Діагностика безвладдя

Лінійні прискорювачі в Києві, Львові та Криму, набір апаратури для ПЕТ-центру |див. довідку | – ця техніка могла б рятувати людей, якби виділені державою гроші «раптово» не закінчилися. Складні й дорогі пристрої для ПЕТ-центру сьогодні стоять у Києві ледь не просто неба, а гарантія на них закінчилася ще у вересні.

 

На стіни не вистачило

 

З ініціативою спорудити в столиці центр для раннього виявлення онкологічних захворювань із застосуванням ПЕТ (позитронно-емісійної томографії) виступило Міністерство охорони здоров’я. Як засвідчила перевірка Головного конт­рольно-­ревізійного управлін­­ня, проведена в червні цього року, міністерство не мало розрахунків вартості створення такого центру, проте «просило» 228 млн грн. Президент Віктор Ющенко дав доручення кільком відомствам профінансувати проект. Гроші знайшли в державному бюджеті на 2007 рік, і бюджет міста Києва отримав субвенцію в розмірі 228 млн грн на ПЕТ-центр.

 

Будувати вирішили на території Київської міської онкологічної лікарні. Окрім першого кошторису, на основі якого держава й виділила 228 млн грн, у 2007 році було складено другий. Він перевищував виділену з бюджету суму – загалом центр оцінили в 351 млн грн, лише вартість устаткування, меблів та інвентарю становила понад 240 млн грн. Проте брак коштів не зупинив мерії й керівника робочої групи, заступника столичного голови Ірену Кільчицьку – дороге обладнання придбали. І склали купкою під навісом на території онкологічної лікарні.

 

За інформацією КРУ, певну суму на створення центру виділила з місцевого бюджету ще й столична держадміністрація – близько 100 млн грн. На жаль, обіцяного Тижню коментаря Ірени Кільчицької в прес-службі мерії так і не надали, тож уточнити цю цифру не вдалося. Потрапити на територію будівництва також не вийшло. Керівництво онкологічної лікарні пояснило, що в майбутнього ПЕТ-центру власна охорона й домовитися з нею можна тільки через мерію, де дозвіл забарився разом із коментарем Ірени Реанольдівни.

 

Як відомо Тижню з результатів розслідування КРУ та від голови Тимчасової слідчої комісії ВР із питань розслідування обставин порушень законодавства та прийняття протиправних рішень київською владою Кирила Куликова, до завершення будівництва ще дуже далеко. Народний депутат відвідував майбутній ПЕТ-центр навесні. «Я не думаю, що за цей час вони щось побудували, в них же не було грошей, а вони й із грошима не дуже швидко будують», – говорить Кирило Куликов, якого теж навіть за наявності депутатського мандата не пускають на будівництво.

 

Нещодавно будівництво відвідала прем’єр-міністр Юлія Ти­мошенко. Вона пообіцяла виділити 70 млн грн зі стабілізаційного фонду й запевнила, що до нового року все буде завершено. Втім, лікарі, які працюють в онкології й бояться називати свої прізвища в коментарях для ЗМІ, стверджують, що запустити ПЕТ-центр до нового року неможливо – надто складно налаштувати апаратуру, а монтажні роботи ще тривають.

 

«Є дві проблеми у створенні ПЕТ-центру, – зазначає Куликов. – По-перше, закуплене обладнання некомплектне, й зібрати його так, щоб воно запрацювало, неможливо. Мені про це казали багато рентгенологів, медиків, зокрема головний онколог МОЗ, голова Інституту раку Ігор Щепотін (Тижню пан Щепотін повідомив, що не може коментувати цієї теми, оскільки погано на ній розуміється. Авт.) та колишній міністр охорони здоров’я Юрій Гайдаєв. Усі вони вважають, що можна встановити томографічну лінію тільки тоді, коли вона складається з апаратів одного виробника». За версією джерела Тижня в СБУ, некомплектну апаратуру закупили не випадково, а з метою задовольнити всіх посередників, які працюють сьогодні на ринку української медичної техніки.

 

«По-друге, в обладнання ще у вересні збіг гарантійний термін, – коментує далі Куликов. – Кожен сегмент ПЕТ-центру потребує складного налагодження. І налагоджувати мають представники фірм-виробників, але вони не робитимуть цього після закінчення гарантії». Гарантійний термін можна продовжити, але це не так просто й коштує грошей. «Я вам відверто кажу: цей ПЕТ-центр ніколи не зберуть, – запевняє депутат. – Не зроблять бункер до нового року, та й фахівців, які могли б працювати на такому обладнанні, в них немає. Але додатково виділені 70 млн я вкрасти точно не дозволю. Бюджет проекту був завищений від самого початку і при цьому постійно зростав. У Донецьку готовий до запуску ПЕТ-центр коштує лише 40 млн!» Скільки вже народних коштів витрачено, Куликов не знає. Каже, начебто понад 300 млн грн. За його словами, ПЕТ-центр намагалися занести навіть до програми Євро-2012.

 

У Донецьку ПЕТ-центр створює фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Фонд має дуже серйозний проект з онкології – це і два ПЕТ-центри (в Донецьку та в Інституті раку в Києві), і закупівля дорогої техніки для цих установ та ще восьми медичних закладів у Західній Україні. Загалом розраховують вкластися в 315 млн грн. На запитання, як фонду вдається так заощаджувати порівняно з державними витратами на аналогічне будівництво, керівник проекту «Рак виліковний» фонду Вікторія Миколаюк відповіла: «Я не можу оцінювати дій держави. Наш бюджет – 315 млн грн, остаточну вартість кожного об’єкта ми зможемо назвати після завершення розробки проектної документації». Бункери для апаратури фонд робитиме сам, оскільки не хоче залежати від державного фінансування. Ще один ПЕТ-центр значно меншим коштом Державне управління справами президента добудовує у Феофанії.

