18 народних депутатів з фракції «Народного фронту»: Максим Поляков, Георгій Логвинський, Віталій Корчик, Микола Княжицький, Павло Пинзеник, Олена Ледовських, Вадим Підберезняк, Андрій Тетерук, Федір Бендюженко, Олена Масоріна, Олена Бойко, Владислав Данілін, Віктор Єленський, Леонід Ємець, Генадій Кривошея, Віталій Сташук, Хвича Мепарішвілі, Вадим Кривенко. Один член Центрвиборчкому: заступник голови Андрій Магера. Міністр молоді та спорту Ігор Жданов.
Це перелік осіб, які зголосилися взяти на поруки під особисте зобов’язання підозрюваного у розкраданні $17 млн держпідприємства «СхідГЗК» екс-нардепа Миколу Мартиненка. До нього можна було б унести також імена міністрів інфраструктури Володимира Омеляна та освіти Лілії Гриневич. Вони також підписали заяви про поручительство, однак не дочекалися їх оголошення в суді. Тому ці документи не долучили до справи.
Суд задовольнив клопотання політиків. Перед цим відбувся виснажливий для усіх сторін процес, що розтягнувся на добу.
Читайте також: Як судили Насірова
«Ех… Як завжди: п’ятниця-субота, б…ть», – жаліється своєму колезі поліцейський у приміщенні Солом’янського суду. На годиннику – 14:30 п’ятниці, а до офіційно оголошеного часу початку засідання залишається ще півгодини. Важко припустити, скільки воно триватиме. Однак правоохоронець не тішить себе марними надіями та, як показав час, виявляється абсолютно точним у своєму прогнозі.
Поліцейський мав кілька підстав для розчарування через втрачений вихідний ще до початку суду. Резонансне затримання НАБУ екс-нардепа Миколи Мартиненка одразу ж почали порівнювати зі справою відстороненого голови ДФС Романа Насірова. По-перше, Мартиненка також затримали у четвер. Минулого разу це дозволило адвокатам підозрюваного затягнули розгляд справи аж до неділі, коли в суді вихідний. Так спливли 72 години, на які закон дозволяє затримувати особу без рішення суду. Насіров мав повне право вийти на свободу, якби не активісти, які буквально оточили будівлю на Вознесенському узвозі у Києві.
По-друге, відчуття дежавю посилили той самий суддя Олександр Бобровник, ті самі представники прокуратури Роман Симків та Андрій Перов і той самий адвокат підозрюваного Ігор Черезов. Навіть приміщення в будівлі обрали те саме. Цікаво, що під час слухання справи Насірова кілька столів запхали на «клітку» для затриманих, аби звільнити місце у невеличкій залі. Ці столи і досі там.
На цьому схожі риси закінчуються і починаються вагомі відмінності. Головна з них у підсумку й стала визначальною. Йдеться про роль політиків у справі. Якщо під час розгляду запобіжного заходу Насірову до суду прибули близько п’яти депутатів, які підтримували позицію НАБУ та прокурорів, то цього разу куди чисельніша «група підтримки» з нардепів та міністрів виступила вже на стороні підозрюваного.
Першим на Вознесенському узвозі з’явився міністр молоді та спорту Ігор Жданов. «Я ухвалив рішення узяти Мартиненка на поруки під своє особисте зобов’язання», – одразу заявив журналістам міністр. За його словами, Мартиненко мав можливість переховуватися від слідства, однак не скористався нею та сумлінно виконував свої обов’язки. Це і є, на думку Жданова, головною підставою того, що від Мартиненка не слід чекати втечі. На запитання, чи будуть й інші поручителі, Жданов точно не відповів, але й не виключив такого.
Відповіді на це запитання довго чекати не довелося. Після Жданова міністри та депутати почали прибувати до Солом’янського суду масово. Початок засідання затримався, адже суддя Бобровник продовжував розгляд справи, призначеної раніше. Депутати і міністри збиралися в цей час у дворі, де на весняному сонці було значно приємніше, ніж у будівлі. Міністр інфраструктури Володимир Омелян пояснив, що рішення про взяття на поруки ухвалив після заклику в інтернеті.
«Ми списалися у чаті. У партійному чаті «Народного фронту». Хоча я не є членом фракції, але маю доступ, бо делегований в уряд саме від «Народного фронту», – пояснив міністр.
