– Чи є в Україні корупція? – спитаєте ви.
– Звісно, – з ентузіазмом відповість пересічний українець.
Про корупцію в Україні знають всі, і небезпідставно. Але експертність більшості наших співгромадян у цій темі викликає питання. А ще тривожніше те, що часто від засудження корупції логічний ланцюжок доходить до відверто шкідливих закликів теж красти, вчиняти жорстокий самосуд або ж нічого не робити, бо нема сенсу – аж до пропозицій здатись у війні. Якщо вам здається, що тут протягнулася славнозвісна «рука Кремля», то вам не здається. Росія справді експлуатує тему корупції у своїх цілях, нагнітаючи атмосферу і запускаючи фейки й дезінформацію
За даними свіжого дослідження USAID / Internews, 81 % українців знають про існування фейків. За самооцінюванням опитаних, 72 % вміють відрізнити неправдиві матеріали. Дослідники вирішили перевірити це на практиці, запропонувавши респондентам кілька текстів. Правильно визначити всі фейкові новини вдалося лише 12 % учасників опитування.
Дезінформація про корупцію дуже вигідна РФ і, як бачимо, часто приречена на успіх. Проблема корупції справді існує – навіть вигадувати нічого не треба. Це гостра тема для українського суспільства, яка супроводжується скандалами, публічними обговореннями і, головне, емоціями. Чим і користуються російські пропагандисти. Для поширення дезінформації часто достатньо лише соціальних мереж. Наприклад, росіяни створюють телеграм-канали, які прикидаються українськими і періодично поширюють фейки. Або ж використовують мережу ботів, яка в певний момент починає просувати однакові тези і створює відчуття масовості якоїсь думки.
А несуть цими каналами комунікації низку сталих тем: Зеленський пов’язаний з корупцією, Україна тотально корумпована, в Україні відмивають західні гроші, владу треба повалити. Ці та інші тези виявив Центр стратегічних комунікацій, коли розбирав основну дезінформацію щодо української корупції. Що тільки не купував Зеленський згідно з російськими фейками: яхти, казино, виноробню та навіть королівський замок в Британії і віллу Геббельса. Попри абсурдність більшості тез, загроза від такої дезінформації значна – це спроби дестабілізувати ситуацію в Україні, посіяти розбрат. Врешті-решт все зводиться до того, що українці мають пересваритись, зневіритись і здатись Росії.
Як це працює – розберемо на конкретних прикладах. Взимку 2024-го The Washington Post отримала доступ до російських документів. Згідно з ними, росіяни виділяли чотири основні цілі: дискредитувати українське керівництво, розколоти суспільство, деморалізувати військових і заплутати цивільне населення. Заради цього, зокрема, просували і тезу про корумпованість еліт. Вказується, що свою мережу росіянам довелося розгортати майже з нуля через блокування проросійських видань. Але це не зупинило дезінформацію, яку перенесли в інтернет, створюючи більше тисячі дописів і десятків тисяч коментарів на тиждень.
Інший приклад роботи російських пропагандистів. Важко забути корупційні скандали в Міністерстві оборони, через які міністр Резніков пішов із посади. Тим цікавіше те, що аналітики Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень при Атлантичній раді знайшли цілу дезінформаційну кампанію проти міністра, яка могла посприяти руйнуванню його іміджу і, зрештою, – відставці. Щоправда, це були аж ніяк не славнозвісні яйця по 17 гривень. Найбільша кампанія, яку коли-небудь викривали у Тік-Тоці, через 12 тисяч акаунтів сімома мовами звинувачувала Резнікова в купівлі дорогих авто та маєтків і натякала, що українська влада наживається на війні. Лише в самому Тік-Тоці відео зібрали сотні мільйонів переглядів – не рахуючи поширень в інших соціальних мережах. Звісно, факти з відео не витримували жодної перевірки, проте цього й не було треба – в цій кампанії РФ знову зробила ставку на масовість дезінформації.
Виникає логічне питання: що ж робити і як захиститися від ворожої дезінформації? Перш за все – відмовитись від безумовної довіри до інформації з інтернету. Як-то кажуть, на паркані теж написано. Щонайменше, варто перевіряти інформацію у фактчекерів – часто це зекономить час і сили. Зокрема, можна звернутися до VoxCheck, StopFake, «По той бік новин», «Без брехні», Центру протидії дезінформації, а також проглянути відповідні рубрики у «Детектор Медіа», «Текстів» та ІМІ. Або ж трохи попрацювати детективом і перевірити новину самостійно. Це допоможе вберегти себе та оточення від дезінформації, і приємний бонус – зіпсувати плани російських пропагандистів.