Дев’ятий рік поспіль 14 березня ми відзначаємо День українського добровольця. Коли запроваджувався 2017-го, він був передусім пов’язаний з добровольцями — учасниками АТО. Саме цього дня у 2014 році прийняли присягу активісти Майдану, які вступили до лав 1-го резервного батальйону оперативного призначення Національної гвардії України (потім став батальйоном оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького).
Лютий-березень 2022 року надали нового сенсу Дню українського добровольця. В Україні формувалися сотні нових добробатів: окремі стрілецькі батальйони та окремі батальйони територіальної оборони. Перші потім зводились у новостворені механізовані бригади, другі — у бригади територіальної оборони. У кожній області налічувалося від десяти таких батальйонів, а у деяких (Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Львівській, Київській) — по понад два десятки.
Отже, це свято не лише тих, хто став добровольцем у 2014-му, а й усіх, хто долучився до захисту територіальної цілісності та недоторканості України в подальші часи. Передусім — 24 лютого 2022 року.
Станом на сьогодні з усіх відомих добробатів, які виникли у 2014 році, як самостійні одиниці та під власними назвами існують лише два: 24-й окремий штурмовий полк «Айдар» Збройних Сил України та Полк поліції особливого призначення ГУНП у Харківській області (або полк «Харків»). Крім того, у видозміненому вигляді існує «Азов», традиції якого продовжує 12-та бригада спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Всі інші розформовані або «розчинилися» в більших частинах.
Від самого початку добробати формувались під егідою й ресурсом якогось конкретного силового відомства. Найбільше їх було у системі Міністерства внутрішніх справ України. Це логічно, оскільки МВС тривалий час очолював колишній керівник «Самооборони Майдану» Арсен Аваков, а більшість перших добровольців прийшли саме з Майдану. Заступником Авакова був колишній командувач Внутрішніх військ України генерал Сергій Яровий, який чудово розумівся на правових і психологічних тонкощах організації подібних формувань.
Кілька батальйонів було створено у Національній гвардії України (підпорядкованій міністру внутрішніх справ): 1-й та 2-й резервні (потім об’єднані в батальйон імені генерала Кульчицького), 3-й резервний «Донбас», 4-й резервний «Крук». Про останнє формування практично ніхто не знає, а ось назви батальйонів імені Кульчицького та «Донбас», куди вступило чимало активістів Майдану, а в останній — добровольці з Донеччини, свого часу не сходили із заголовків статей.
Від самого початку ці батальйони були вписані у жорстку організаційну систему інших частин Національної гвардії України. Одразу було закладено правовий механізм, який надалі запобігав їх виділенню в окремі бойові одиниці. Батальйон імені Кульчицького вважався резервним для лінійних батальйонів військової частини 3066 (нині це 27-ма окрема Печерська бригада). Батальйон «Донбас» був резервним для лінійних батальйонів військової частини 3027 (пізніше — 1-ша Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка). Статус «резервний» свідчить про тимчасовість формування, адже, коли треба, цей «резерв» легко скасовується.
Коли після завершення основної фази АТО добровольці почали звільнятись із цих батальйонів, частини «розчинялися» у Національній гвардії України. Але, зважаючи на здобутки обох батальйонів у 2014–2015 роках та медійну «впізнаваність», їх зберегли у системі НГУ.
Станом на сьогодні батальйон імені Кульчицького організаційно належить до 27-ї окремої Печерської бригади НГУ. Її головна функція — «конвоювання, екстрадиція, охорона підсудних та охорона судів та установ правосуддя».
З батальйоном «Донбас» трапилась іще складніша історія: у 2016-му його було передано до складу 15-го спеціалізованого моторизованого полку НГУ. Функціональне призначення цього полку — конвоювання засуджених та осіб, узятих під варту. Сам полк був створений у 2014 році у Слов’янську з уламків різноманітних підрозділів внутрішніх військ (НГУ), що вийшли з Донецька, Луганська та інших населених пунктів, охоплених АТО.
Іще тоді, у 2016-му, серед ветеранів «Донбасу» та інших добробатів таке рішення викликало обурення. Адже публічно обговорювалось питання про створення у Слов’янську окремої бригади Національної гвардії України, основу яких склали б не ті старі «вевешники», а батальйони «Донбас» та імені Кульчицького. Вочевидь, у цій історії головну роль зіграла політична складова. «Розчинення» популярних добробатів у якихось невідомих полках і бригадах було викликано бажанням чинної влади виключити їхній особовий склад з політичної боротьби.
Станом на зараз батальйон спеціального призначення «Донбас» юридично належить до 18-ї Слов’янської бригади Національної гвардії України, символ якої (шеврон) у ретроспективі подій 2014 року викликає лише питання. Проте символ «Донбасу» — сокіл у небі донецьких степів та териконів — залишився шевроном фактично «пасинка» новоствореної бригади.
До речі, були спроби зберегти батальйон «Донбас» і у складі Збройних Сил України. Наприкінці 2014 року група добровольців батальйону на чолі з підполковником В’ячеславом Власенком перейшла до складу ЗСУ. З них було створено 46-й окремий штурмовий батальйон, який отримав неофіційну назву «Донбас-Україна». Але цей батальйон було розформовано у липні 2022 року, а його особовий склад влито до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.
