фоловерів. Написав, що тільки-но приземлився в Москві. І далі: «Якщо за п’ять хвилин не дам про себе знати, то це означатиме, що мене заарештували». 35-річний журналіст уже багато чого встиг за своє життя: був громадським активістом, викладачем, політиком, наразі він головний редактор російського онлайн-видання The Insider. Брехня, у викритті якої він брав участь, є частиною «афери Скріпаля» — шпигунського трилера, що часом скидається на трагедію, подекуди містить елементи комедії, а загалом здається якимось фарсом.
Читайте також: Die Welt: і знову російські шпигуни, помилки Трампа і репутація Пекіна
Історія розпочалася 4 березня. В англійському Солсбері Сєрґєя Скріпаля та його доньку Юлію було отруєно нервово-паралітичною речовиною «Новичок», і їм лише чудом вдалося вижити. Однак пізніше померла цілком непричетна британка, яка випадково мала контакт з отрутою. Після цього британський уряд не раз звинувачував у замаху на колишнього російського шпигуна Кремль.
Прем’єрка Тереза Мей одразу після злочину заявила: «Російська держава винна в спробі вбивства». Проте конкретних доказів вона не мала, що стало приводом для кпинів у Росії, де не визнавали жодної своєї причетності. Що з цього правда? Хто обманює? Важко було пристати до однієї з версій. До початку вересня.
Туристи так не подорожують
5 вересня міська поліція Лондона оприлюднила фото двох росіян — імовірно, агентів військової таємної служби ГРУ, які нібито були пов’язані з отруєнням Скріпаля. Їхні імена: Алєксандр Пєтров і Руслан Боширов.
Якщо почитати поліцейський звіт, то видно, що маршрут пересування Англією в цих гостей був дуже незвичний як на туристів. Рейсом «Аерофлоту» SU2588 підозрювані прибули в п’ятницю, 2 березня, в аеропорт Лондона Гатвік. Переночували вони в британській столиці. Наступного дня, напередодні замаху, Пєтров і Боширов на неповні дві години поїхали з Лондона до Солсбері, що у двох з половиною годинах їзди потягом. Як припускають слідчі, на розвідку.
Наступного дня вони повторили маршрут й об 11:58 камери спостереження зафіксували їх поблизу будинку Скріпаля. Замість того щоб поїхати на екскурсію до знаменитого мегаліту в Стоунхенджі, що зазвичай роблять відвідувачі Солсбері, ці двоє вже пополудні повернулися назад і сіли в Хітроу в літак «Аерофлоту» рейсом SU2585 на Москву. Британські слідчі виявили: прізвища Пєтров і Боширов — лише прикриття. Однак не повідомили, ким ці люди є насправді.
Читайте також: У Bellingcat пообіцяли невдовзі назвати справжнє ім'я "Петрова"
«Доведемо, що вони агенти?»
У перші дні після заяви журналіст Доброхотов сумнівався, чи він і його колеги взагалі зможуть знайти відповідь на таке питання. «Коли ж англійці сказали, що їм відомі справжні імена, то це перетворилося на виклик. Нам було цікаво, чи зможемо ми ідентифікувати тих осіб і довести, що вони агенти ГРУ», — розповідає він у телефонній розмові з Die Welt. Доброхотов прийняв виклик разом із дослідницькою пошуковою мережею Bellingcat, яка заробила собі ім’я власними розслідуваннями про збитий над Сходом України літак рейсу MH17. З однією різницею: команда Bellingcat працює у Великій Британії, має там політичний захист і підтримку британських депутатів, натомість Доброхотов і його The Insider перебувають у Москві — просто під боком у Владіміра Путіна.
Через тиждень після публікації поліцейського звіту кремлівський лідер висловився особисто: «Ми знаємо, хто це. Ми їх знайшли». І додав: «Сподіваюся, вони з’являться й самі все розкажуть». Уже наступного дня російський телеканал RT показав інтерв’ю. На відеозаписі головна редакторка каналу Марґаріта Сімоньян сидить навпроти двох чоловіків, у яких можна впізнати розшукуваних Пєтрова й Боширова. Усе на цьому відео справляє враження імпровізації: якість звуку непрофесійна, інтерв’ю записане не в телестудії, а в конференц-залі. Обидва представляються, називаючи імена, за якими їх шукає британська поліція. Аматорська легенда, яку гості намагаються втулити: буцімто вони гомосексуальна пара, яка закуповує в Європі препарати для фітнесу, їх обох об’єднує любов до англіканських соборів. Так триває 25 хв. Сімоньян напряму напосідає зі звинуваченнями: «Ви працюєте на ГРУ?». Пєтров реагує зустрічним питанням: «А ви працюєте на ГРУ?». Редакторка відповідає здивовано: «Ні, я ні. А ви?». Боширов: «Я теж ні». Пєтров: «І я ні».
Саме це і є тією брехнею, яку трохи згодом крок за кроком вдасться спростувати Доброхотову.