Більшість політиків, які цього дня сходилися до суду намагалися якомога більше апелювати до загальних цінностей та прав людини.
«Я особисто дуже багатьох людей беру на поруки. У мене є люди, яких навіть у розбоях звинувачують. Є громадяни Росії, Ізраїлю. Я б порадив багатьом пройтися зі мною в СІЗО і подивитися, як там люди сидять. Я 15 років займаюся питаннями правозахисту і вважаю, що у разі відсутності трьох підстав: небезпечний для життя людини злочин, уникнення слідства чи можливість утечі, тримання під вартою не має застосовуватися. У підозрі не обґрунтовано наявність таких ризиків. Пишуть, що Мартиненко 30 разів виїжджав за кордон, але ж він і 30 разів повертався», – каже кореспонденту Тижня нардеп Георгій Логвинський. На запитання про координацію з іншими депутатами «Народного фронту» Логвинський відповів, що вони спілкувалися між собою після затримання: «Звичайно ми ухвалювали рішення, що хто має бажання, той нехай приходить. Я намагаюся відвідувати всі резонансні справи. Був і під ча розгляду справи Насірова… Я не є учасником чату «Народного фронту» але дзвонив до певних координаторів і приїхав сюди», – розповів він. На уточнююче запитання, про яких саме координаторів ідеться, Логвинський відповів що дзвонив до голови та заступника голови фракції (голова фракції Максим Бурбак під судом так і не з’явився, натомість його заступник Андрій Тетерук став одним із авторів клопотань – Ред.)
Читайте також: Австрійська дилема Фірташа
Сам Микола Мартиненко обіймав посаду заступника голови фракції «Народного фронту» до моменту складання з себе депутатських повноважень у грудні 2015 року. На такий крок нардеп пішов після того, як стало відомо, що проти нього порушено низку кримінальних справ не тільки в Україні, але й за кордоном, зокрема у Швейцарії. До речі, прецедент із особистою заявою Мартиненка про складання повноважень протягом усього процесу використовували його захисники. За їхніми словами, це підтвердження того, що він не переховуватиметься від слідства. Нині ж Мартиненко офіційно пов’язаний із «Народним фронтом» лише тим, що входить до «координаційної ради партії» (не плутати з політрадою – вищим керівним органом партії – Ред.).
На час складання повноважень Мартиненко був депутатом із 17-річним досвідом. Він устиг попрацювати головою( і неофіційним спонсором) фракції «Наша Україна-Народна самооборона» та тричі стати очільником Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Загалом Мартиненко провів на цій посаді майже 10 років.
Саме можливу участь у корупційних схемах на посаді голови комітету Мартиненку інкримінували в НАБУ. Схему, яку припускають детективи відомства, не назвеш вигадливою або унікальною. Українське державне підприємство закуповує урановий концентрат у Казахстані через посередника. В результаті ціна зростає на $17,28 млн, які потім осідають на рахунках офшорних підприємств. У НАБУ навіть оприлюднили цю схему в інфорграфіці.
Інофографіка – НАБУ
Захист Мартиненка у суді здійснювали троє адвокатів – вже згаданий Ігор Черезов, Тетяна Черезова та Петро Бойко. Це стало ще однією відмінністю від Насірова, який найняв вісьмох адвокатів та могло свідчити про відмову від тактики затягування процесу.
За словами Бойка, співпрацювати з Мартиненком вони почали давно: «У нас формальний договір підписано ще з 2016 року, коли він тільки дізнався про існування справ проти нього».
Засідання суду щодо запобіжного заходу розпочалося лише після 19:00. На чотири години пізніше запланованого. Адвокати Мартиненка одразу заявили відвід судді. За їхніми словами, у них немає підстав довіряти Бобровнику, який завжди розглядає справи подані САП і НАБУ та задовольняє клопотання прокурорів. У проханні про відвід адвокати не забули згадати навіть публікації журналістів щодо нібито вживання Бобровником алкоголю на робочому місці.
У зведенні до абсурду самої ідеї арешту Мартиненка та постійних натяках, що САП впливає на суддю і полягала тактика захисту. Таким чином вони намагалися показати Мартиненка «жертвою політичних репресій», а суд несправедливим. «НАБУ та САП проводять затримання у четвер саме тому, що у п’ятницю черговим слідчим суддею є Бобровник», – заявив Черезов під час однієї зі своїх промов.
