Незважаючи на те що експансія Росії триває вже рік, в Україні досі не існує жодного чіткого плану протидії агресору. Про це пише журналіст Денис Казанський у черговому числі «Українського тижня».
Журналіст зазначає, що мова в цьому разі йде не тільки і не стільки про воєнні дії, як про евакуацію українського майна із зони ймовірних бойових дій на випадок просування агресора вглиб території.
«У Лутугиному, де підрозділи ЗСУ стояли до серпня 2014 року, був кинутий на поживу бойовикам унікальний для України завод прокатних валків. Він досі належав державі й був ключовим підприємством чорної металургії, бо постачав меткомбінатам основні елементи прокатного стану – валки. Крім того, на ньому виробляли валки всіх типів і розмірів: для металургійної, целюлозно-паперової, борошномельної, гумотехнічної та лакофарбової промисловості. Завод активно співпрацював із підприємствами Індії, Македонії та інших країн світу. Зараз, судячи з повідомлень журналістів, «уряд ЛНР» активно утилізує завод. Устаткування йде під ніж і вивозиться до Росії або як брухт, або як військовий трофей», – пише Денис Казанський.
Він вважає очевидним, що в умовах невизнаного статусу та перманентної війни унікальне підприємство не може працювати на окупованій території, а Україна залишилася без необхідних для металургії комплектуючих, які тепер доведеться купувати за кордоном.
Журналіст перелічує заводи лише в Маріуполі, які Україна може втратити, якщо вчасно не вивезе майно з прифронтової зони: «Медпром» (виробництво медичного обладнання), «Електропобутприлад» (виробництво пральних машин), «Плаза» (виробництво яхт і катерів), «Азовзагальмаш», «Азовмаш», «Транспрогрес», «Пожзахист», а також металургійні комбінати, які евакуювати набагато складніше.
Крім них ще існують збройні склади в Артемівську, наукомісткі підприємства в Краматорську та Сєверодонецьку.
Детальніше читайте в матеріалі "Майно в зоні ризику" в №12 "Українського тижня"