Питання побудови Десятинної церкви в Києві надалі
залишається невизначеним, хоча з цього приводу вже було чимало написано та
висловлено урядовцями й ієрархами церкви. Ця заплутана справа охоплює декілька
вимірів: права, відносин церкви і держави та культурно-історичної сфери.
Передусім слід звернути увагу на узгодженість наміру будівництва
церкви з чинним законодавством та прийнятими міжнародними угодами. 17 вересня
2004 р. тодішній Президент України Леонід Кучма підписав розпорядження №217
«Про музеєфікацію залишків церкви Богородиці (Десятинної) в Києві». Виконавцем
цього розпорядження він призначив Київську державну міськадміністрацію. Саме це
рішення на сьогодні є чинним. Отже, КМДА має виконувати згадане розпорядження президента,
виключаючи «відбудову», «реставрацію» або «будівництво».
Офіційна
відповідь КМДА “Тижню» щодо будівництва, підписана головним
архітектором столиці Сергієм Целовальником, виявляє повне невігластво у справі. Десятинна церква, зруйнована татарами, була кам’яною, а
не дерев’яною, як стверджується в листі. Далі у відповіді київських
функціонерів згадано про ініціативу УПЦ МП «відтворити храм». Однак, оскільки вигляд
церкви невідомий, очевидно, що йдеться не про відновлення, а зведення цілком
нової церкви.
У цій ситуації вражає позиція українських церков (адже МП
не єдиний у намірах стати власницею нового храму). Наміри будови давньої княжої
церкви задля підвищення свого статусу є нічим іншим як нищенням історичного
надбання – справжньої цінності держави. Натомість Україна, в Конституції якої
прописано розділення Церкви і держави, повинна не фаворизувати вибраній
конфесії, а зайняти нейтральну позицію, охолодити амбіції церков і стати на
захист заповідної території. Позаяк урядовець «забув» вказати головне, що це
місце має з 1944 р. статус заповідного і будувати на ньому взагалі не можна.
Постає питання чому при виразному юридичному стані
неможливості проведення будь-яких будівельних робіт не вщухає дискусія щодо
нової церкви? Видається, за прихильниками будівництва церкви на місці
Десятинної стоять зацікавлені в здійсненні проекту структури. Саме вони активно
впроваджують у суспільну думку ідею нової Десятинної церкви, а тим часом
узаконюють каплицю, збудовану при фундаменті, що знаходиться там всупереч
судовому рішенню.
Варто не забувати, що великою перешкодою цього
будівництва є факт приєднання України до низки міжнародних конвенцій, порушення
яких тягне за собою відповідні санкції. Будівництво
у заповідних теренах порушує: Венеціанську міжнародну хартію щодо консервації
та реставрації пам’ятників й видатних місць від 1964 р.; Конвенцію ЮНЕСКО про
захист світового культурного та природного надбання від 1972 р.; Лозаннську
хартію щодо охорони та використанню археологічної спадщини від 1990 р., а також низку інших міжнародних угод, членами
яких є Україна.