Прапор батальйону «Донбас-Україна» (з експозиції НВІМУ)
Найбільша кількість добробатів у 2014 році була створена безпосередньо Головним управлінням міліції (потім — поліції) МВС України. Всі вони мали назву частин (рот, батальйонів, полків) патрульної служби поліції особливого призначення. Головним завданням цих підрозділів було чергування на блокпостах та опорних пунктах у зоні проведення АТО-ООС. Але деяким із них випала доля брати активну участь у бойових діях, зокрема в Іловайську та районі Дебальцевого.
Чимало добровольчих батальйонів влилося до складу створеного 21 жовтня 2015 року полку поліції особливого призначення «Київ». Сюди, зокрема, потрапили бійці батальйонів «Київ-1», «Київ-2», «Золоті Ворота», «Січ», «Свята Марія», «Шахтарськ». Особовий склад полку був надзвичайно строкатим. З одного боку, у ньому тривалий час залишалась деяка кількість активістів Майдану. З іншого, у батальйонах, а потім у полку знайшли своє місце колишні правоохоронці, що з різних причин не мали змоги служити та працювати на попередніх посадах. До 2022 року включно особовий склад цього формування продовжував нести патрульно-постову службу у Донецькій та Луганській областях. Коли відбулось широкомасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації, досвід бійців полку, які перебували у Києві, знадобився для встановлення опорних пунктів і блокпостів у столиці України. Бійці шкодували лише про те, що на той момент у Києві їх було дуже мало, й вони не змогли охопити весь периметр міста. Там, де блокпости виставлялись «аматорами», на жаль, траплялись прикрі й трагічні ексцеси. На початку 2024 року цей полк було розформовано, а частина його складу влилась до Полку поліції особливого призначення №2.
Приблизно така ж ситуація склалась і з батальйоном, а потім полком (у період 2015–2021 років) поліції особливого призначення «Миротворець». Від початку він формувався з ветеранів органів внутрішніх справ, але до нього також долучились і деякі активісти Євромайдану. З часом у «Миротворець» влились «Київщина», «Гарпун», «Торнадо». Під час широкомасштабного вторгнення значна частина особового складу «Миротворця» перебувала у Луганській області. На початку 2024 року батальйон було розформовано, частина його особового складу влилась в Об’єднану штурмову бригаду Національної поліції України «Лють». До цієї бригади також потрапили й інші відомі формування. Тут, зокрема, фактично «розчинились» легендарні полк «Дніпро-1» та батальйон «Луганськ-1» імені Сергія Губанова.
«Нове життя» добробатів почалось у лютому-березні 2022 року. Йдеться про сотні окремих стрілецьких батальйонів та батальйонів територіальної оборони, створених в усіх куточках України. І це були не лише тилові області чи такі, що перебували на лінії фронту. Групи добровольців з боєм проривались на з’єднання з українськими військами вже окупованих куточків Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей. Подвиг добровольців зі 194-го батальйону територіальної оборони (Білозерка) у Бузковому парку Херсону, який стався 1 березня 2022 року — це одна з найвідоміших сторінок історії новітніх добробатів. Але мало хто знає, як ішли до своїх добровольці з Нової Каховки (197-й батальйон ТРО), Волновахи, Мелітополя…
Абсолютна більшість цих батальйонів мала лише свої дво-, або тризначні номери й не піклувалась про якісь власні назви, як і про збирання історичних даних, відео- та фотофіксацію. Ці бойові спільноти добровольців гідно воювали під час визвольних операцій 2022 року, контрнаступальних дій у 2023-му, оборонних боях 2024-го.
2024–2025 роки стали кінцем значної частини «номерних» батальйонів добровольців. Вони були або перейменовані у лінійні (без додавання «окремий»), або влиті до інших військових частин. Та й значна частина добровольців лютого-березня 2022 року вже з різних причин вибула з лав Збройних Сил України через хвороби, контузії та поранення, вік, або, на жаль, смерть. На жаль, багато добровольців загинуло впродовж 2022 року.
Читайте також: Борис Черкас: «Воюю за своє історичне право гідно жити на цій землі»
Традиції новітніх добробатів збереглись у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді Збройних Сил України, 13-й бригаді оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України та багатьох інших частинах. Можна також згадати 225-й окремий штурмовий полк, 49-й окремий штурмовий батальйон «Карпатська Січ» ЗСУ, батальйон «Свобода» у складі 4-ї бригади оперативного призначення НГУ. Але все ж більшість батальйонів були розформовані чи переформовані.
Зрозуміло, що за умов радикальної зміни стратегії та тактики ведення війни, спричиненої масованим застосуванням БПЛА, для Збройних Сил України важливо зберігати не окремі піхотні батальйони, а багатофункціональні з’єднання з гнучкою та водночас типовою структурою. Але занотувати пам’ять про ті дво- та тризначні батальйони стрільців і тероборонівців — добровольчу піхоту зразка весни 2022 року — мало б стати справою державної ваги. Важливо дослідити історію кожного з добробатів, зафіксувати їхні подвиги під час Війни за Незалежність України, закарбувати ім’я кожного загиблого бійця.
