Злив голосування за зняття депутатської недоторканності з кількох українських парламентаріїв засвідчив, що у Верховної Ради та сама хвороба, що й в українського футболу: кілька різних команд часто мають одного власника. Тому принагідно з радістю готові зіграти договірний матч. Про це пише журналіст Тижня Денис Казанський.
Так, за його словами, уже давно не секрет, що спонсором Радикальної партії Олега Ляшка є донецький олігарх Рінат Ахметов. Водночас Рінат Ахметов є спонсором і власником частини «акцій» фракції Опозиційного блоку, а також негласним партнером нинішнього президента України Петра Порошенка.
«Що все це означає на практиці? По-перше, що Ахметов і його люди сьогодні набагато тісніше взаємодіють із чинною владою, ніж зі своїми соратниками по Опозиційному блоку з групи Льовочкіна — Бойка. По-друге, що Ляшко є опозиціонером тією самою мірою, якою опозицією є Опоблок. А по-третє, що в українській політиці партійна вивіска взагалі нічого не означає», – пише Казанський.
Він зауважує, що скандальним голосуванням Рада надіслала суспільству досить чіткий сигнал: сподіватися не варто. Боротьба з корупцією і далі матиме імітаційний характер. Всерйоз руйнувати корупційні схеми й карати їх учасників нинішня влада не збирається. А опозиція, що сидить на прикормі в тих самих олігархів, також не докладатиме особливих зусиль у своїй боротьбі. Єдиною фракцією, яка досить старанно голосувала за зняття недоторканності з колег та відмовилася брати участь у круговій поруці, виявилася «Самопоміч».
«Ганебний провал голосування і кругова порука депутатів вкотре підтвердили: корупціонери в парламенті завжди покриватимуть одне одного й не здадуть колег. Покарати політиків, які дискредитували себе, в Україні поки що може тільки виборець. Біда тільки в тому, що виборець якраз не поспішає це робити», – пише журналіст.
Казанський наголошує, що депутати повелися так по-хамськи тільки тому, що впевнені: на майбутніх виборах їх знову оберуть. Кого за гроші, кого з дурного розуму. У розвинених державах небажання тієї чи іншої фракції здавати корупціонерів призвело б до знищення репутації політичної сили й падіння її рейтингу. В Україні ж громадяни весь час пробачають злодійкуватих депутатів.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»