Оскільки в української сторони є тільки емоції, але немає документів і судових рішень, то лідери «ЛНР» та «ДНР» Плотницький та Захарченко або їхні заступники бачитимуться постатями, придатними для переговорів, а відтак і амністії. Про це у своєму матеріалі для «Українського тижня» пише Денис Казанський.
За його словами, у цій ситуації на передній план виходять насамперед члени донецьких та луганських олігархічних кланів, які весь час, поки тривали масові заворушення та бойові дії на Донбасі, перебували в тіні й фактично залишилися не заплямовані тяжкими злочинами й злочинами проти людяності.
Автор прогнозує, що, швидше за все, саме вони в недалекому майбутньому вийдуть із тіні й візьмуть у свої руки управління окупованими територіями.
«Зрозуміло, не без підтримки Російської Федерації, котра як була, так і залишається їхнім надійним партнером та «дахом» у всіх справах», – наголосив Казанський.
Він пише, що з погляду здорового глузду ці люди не тільки причетні до загибелі та руйнувань, а навіть більш винні, ніж рядові бойовики. Адже саме їхні дії, найчастіше невидимі для обивателя, спричинили війну.
За його словами, провокації цих осіб посіяли паніку й ненависть у суспільстві, підняли людей на антидержавні повстання та погроми. Саме їхня політика зробила з Донбасу територію, лояльну до агресора та російського фашизму.
«Довести в суді, що терорист Ґіркін убивав мирних громадян і скоював військові злочини, не так складно. Куди важче — що саме брехня колишнього секретаря Донецької міськради Сергія Богачова спровокувала заворушення й агресію, котрі спричинили вторгнення банди Ґіркіна в Україну, а потім і знищення Boeing із безвинними людьми. На жаль, саме Богачов і подібні представники місцевої влади, швидше за все, уникнуть покарання в майбутньому й зможуть повернутися у владу в Донбасі після врегулювання конфлікту, бо формально крові на їхніх руках немає», – стверджує Казанський.
На думку автора, навіщо все це потрібно українському керівництву, не зовсім зрозуміло.
«Звичайно, влада могла б, використовуючи свої ресурси, силові структури й допомогу західних держав та організацій, зібрати необхідну інформацію, домогтися доведення провини, зокрема, й підбурювачів та розпалювачів війни. Підвести всіх їх під міжнародний трибунал, а «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями. Проте фактично цього не відбувається. Швидше за все, тому що президенту та його оточенню простіше домовитися з давно знайомими й зрозумілими партнерами, ніж боротися з ними», – йдеться в публікації.
За словами Казанського, очевидно, що нинішня українська влада не проти збереження старих кланів біля керма на Донбасі.
«Тільки б не було війни, а нагору накатаними каналами справно надходила частка від розпилів та відкатів на місцях. І, на жаль, наше суспільство переважно згодне з формулюванням «мир за будь-яку ціну», аби війна швидше закінчилася.
І хоча консервація причин, які спричинили цей конфлікт, не вирішить проблем України, а тільки ускладнить їх, ні в Європі, ні в нас воліють про це не думати. Надто вже сильним є бажання мерщій оголосити про «худой мір» на Донбасі в усіх сторін», – підсумував автор.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»