Читайте також: Британія отримала від Скріпаля компромат на союзника Путіна – The NYT
Для Кремля це насамперед ганебно
Уже наступного дня після гротескного інтерв’ю, поки в цілому світі користувачі інтернету все ще посміювалися з його двох героїв, Доброхотов із колегами виграв чималий журналістський куш, оприлюднивши фрагмент паспортних даних Руслана Боширова. Вони помітили одразу кілька невідповідностей: так, один формуляр із даними про особу був незаповнений, на початку сторінки від руки кирилицею написані літери «СС» — російська офіційна абревіатура для «цілком таємно». Поряд — штамп із вказівкою «Довідки не видавати», а також номер телефону, який веде безпосередньо в російське Міністерство оборони. Кілька днів потому журналісти опублікували список подорожей Пєтрова за останні два роки: кілька разів Швейцарія, поміж тим Париж, один раз — із Франкфурта до Москви.
Наступні викриття ставалися одне за одним, вдалося навіть ідентифікувати справжню особу Боширова, а тоді й Пєтрова. Як у кримінальному романі, розслідувачі складали пазл до пазла. Журналісти в ролі детективів, що розмовляють із багатьма людьми й доводять, який скарб даних можна зібрати за допомогою інтернету. Як вони з’ясували, тут справді йдеться про двох агентів ГРУ: полковника Анатолія Чєпіґу та військового лікаря Алєксандра Мішкіна. Першого у 2014-му Путін навіть відзначив званням героя Російської Федерації — найвищою нагородою країни — не виключено, що за участь в операціях у Східній Україні. Доказами стали численні опубліковані журналістами фрагменти з баз даних — дражлива інформація. Це змусило Кремль давати пояснення. Якщо спершу там стверджували, що обидва підозрювані — прості громадяни, які не вчинили нічого протизаконного, то тепер спікер Путіна відмовився брати участь у «роздумах хто на кого схожий».
У багатьох державах доступ до таких баз даних був би для журналістів практично неможливий. Натомість в авторитарній Росії Доброхотов і його колеги користаються з того, що корупція процвітає в усіх сферах, навіть у найделікатнішій. За $100, каже журналіст, можна замовити в корумпованих чиновників, які мають доступ до баз даних паспортної та міграційної служб, будь-яку особисту документацію та інформацію. Останніми роками торгівля даними була поширеною практикою. «Усі, хто потребував інформації, купували її без жодних проблем, — каже Доброхотов. — Доступ до певних баз даних — це велетенський ринок».
50% знижки на чорному ринку
Такий досвід є й у видання Die Welt. Під час простого пошуку відповідних баз даних в інтернеті швидко наштовхуєшся на форуми, через які відбувається жвава торгівля. Один користувач пропонує довідку про перетин кордонів російськими громадянами за 4 тис. руб., у перерахунку це приблизно €50. Хто хоче мати інформацію про внутрішні автобусні й авіаперевезення, платить трохи менше. З нагоди Нового року є навіть 50% знижки, а оцінки покупців сформульовані, як на будь-якому звичайному торговому порталі: «Усе чесно й недорого». Доброхотов заявив, що не платив торгівцям даними. Заяви Bellingcat дещо менш однозначні. За словами британців, протягом минулого року було створено велику базу офіційної та «просоченої» інформації й опрацьовано її в процесі ідентифікації двох росіян. Однак ця чітка заява не враховує попередніх досліджень, пов’язаних насамперед ще з Бошировим.
Читайте також: "Скоротити вплив Кремля". Понад 700 росіян у Британії можуть втратити "візу інвестора"
Журналісти спершу використали давніші бази даних, які й так уже гуляють інтернетом: реєстрацію автомобілів, страхування, прописку. Крім того, вони звернулися до легальних, загальнодоступних, але здебільшого платних сервісів. Завдання Доброхотова та його російських колег полягало в тому, щоб проаналізувати дані, перевірити, зв’язатися з можливими джерелами на місцях. «Загалом на чотири розслідування в справі Скріпаля пішло кілька тисяч євро», — пояснює спікер мережі Bellingcat. Це мінімальна ціна за розкриття елітних російських агентів і дещо більше, ніж просто ганьба для Кремля. На запитання, чи отримували британські шукачі вказівки від західних служб, Bellingcat відповідає, що ні.
Москва шукає місця витоку інформації
З часом розслідування для журналістів ставало чимраз складнішим, оскільки торгівці даними почали поводитися обережніше: після перших публікацій раптом практично зник доступ до бази паспортних даних. Згідно з повідомленнями російських ЗМІ дані про двох агентів нібито продав один чиновник Міністерства внутрішніх справ, не знаючи, однак, хто покупець. Є інформація, що російська ФСБ розпочала внутрішнє розслідування. Унаслідок цього, ймовірно, побільшає загроз не лише для інформаторів у держслужбах, а й для Доброхотова та його колег. Вони відчувають, що тиск посилюється: тим часом один із журналістів, який теж брав участь у розслідуванні, виїхав із Росії. Задля власної безпеки. Доброхотов, своєю чергою, свідомо шукає публічності, щоб із її допомогою захиститися. Звідси й ідея з твітом під час в’їзду в московському аеропорту.
І справді, цього вересневого дня все тривало не довше як 5 хв. За 6 хв Доброхотов уже знову вийшов онлайн зі свого смартфона. «Усе гаразд», — написав він своїм фоловерам. Й одразу ж анонсував наступне викриття.