Стало ясно, що невербально захищати ці демократії ( за для чого потрібно вступати в серйозні конфлікти з деспотіями на кшталт РФ чи КНР ) Захід не стане. Бо це означає втрачати свої економічні та політичні ресурси, відмовляючись від „бонусів” у зовнішній торгівлі, ринків збуту, ризикувати своїм рівнем життя, викликати внаслідок цього невдоволення власного демосу.
Оскільки чесно про це заявити було б неполіткоректно і контрпродуктивно в ідеологічному і пропагандистському сенсі, то вважають за краще говорити про „конструктивні недоліки і погану цивілізаційну спадковість цих демократій, що заважає Заходу надати їм належну підтримку.
Стосовно України це постійна спекуляція на проблемі корупції. Тут важко зрозуміти, наскільки саме Україна повинна її подолати. Є у світі хоча б одна ,де зовсім немає корупції? Нинішня світова ситуація з її ревізією підсумків Другої світової війни і Гельсінських угод робить корупцію далеко не першою загрозою миру і стабільності.
Читайте також: Диктаторські вибрики. Як Лукашенка порушував міжнародне право
Коли в 50-ті роки ХХ ст.. Грецію і Туреччину прийняли до НАТО, то там також напевно були проблеми з корупцією. Є підстави підозрювати, що ці проблеми залишаються в цих країнах і досі. Проте тоді колективний Захід був набагато прагматичнішим і ухвалив щодо цих держав політичне рішення. З корупцією чи без корупції без НАТО Греція і Туреччина неминуче стали б новими республіками Радянського Союзу. Захід такого сюжету не хотів і тому пішов на політичне рішення. До речі, такі країни як Албанія, Румунія, Болгарія, Чорногорія прийняли до НАТО не тому, що там не було корупції, а тому що треба було завершити зміцнення південно-східного флангу Північно-атлантичного альянсу.
Без НАТО Росія все одно не дасть спокою Україні, всіляко намагаючись знищити її чи принаймні перетворити на свого безправного сателіта подібного до Білорусі Лукашенка .Як показує досвід Литви, Латвії і Естонії, постійний тиск РФ на них зменшився до прийнятної межі лише після вступу цих країн до Альянсу.
Крім того виникає питання, наскільки сьогодні соціально-політичне життя Європи щодо його чистоти від корупції може правити за зразок для України?
Зокрема, чи все було чисто з будівництвом Північного потоку-2? Чому ексканцер Німеччини Герхард Шредер після відставки став топ-менеджером російського „Газпрому”? А в середовищі політологів і журналістів з’явився вираз „шредеризація Європи”…
Колишній прем’єр Франції Франсуа Фійон (який мав шанс стати президентом цієї країни) нині є топ-менеджером великої російської енергетичної компанії.
Колишня міністерка закордонних справ Австрії тепер працює на високій посаді в російському „Газпромі”.
Читайте також: Зраджені зрадники
Цікаво, чи не опиниться після закінчення своїх повноважень десь там же нинішня канцлера Німеччини фрау Ангела Меркель? Бо важко пояснити якимись раціональними обставинами її бажання за будь-яку ціну запросити Путіна на саміт Європейського Союзу…
До цього списку варто додати й скандал, спровокований УЕФА щодо спортивної форми футбольної команди України на чемпіонаті Європи. Спочатку форма не викликала в УЕФА жодних зауважень, а потім разом з Російською Федерацією вона, форма, не сподобалась і обурила УЕФА. Все дуже просто-російський „Газпром” є одним із головних спонсорів УЕФА. А про обплутану численними корупційними скандалами Парламентську асамблею Ради Європи не варто й згадувати.
Тому прояснення Заходом неприйняття України до НАТО і ЄС високою корупцією мають сприйматися нами принаймні з обережним скептицизмом.