У цій збірці з восьми міні-фільмів, на відміну від подібних альманахів короткометражок, де зізнавалися в любові до Парижа, а потім до Нью-Йорка, Києва парадоксально мало. Не настільки, звісно, як у назві для російського прокату – там дистриб’ютор узагалі викинув із заголовка українську столицю.
Читайте також: Українське кіно. Реалізація
Кияни зможуть розпізнати міст над Інститутською, печерські дворики чи Пасаж (блимання в кадрі назв магазинів і брендів у дусі product placement – вдалий хід, аби не купувати для стрічки якусь річ). Але безпосередньо, окрім «баби» з мечем, на яку в першій новелі, кружляючи, спускається камера, попередньо панорамуючи столицю з висоти, самого міста чи окремо виражених його місць немає. Цитуючи анонс для прокату альманаху в Росії, маємо «8 вєсьолих … лєнт о чувствах… людєй Восточной Європи». Ці люди переважно говорять російською, але часом, якщо якийсь іноземець спитає, можуть відповісти й англійською, при цьому, щоправда, маючи пляшку з вином у руці й, вочевидь, не маючи царя в голові.
Те, що іронічність відповіді не викликає сміху чи бодай посмішки, що всі загалом комедійні моменти в альманаху є ходульними, несуттєво. Здається, творці не надто дбали про те, аби глядач розумів, що відбувається в сюжеті новел. Що поселилося в підвалі з новели «Дещо» Ольги Гебелінди, може, і становить певну інтригу, заграючи із жанром містики і диявольською темою, але чому це дещо відмовилося випити з героєм? Що отримувала від своїх «жертв» героїня Даші Астаф’євої, відьма з однойменної новели: ресторани зі старими і страшними відвідувачами та потворного пузатого чоловіка в ліжку? Чому пасажирка таксі, що потрапила в аварію в новелі «Остання ніч грудня», так і залишилася стояти на вулиці? Кожна новела – це безліч питань без відповідей. Натомість маємо «літаючі» камери, розфокуси і феєрверки, модний одяг у кадрі й модну музику поза ним, красуню Астаф’єву і красеня Гошу Хостікоєва, відому Аду Роговцеву й дебютанта Івана Дорна. Плюс перший власне український фільм у прокаті Росії. Плюс амбіції. Для початку досить?
Читайте також: П'ять головних кінематографічних подій 2011 року