Значною мірою Трамп завдячує своєю посадою втручанню Кремля у виборчі перегони в США, а отже, особисто Владіміру Путіну. Тепер стане зрозуміло, наскільки далеко він готовий зайти, щоб політично повернути свій борг Москві. Свободу дій у Сирії американський президент дав не лише Росії, а і її союзникові Ірану, для якого він начебто хоче міжнародної ізоляції. Трамп наголосив, що, як на нього, Іран у Сирії «може робити все, що заманеться». Врешті, там і так лише «пісок і смерть».
Відмова цього корумпованого президента, що діє в інтересах ворожої авторитарної влади, від глобального політичного лідерства США має руйнівні наслідки далеко поза межами Сирії. Рішення Трампа — це відкрите запрошення для авторитарних держав на місце світового порядку, що ґрунтується на цінностях ліберальної демократії та підтримуваного США, поставити свою свавільну насильницьку політику.
Драматичність зміни виявляється вже в Трамповому доборі слів. Термін «світовий поліцейський» для характеристики ролі США як світового політичного лідера досі був відомий лише як слівце антиамериканських та «антиімперіалістських» ворогів Заходу. Тепер його розв’язно використовує президент і головнокомандувач збройних сил Сполучених Штатів. Ще кілька років тому в Америці політик, який послуговується такими непристойними словами, не міг би обіймати ключову політичну посаду.
Читайте також: Die Welt: Зловісні плани вторгнення
Для режиму Путіна проголошена Трампом відмова США від ролі провідної сили у світі є приводом для тріумфу, який спонукає його до наступних агресивних дій. Але й китайський лідер Сі Цзіньпін одразу після цієї заяви чітко дав зрозуміти, який вигляд матиме світовий порядок без «світового поліцейського» США, наголосивши, що КНР ніколи не відмовиться від своїх претензій на Тайвань, як і від можливості приєднання його військовою силою.
Погроза Сі Цзіньпіна серйозна ще й тому, що Тайвань — одна з небагатьох функціонуючих плюралістичних демократій в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Водночас це живий доказ того, що твердження про непоєднуваність «китайської культури» з демократією через її традиції — пропагандистська брехня. Однак, оскільки пекінський тоталітарний режим вимагає цього, міжнародна спільнота Тайвань офіційно не визнає, як із парією дипломатично поводяться з ним і західні демократії.
Щоправда, територіальну цілісність країни досі гарантують США. Ймовірно, через ізоляціонізм Трампа на це більше не можна покладатися, що породжує паніку в усіх державах Південно-Східної Азії, які відчувають загрозу дедалі більшої агресії Китаю. Трампові вихваляння дружніми стосунками із Сі Цзіньпіном, незважаючи на його торговельні суперечки з Піднебесною, не дають приводу для позитивних очікувань.
А нещодавні заяви стосовно світової політики виявляють масштаби його історичного незнання та цинічного політичного невігластва. Так, він розповідав, що СРСР по праву увійшов в Афганістан у 1980-х роках, адже звідти йому загрожували ісламістські терористи. Але інвазія призвела до того, що «Радянський Союз знову перетворився на Росію». Цим Трамп хотів обґрунтувати те, що сьогодні РФ мала б знову вдатися до воєнних дій в Афганістані. Беззмістовний аргумент, адже інвазія в Афганістан виявилася катастрофою для СРСР.
Та, попри всю плутанину в Трампових балачках, із них випливає один сигнал: президент Сполучених Штатів радо віддав би Путінові поле бою і в Афганістані. Його віра в те, що Радянський Союз у 1991 році лише переназвався Росією, мала б не в останню чергу глибоко занепокоїти Україну. Адже з того випливає, що чоловік у Білому домі всі колишні складові Радянського Союзу вважає частинами РФ. Таку думку Трамп уже раніше озвучував, сказавши, що в Криму жили переважно росіяни.
Читайте також: Курди передали РФ "дорожню карту" щодо Сирії
Тим часом його національний радник із питань безпеки Джон Болтон уточнив заяву про вихід із Сирії: свої сили США виведуть звідти лише після остаточного знищення «ІД». Це мало передовсім заспокоїти Ізраїль, який після слів Трампа перебував у найбільшому напруженні. Але найпізніше після відставки міністра оборони Меттіса кожен мусив би зрозуміти, що всі запевняння міністрів і радників господаря Білого дому нічого не варті, коли він ухвалює власні автократичні рішення.
Трампове президентство загрожує вільному світові зсередини. Європа дуже далека від того, щоб замінити США як гаранта ліберального світового порядку. Всі європейські обіцянки взяти на себе більшу відповідальність за власну й глобальну безпеку є нічим іншим, як порожніми балачками. Ні на крок не просунувся навіть проект спільного захисту зовнішніх кордонів ЄС, який погодили країни-члени. Рішення про майбутнє Заходу ухвалюють у Вашингтоні. Якщо дезорієнтованого президента не вдасться усунути з посади в конституційний спосіб, він завдасть демократії Сполучених Штатів та всьому демократичному світові великої, а можливо, і непоправної шкоди.