Запальні шнури довгі. Але часто небезпечні. Близький Схід вибухне не миттєво, проте ризик воєнного конфлікту високий. Дональд Трамп розгортає військові сили. Авіаносець, чотири бомбардувальники, ескадрилья найновіших літаків-невидимок F-35 уже в Перській затоці. Минулого тижня Пентагон оголосив, що незабаром додадуться бойовий десантний корабель і підрозділ ракет протиповітряної оборони Patriot.
Ці два бойові засоби — доказ того, що Трамп хоче приготуватися до нападу іранського Корпусу вартових Ісламської революції на шляху танкерів в Ормузькій протоці. На озброєнні цього елітного загону іранського режиму швидкісні катери із сучасними ракетами, які перебувають там. Натомість на десантному кораблі повно електроніки, гвинтокрилів, десантних човнів і потужні сили морських піхотинців. Можливо, їхнє завдання — знищити іранські військово-морські бази.
Що спричинило ескалацію? 8 травня, у день річниці виходу США з ядерної угоди від 2015 року, Тегеран висунув Заходу ультиматум. Із початку липня, принаймні так зазначають мулли, Іран знову збагачуватиме уран і запустить свій плутонієвий реактор. Хіба що інші західні підписанти, серед яких і Німеччина, гарантуватимуть, що, попри нові санкції США, Іран збереже доступ до світового фінансового ринку. В іншому разі будуть «наслідки». Угода передбачає, що Іран припиняє розробку ядерної зброї.
Читайте також: США перекидають ударну групу на Близький Схід для "безжальної відповіді" Ірану – Болтон
У Тегерані є сили, які не хочуть обмежуватися лише ультиматумом. Із кінця квітня у Вашингтоні подейкують, що Іран (чи його соратники в інших країнах) готують напади на американські або інші західні цілі на Близькому Сході. Точнішої інформації поки що отримати не вдалося.
Ситуація поступово загострюється. Нещодавно ЄС відкинув липневий ультиматум Ірану. Актуалізується застереження Трампа від травня 2018 року: «Якщо керівництво Ірану знову запустить свій проект ядерної зброї, воно матиме проблеми, більші проблеми, ніж мало будь-коли».
Це прозвучало подібно до висловлювання Трампа восени 2017-го на адресу Північної Кореї про «лють і вогонь, яких іще світ не бачив». Схожість, очевидно, була зумисною. Якщо Тегеран замість переговорів про нову ядерну угоду готуватиме ядерні випробування, Трамп почне озброюватись у Перській затоці.
Поки що він у цьому обережний. Авіаносець Abraham Lincoln не доповнює, а замінює John C. Stennis у Перській затоці (див. «Напоготові»). Тож біля берегів Ірану залишається тільки один авіаносець. Для війни Америці потрібні там принаймні три. Натомість бомбардувальники B-52, які Трамп цього тижня перекинув в емірат Катар, можуть запускати високоточні ракети. Однак жоден із чотирьох бомбардувальників не здатен нести ядерну зброю. Це видно з короткої антени, розташованої на літаку зліва. А невидимки F-35, які ще в середині квітня прибули в Катар, — за офіційними даними, там не через Тегеран. Хоча повітряні сили США й наголошують, що вперше розмістили ці літаки в районі бойових дій, однак згадують при цьому лише Сирію й Афганістан.
Читайте також: Протистояння Ірану є ключем до миру на Близькому Сході – Помпео
Обережність має внутрішньополітичні причини. У Вашингтоні триває суперечка, чи був би юридично правильний військовий удар проти Ірану. Після 11 вересня 2001 року Конгрес видав дозвіл на ведення війни з терористами, однак не з порушниками угоди про нерозповсюдження ядерної зброї, такими як Іран. Деякі парламентарі з підозрою ставляться до того, що уряд Трампа дедалі голосніше говорить про зв’язки Тегерана зі світовим тероризмом, а на початку квітня офіційно визнав Корпус вартових Ісламської революції режиму мулл терористичним угрупованням. Можливо, готують юридичне обґрунтування військової акції?
Щось таки відбувається. 29 квітня у Вашингтоні пройшла таємна конференція стосовно Ірану. Держсекретар Майк Помпео, міністр оборони Патрік Шенаган, начальник генерального штабу Джозеф Данфорд, координатор спецслужб Ден Коутс та директорка ЦРУ Джина Гаспел зустрічалися не як звичайно в Situation Room у Білому домі, а в штаб-квартирі ЦРУ. Про це, з посиланням на шість джерел, повідомив американський телеканал NBC. Учасники конференції, яких називають principals національної ради безпеки, ухвалюють рішення і в кризових ситуаціях пропонують президентові відповідні варіанти дій.
Інформатори NBC кажуть, що зустрічі в штаб-квартирі ЦРУ «дуже рідкісні» й відбуваються лише у двох випадках. Або ті, хто ухвалює рішення, погоджуються на таємну операцію, яку ведуть працівники ЦРУ, й оминають Білий дім із телевізійними командами й папараці. Або ж серед найвищого керівництва країни немає єдності щодо точної оцінки дуже важливої таємної інформації, і учасники зустрічі хочуть детально з нею ознайомитися. Інформатори запевняють, що з авіаносцем та бомбардувальниками B-52 зустріч пов’язана не була. Себто відбувалася не через раптові повідомлення про напади Ірану (через які держсекретар Помпео літав не в Берлін, а в Багдад). Отже, чим займалися політики в штаб-квартирі ЦРУ? Чи є нові дані про іранську ядерну програму? Ці ризики підвищують небезпеку конфлікту.
