"Варто було б подумати, як насправді інтегрувати Донбас в український проект. Адже слід визнати, що доcі ніякої програми десовєтизації східних регіонів не існувало. Київ мирився з існуванням на Сході радянського гетто й жодним чином не намагався зруйнувати його, сподіваючись, що розсмокчеться якось саме собою", – пише Казанський.
"Які наслідки має така страусяча позиція, ми всі чудово бачимо. Адже послідовна робота з Донбасом могла б позбавити країну нинішнього кошмару і врятувати тисячі життів. Будь українська влада мудрою та патріотичною, сьогодні Донбас не поставав би в очах усього світу збіговищем кровожерливих дикунів, а готувався б до Євробаскету-2015", – стверджує автор.
"Донбас потребує гуманітарної допомоги, але не продуктами, а знаннями. Потребує нових навчальних програм, нових ЗМІ, нових спікерів, які нарешті пояснять, навіщо регіону Євросоюз. Цей край потребує економічних реформ. Йому не вистачає свіжого повітря. Багатьом місцевим жителям варто просто дати змогу вирватися із задушливого інформаційного гетто, заповненого істеричною пропагандою ненависті й нетерпимості. Як показує досвід тих, кому вже вдалося таке зробити, в більшості випадків це допомагає. Київ зцілив багатьох колишніх жителів Горлівки та Луганська, допоміг їм викинути з голови віруси радянського мракобісся", – переконує оглядач.
Більше читайте у матеріалі "Не маємо права кидати" у №35 "Українського тижня".