Дев’ята розповідь дослідника американської літератури Максима Нестелєєва з циклу «В лабіринтах американського постмодернізму: література», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium».
Девід Фостер Воллес (1962—2008) — американський «філософ з головою хлопчика». Прозаїк в бандані. Сумний тенісист і вигадник нової гри Есхатон. Найвідоміший роман — «Невгавний жарт», 1079 сторінок з купою приміток про те, як воно жити в США наприкінці ХХ століття (спойлер — сумно). Критики називали його «Том Пінчон Покоління Х». Залишив неймовірно прекрасну есеїстику, яку дехто вважає талановитішою за його прозу. Страждав від депресії та залежності від телевізора, тому в «Невгавному жарті» людей вбиває однойменний відеокартридж, від перегляду якого не можна відірватися. Автор-натхненник «Нової щирості» та багатьох негативних відгуків про постмодерністів-попередників, багатьох із яких, на жаль, не пережив.