Читайте також: Пентагон попросили відправити на Близький Схід п'ять тисяч військових – Reuters
——————
Ризик 1. Бомба
Публікація отриманих восени ізраїльською спецслужбою Моссад іранських таємних матеріалів показала, що заморожена 2003 року іранська ядерна програма просунулася значно далі, ніж припускалося. Оцінювання цих матеріалів триває. Результати дуже важливі. Уряд Ірану 2003-го запланував у бюджет кошти на купівлю збагаченого урану за кордоном. Ця позиція була резервним рішенням, а не ознакою планованої угоди. Однак вона свідчить про впевненість Тегерана в існуванні надійного джерела такого урану. Хто хотів допомогти Тегеранові з бомбою? Чи існує це джерело насправді й чи може воно зробити швидку доставку? Якщо так, мулли могли б уже в липні виготовити боєголовку. Документи Моссаду показують, що Тегеран у 2003 році імпортував усе потрібне для цього обладнання і з його допомогою протестував обробку металічного урану, використовуючи вольфрам як пробний матеріал, щоб не залишити у верстатах жодних підозрілих радіоактивних слідів. Позиція в бюджеті — це застереження для всіх, хто вважає, нібито «наслідки» Тегерана у разі посилених санкцій — порожні погрози.
Ризик 2. Поплічники
Для того щоб створити Трампові неприємності, Ірану необов’язково діяти самому. Замість нього до важко контрольованого розвитку можуть призвести й чимало інших.
У Лівані Тегеран озброїв шиїтські загони «Хезболли» й перетворив їх на один із найбоєздатніших підрозділів Близького Сходу. Вони погрожують Ізраїлю арсеналом у понад 100 тис. сучасних ракет. У Сирії «Хезболла» із союзником Ірану президентом Башаром Асадом відвоювала контроль над значною частиною країни. Створені Тегераном в Іраку загони «Хашд аш-Шаабі» — визначальний чинник влади. У Ємені загони хуситів, яких озброїв Тегеран, захопили столицю Сану й чотири роки ведуть війну проти Саудівської Аравії.
Особливо напрошується атака на американські цілі в Іраку. Тут розташовано американські підрозділи, які підтримували Багдад у боротьбі з «Ісламською державою». Водночас у країні є кілька найсвященніших для шиїтів місць. Якби солдати США в цьому серці шиїтського ісламу стріляли в його прихильників, це могло б призвести до швидкої ескалації насильства. В інтересах Тегерана було б і загострення конфлікту в Ємені.
Війна може початися й між «Хезболлою» та Ізраїлем. «Хезболла» та іранські підрозділи в Сирії облаштували на північному кордоні Ізраїлю опорні пункти. Ракетний обстріл півдня цієї країни з Сектора Гази може свідчити про наближення війни на півночі. За обстрілом стоять загони «Ісламського джихаду», теж представника Ірану. Можливо, ізраїльську армію відволікають на півдні, а справжній удар загрожує на півночі?
Проголошена мета Трампа — запобігти таким діям Ірану. Якщо він рішуче виступить проти іранських поплічників, не вдаючись до війни із самим Іраном, це може стати уроком для мулл. Бажання змінити режим в Ірані Трамп спростував. Участь США у війнах із різними угрупованнями він назвав «політичним первородним гріхом» колишніх президентів. Отже, серйозна загроза Америці не мала б викликати жодних сумнівів.
Ризик 3. Світова торгівля
Загроза могла б бути в разі реалізації Тегераном свого квітневого попередження та блокади Ормузької протоки. Ще гірші наслідки мав би одночасний ракетний обстріл корабельних шляхів у Червоному морі бойовиками хуситів. Іран надав їм ракети достатньої дальності. Через Ормузьку протоку проходить значна частина світової нафтоторгівлі, а через Червоне море — торгівля Європи та США з Китаєм. Блокада вантажів на початку можливої німецької рецесії мала б драматичні наслідки.
Ризик 4. Кім допомагає Тегерану
У четвер Дональд Трамп попросив мулл йому зателефонувати. Можливо, розгортанням сил у Перській затоці він хоче змусити Тегеран погодитися на несподівану американо-іранську зустріч, як майже рік тому із Кім Чен Ином?
Мулли тим часом телефонують не Трампові, а Кімові. Іранський міністр закордонних справ незабаром летить до Пхеньяна. Кім також висуває США ультиматум. До кінця року він хоче змусити Трампа відмовитися від вимоги повного роззброєння Північної Кореї. Дехто вважає, що Кім допомагає розвитку іранської ракетної програми. З міністром закордонних справ він може поділитися враженнями про американського президента. А ще дати поради, як виготовити функціонуючу міжконтинентальну балістичну ракету. Така собі зустріч віч-на-віч двох відступників від договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
До липня Дональд Трамп має дати відповіді на два запитання. Перше: як змусити Тегеран і Кіма відмовитися від бомби? Друге: якщо це не вдасться, то чи повинна Америка на пострах іншим покарати мулл, а можливо, і Кіма?