Варто визнати, що питань до судді Бобровника накопичилося чимало. Важко пояснити і те, чому САП завжди намагається потрапити зі своїми справами саме до цього судді. Разом із тим закиди адвокатів на адресу Бобровника, САП та НАБУ інколи нагадували відверте хамство. Натяки на проблеми з алкоголем у судді, які закінчилися скандалом після публікації у пресі, в будівлі суду навіть викликали певне співчуття до Бобровника, який у той час нічим не міг відповісти. Підсилювали таке враження і деякі члени «групи підтримки» Мартиненка, які періодично сварилися із присутніми. Зокрема діставалося екс-заступнику генпрокурора Давиду Сакварелідзе, який разом із групою активістів прийшов підтримати обвинувачення. Особливо виділявся в.о. голови «Об’єднаного гірничо-хімічного комбінату» Руслан Журило. Журило проходить підозрюваним по іншій справі, яку веде НАБУ. Також він є фігурантом у справі Мартиненка. Нині Журило на волі після сплати застави у 12 млн грн.
Читайте також: Сім справ Віктора Януковича
«Собака грузинська», – закричав Журило під час однієї з перерв у засіданні. «Яка собака?» – перепитав Сакварелідзе, який тоді був у коридорі. «Антикорупційна», – змінив позицію Журило. «Ага. А ти тоді корупційна», – не забарився з відповіддю опонент.
Далі Журило почав кричати про повій у столичних готелях, з якими розважаються його опоненти, та дорогі джинси, які вони носять. Зрештою, не витримав навіть прокурор Роман Симків: «Який інтелектуальний рівень дискусії. Руслане Миколайовичу, ви не забувайте, що досі очолюєте держпідприємство». «Ну то нехай не провокують», – відповів Журило.
У коридорі біля приміщення суду своєї черги чекали депутати та міністри, що стали на захист Мартиненка. Інколи між ними та присутніми активістами виникали суперечки, однак здебільшого агресії не було.
«Я хочу вам пояснити, чому я тут…», – звернувся до присутніх один із нардепів Леонід Ємець.
«Нам нецікава ваша думка. Ми три роки слідкуємо і за «Народним фронт ом» і за вашою кар’єрою», – відповів йому один із активістів у військовій формі.
«Ну то ініціатором яких законів я був? От про люстрацію був такий закон…», – продовжив Ємець.
«Мені просто нецікаво», – відповів активіст.
«Вам нецікава правда, ясно», – відповів нардеп.
Завершити розгляд справи у суботу суд так і не зміг. Справу перенесли на наступний ранок після заслуховування 20 заяв про взяття на поруки від депутатів, міністра і члена ЦВК, які досі залишалися в суді. Інколи цей процес нагадував чи то день народження Мартиненка, чи то урочистості на заводі з приводу виходу на пенсію заслуженого працівника. Депутати згадували про заслуги Мартиненка від створення Центру Разумкова до організації Майдану у 2014 році, про те, як він допомагає армії, однак соромиться про це казати. Нардеп та «батько трьох дітей» Кривошея навіть зазначив, що Мартиненко – це особистий приклад для нього у житті.
Позиція прокуратури була більш прозаїчною: «Порука у даному випадку, з огляду на недоторканість, передбачає у найгіршому випадку для поручителів – штраф до 50 мінімальних зарплат. Вони колегіально заплатять 50 мінімальних зарплат. Як на мене, непоганий бізнес – брати 17 млн, а потім платити 50 мінімальних зарплат», – ця репліка Андрія Перова викликала неабияке обурення присутніх нардепів.
Однак зрештою, суддя Бобровник, незважаючи на всі закиди на його адресу, все ж став на сторону Мартиненка та погодився відпустити його на поруки. Прокуратура пообіцяла оскаржити це рішення протяго п’яти днів.
Ще перед початком судового засідання адвокат Черезов повідомив журналістам, що відповідно до тексту підозри слідство не вважає Мартиненка організатором злочинного угруповання. Натомість, за словами адвоката, можливому організатору вручили підозру тільки вдень 21 квітня, але не затримали та відпустили додому. Наступного дня прокурор Андрій Перов під час промови в суді уточнив, що Мартиненка все ж вважають співорганізатором злочинної групи. Ім’я таємничого другого підозрюваного так і залишилося неназваним. Однак можна сміливо припускати, що нічні посиденьки у Солом’янському суді точно продовжаться. Зокрема, і в рамках «уранової справи».