«Цей чемпіонат був так само політично заряджений як і останні Олімпійські ігри в Пекіні і чемпіонат світу з футболу в 1978 році через правління військової хунти в Аргентині. Але таке порівняння вказує на проблеми з політичним сприйняттям. В Аргентині військові вбивали та піддавали тортурам людей. Німецьке обурення з приводу ситуації в Україні викликане винятково проблемою з верховенством права, насправді є дуже сумнівним, тоді як ми маємо справу з дуже сумнівним політиком, якого в німецькій політиці було піднесено до рівня ікони», – пише видання.
«Німецьке обурення знайшло своє вираження в виступах та інтерв’ю. Але чи справді йшлося про труднощі населення загалом, бажання почати демократичні реформи в найбільшій після Росії країні Європи? Чи відобразились в цих дебатах думки Західної Європи? Майже ніхто не потрудився з’ясувати основи. А це, можливо, могло б показати незручну правду: що в Україні не так багато людей зацікавлені Тимошенко, що вона має аж ніяк не кращу репутацію, ніж Янукович. І що люди після фінансової кризи мають й інші проблеми», – йдеться в статті.
«Українці чекали цього чемпіонату, вони боялися, і сподівалися, і вітали його, коли мова про бойкот нарешті стихла. Вони хотіли показати Західній Європі, що Україна є не російським придатком, а суверенною державою, а тому так само належить до Європи як Італія, Іспанія та Німеччина. Європа є чимось більшим за ЄС, вона не закінчується на східному кордоні. І, звичайно ж, українці були розчаровані тим, що так мало зазвичай веселих німців захотіли приїхати і переконатися в цьому. Проблема, звичайно, лежала у домашніх труднощах, таких як надзвичайно завищені ціни на готелі. Але і в дискусії страху підживлюваній німецькими політиками. Українській еліті навколо Януковича втім це все взагалі не завдало шкоди. Скоріше тим, хто сподівався на захист політкоректної Німеччини», – пише Der Tagesspiegel.