Для обивательської більшості аморфність «Слуги народу» — не негатив, а позитив. Завдяки розмитим заявам і невизначеній політичній позиції команда президента Володимира Зеленського уникла токсичності й стала прийнятною для всіх, окрім ідеологічно вмотивованої меншості, яка не симпатизувала Зеленському від початку. Про це пише блогер і журналіст Тижня Денис Казанський.
Він зауважує, що поки в українському політикумі існували два радикально протилежні політичні табори, їм було досить легко грати на суперечностях. В Україні, як відомо, виборець давно вже звик голосувати не так за, як проти. Мовляв, «я Тимошенко не люблю, але краще вже вона, ніж Янукович», і навпаки. Це створювало оманливу картину надмірної політизації України та серйозного розколу в суспільстві. Але 2019-го в електорату вперше за довгий час з’явився середній варіант.
«Умовний «хороший хлопець», за якого можна було проголосувати на зло всім іншим: і Порошенкові, і Бойкові, і Тимошенко. Причому цей новий хлопець виявився прийнятним для жителів і Галичини, і Донбасу», — пише Казанський.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»