Карти Віктору Медведчуку й Анатолію Шарію на місцевих виборах сплутали численні локальні проєкти, які на нинішніх виборах розквітли буйним цвітом. Про це пише блогер і журналіст Тижня Денис Казанський.
«Такої політичної конкуренції, як у 2020-му, на місцевих виборах у регіонах Півдня і Сходу не було ніколи. Крім мерських партій, серйозну конкуренцію ПШ і ОПЗЖ місцями становили такі партії, як Опозиційний блок, «Наш край», «Партія миру та розвитку», «Морська партія» та схожі проєкти. Як наслідок — місцеві ради в більшості міст будуть вельми строкатими. Східна Україна, яка раніше славилася монопольним пануванням Партії регіонів (іноді з нею конкурувала тільки КПУ), тепер за рівнем політичної конкуренції вже мало відрізняється від Західної. Наприклад, за попередніми даними, до міськради Слов’янська проходять шість партій. І чотири з них — проєкти, що виникли на руїнах колишньої Партії регіонів: ОПЗЖ, Опоблок, «Партія миру та розвитку» й «Наш край». Тепер за кожним таким брендом стоїть своя команда, яка бореться за вплив у місті», — повідомив він.
За словами Казанського, у боротьбі за виборця такі дрібні партії також часом висувають гасла, які можна вважати проросійськими. Це й обіцянки миру на Донбасі ціною поступок Москві, і повернення вулицям та районам старих радянських назв. Однак навіть незважаючи на це, вважати такі проєкти у чистому вигляді проросійськими не можна. На відміну від тієї-таки ОПЗЖ, на чолі якої перебуває близький друг Путіна, який, за офіційними даними, отримує величезні дотації від російського уряду, регіональні партії обслуговують насамперед інтереси регіональних кланів. А їхні інтереси переважно обмежуються фінансовими питаннями.
«Як свідчить практика, на місцевих виборах працюють закони і правила, що суттєво відрізняються від виборів національного рівня. Вирішальним фактором успіху в регіонах Півдня і Сходу країни стає наявність потужного локального партійного осередку. Там, де такі осередки є, високий результат показують і ті партії, які можна вважати націонал-демократичними (за традицією, на Південному Сході їх іноді ще називають «помаранчевими»), і які на Донбасі вважають непопулярними. А там, де таку роботу не провадять, зазнають поразки навіть мастодонти», — пояснив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»