 

Сьогодні українці, яким треба пройти обстеження на ПЕТ, їздять до Москви. Там ця процедура коштує $800. Проте не факт, що державний ПЕТ-центр, якщо він усе ж таки запрацює, буде безплатним для громадян. Для його функціонування потрібні чималі гроші – зазвичай вартість утримання розраховується як 10–30% загальної вартості обладнання на рік, а у випадку з великим набором дорогого обладнання, яке стоїть сьогодні на території Київської міської онкологічної лікарні, йдеться про €3,5 млн на рік. Навряд чи ці кошти знайдуть у державному бюджеті – принаймні сьогодні на функціонування наукових та медичних установ виділяють значно менші суми. Тож доведеться або шукати спонсорів, або брати з пацієнтів гроші за обстеження.

 

Три роки на прискорення

 

Якщо поміж дорослих пацієнтів найпоширенішими є пухлини внутрішніх органів, злоякісні новоутворення крові та шкіри, то в дітей до 14 років пухлини головного мозку становлять 49% випадків поміж хлопчиків та 46,6% поміж дівчаток. Найменш травматичними для лікування й видалення пухлин є радіохірургічні прилади – гамма-ніж (лише для пухлин головного мозку) та лінійний прискорювач (менш точний прилад, яким можна опромінювати різноманітні пухлини). Сьогодні в Україні немає жодного гамма-ножа, а лінійні прискорювачі працюють лише в приватних клініках (як розповів Тижню волонтер Олександр Брусиловський, дешевше відправити людину лікуватися на лінійному прискорювачі за кордон, ніж до українських бізнесменів), окрім єдиного «громадського» – в Донецьку.

 

У 2005 році за ініціативою Віталія Цимбалюка, заступника директора Інституту нейрохірургії імені Ромоданова (Київ), було розпочато всеукраїнський збір грошей на купівлю гамма-ножа. Організатори акції «З миру по нитці – Україні обладнання» звернулися з проханням про фінансову допомогу до уряду, парламенту, Секретаріату президента та заможних доброчинних фондів. Не минуло й двох років, як уряд виділив 54,4 млн грн на купівлю апарата. Коли кошти нарешті надійшли до Інституту нейрохірургії (разом із зібраними всенародно – понад 59 млн грн), з’ясувалося, що Інститут збирається купувати лінійний прискорювач. Вартість пристрою системи «Трілоджі» офіційно не розголошували. Зараз пан Цимбалюк повідомив Тижню, що лінійний прискорювач коштував 33 млн грн, хоча в 2007-му називали іншу цифру – 17 млн! Іще на 14,4 млн грн придбали магнітно-резонанс­ний томограф, а також апарат для контрастної томографії – його вартість не оголошено. На решту грошей на території Інституту нейрохірургії нарешті спорудили спеціальний бункер, у якому працюватиме радіологічне обладнання.

 

На цьому справа й зупинилася. За оцінками фахівців Фонду «Розвиток України», підготувати для лінійного прискорювача приміщення, в якому вже працювала подібна апаратура, можна приблизно за півроку. Збудувати його з нуля – за рік-півтора. Але в Інституті ней­рохірургії лінійний прискорювач не працює й досі, хоча був куплений ще 2007-го.

 

Керівництво Інституту обіцяло стовідсотково запустити апарат уже цього вересня. Терміни називали – завтра, післязавтра, за кілька днів. Але на заваді начебто стали міська влада та комунальні підприємства. За словами Віталія Цимбалюка, у Київенерго ніяк не хотіли підключати новий корпус до енергопостачання. «На сьогодні бункер у нас є, фахівці пройшли підготовку в Польщі, де є схоже обладнання, надалі підвищуватимуть кваліфікацію у Швейцарії, – сказав Віталій Цимбалюк Тижню. – Початок роботи відкладали через проблеми з погодженням різних документів, зараз ми вже про все домовилися, монтуємо обладнання».

За словами Цимбалюка, найоптимістичніша дата відкриття радіологічного центру – початок листопада. «Та якщо поглянути на ситуацію реально, оптимальний термін – грудень 2009-го», – вважає фахівець.

Ще один лінійний прискорювач є у Львові. Апарат придбали 2008 року для Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру за 32 млн грн з 50 млн грн, виділених із державного бюджету. Онкологічний центр Львова є одним із найбільших довгобудів України – нещодавно повідомляли, що для завершення будівництва центру разом із бункером для лінійного прискорювача потрібно ще щонайменше 19 млн грн і невідомо скільки часу. Втім, головний лікар онкоцентру Ігор Ковальчук запевнив Тиждень, що прискорювач вже два місяці працює і приймає пацієнтів.

P. S. Будівництво ПЕТ-цен­тру та приміщень для державних лінійних прискорювачів дуже нагадує ситуацію з «Дитячою лікарнею майбутнього». Вона мала б приймати пацієнтів (теж, до речі, онкохворих дітей) уже навесні 2009-го, й благодійні фонди висловили готовність придбати дорогу апаратуру (зокрема, і згадані вище лінійні прискорювачі), щойно добудують лікарню. Та будівництво так і не розпочали нібито через бюрократичні перешкоди (див. Тиждень, № 15/2009 р.). Чомусь бюрократія, тобто держава, заважає саме державним проектам, в той час як приватні реалізуються в заплановані терміни.