"Розмови про те, що Україна не може продавати свої товари нікуди, окрім РФ, давно стали чимось на зразок мантри, яку безперестанку повторюють усі пов’язані з Москвою політики та бізнесмени. Водночас така ситуація – аж ніяк не даність, лише банальне небажання докладати зусилля та розвиватися. Великий бізнес не тільки не старався диференціювати канали співробітництва, а й навпаки, дедалі більше узалежнював себе від Москви", так оцінює автор "безальтернативність" російського ринку для українських виробників.
Денис Казанський також відзначає, що численні західні та російські кредити, які були використані неефективно, не принесли економіці Донбасу оздоровлення і законсервували його відсталість: "Резюмуючи спостереження за динамікою донбаської індустрії двох останніх десятиліть, доходиш парадоксального висновку, що численні кредити не тільки не допомогли промисловості двох областей подолати проблеми й вийти на рівень рентабельності розвинених країн, а навіть посилили хибні тенденції, поступово довівши до ще гірших деградації та занепаду. Ринкова ціна на газ, як і раніше, непідйомна для наших хіміків та металургів. А машинобудівники, як і раніше, можуть продавати свою продукцію переважно до країн третього світу. Бездумна прив’язка до російських ринків та небажання промисловців змінюватись і розвиватися поставили окремі виробництва на межу виживання".
Читайте статтю Дениса Казанського "Донецька кредитна аномалія" у №32 Тижня.