Як місто використовує для цього свій нерозкритий культурний потенціал, Тижню розповів відомий американський архітектор та урбаніст Ден Кінкед, один із директорів програми Detroit Future City. Цьогоріч він за сприяння посольства США відвідав Україну та став одним із лекторів в рамках Публічної програми CANactions.
Ви належите до когорти архітекторів-практиків, що займаються відродженням Детройта після кількох десятиліть занепаду. Власне, чому цей проект має значення як інфраструктурний та урбаністичний?
— Передусім Детройт є своєрідним символом того, що американці хотіли досягти як суспільство, тобто стати успішними завдяки індустріалізації та економічному зростанню. Свого часу панувала думка, нібито це дає можливості для кожного. Водночас мова про дуже вразливе місто, власне, таке, як і кожна людина. Детройт має значення, бо з докладанням зусиль для змін у ньому було досягнуто певних успіхів у створенні нових моделей для його розвитку. Ці моделі доволі інтенсивні, залучають багатьох міських жителів, ведуть до змін, а не просто описують, як усе могло би бути. Усе те надає Детройту нових рис, вдосконалює його.
Читайте також: Львів: західні амбіції
У місті по-новому відчуваються люди довкола. Тутешні жителі переймаються тим, як допомогти йому очуняти після того стану деградації, у якому воно перебувало певний час. Гадаю, це переконливі причини для того, щоб назвати Детройт важливим. У вужчому, специфічнішому значенні він вагомий ще й тому, що свого часу саме тут містився один із найбільших американських індустріальних центрів. До того ж місто лежить у самому серці Великих озер, ресурсу, що становить 22% глобального запасу прісної води, і 84% — для Північної Америки. Це місце створення технологій і до всього воно має потужну культурну компоненту, що виявляє себе в музиці, мистецтві тощо — речах вельми імперативного наповнення.
Чикаго, Нью-Йорк, Новий Орлеан та багато інших різних міст США мають своє виразне культурне обличчя, неповторну ідентичність. Чи є все це в Детройта поряд із добре відомим усім образом великого центру автомобілебудування?
— Культурна ідентичність Детройта містить кілька складових. Передусім ідеться про місце, у якому інтегруються різні творчі елементи, як-от культура афроамериканців, що переїхали свого часу на індустріальну північ із півдня США. Фактично саме вони становлять ядро населення міста, його більшість, і їхній вклад до місцевої культури дуже значний. З’являються також нові креативні бізнеси, створення яких є заслугою молоді, збільшується кількість медіа, розвиваються цифрові технології. Усе це виливається в електронну музику, зокрема техно та діп-хаус. Вона є надто важливою частиною ідентичності Детройта, його культури, що твориться в місцях, раніше зайнятих виробництвом. Культурні події відбуваються в будівлях колишніх цехів або навіть там, де триває активне виробництво. Сьогодні культурне підприємництво та бізнеси в цій сфері дедалі більше стають частиною мейнстриму, чимось звичайним, і вони також створюють чимало цікавого для культурної сфери міста.
Історично Детройт був місцем капітального розвитку та автобудівництва, і це допомогло зібрати в ньому великі колекції творів мистецтва, картини різних епох. Адже промислове виробництво давало змогу акумулювати капітал на придбання арт-об’єктів. Не впевнений, що тут з’явиться щось на кшталт музею «Метрополітен», який діє в Нью-Йорку, проте той факт, що детройтці володіють вагомими мистецькими колекціями, додає їхньому місту ваги. Звісно, потужні колекції наявні й в інших куточках США, як-от Чикаго чи Нью-Йорк, проте специфіка того, що є в Детройті, полягає у високій концентрації творів мистецтва кінця ХІХ— початку ХХ століть.
Читайте також: Київ: обмежене самоврядування
Культурні атрибути міст — важлива річ. Вище я казав про музику техно та діп-хаус як частину глибинної культурної ідентичності Детройта та про інтеграцію різних культур місцевих жителів. Ще один місцевий елемент — сфокусованість на культурі мотоциклів. Зокрема, саме в Детройті відбувається один із найбільших мотопробігів світу під назвою Slow roll, який збирає разом тисячі мотоциклістів, а його заходи проходять у різних частинах міста. Періодично стаються події, що дають мешканцям відчути смак їхньої культурної спадщини, — афроамериканської, польської, арабської, — бо кількість жителів міста такого походження дуже зростає. Розмаїтість тих, хто нині населяє Детройт, збагачує тутешню культуру. Про неї в місті поки що говорять не надто багато, проте це не означає, що вона неважлива.
Постіндустріальні простори дуже приваблюють до себе творців графіті та муралів. Як до таких стінописів ставляться місцеві жителі? Чи є серед цього живопису щось таке, за чим намагаються стежити й показувати гостям міста?
— Графіті — це велика частина візуального образу Детройта. До них по-різному можна ставитися, і як до негативних атрибутів, проте здебільшого детройтці не бачать у них нічого поганого. Принаймні в самому місті немає дискусії щодо цього. Частину графіті курирують, бо вони є елементом постіндустріального ландшафту міста. Зокрема, ідеться про колишні індустріальні райони на березі однойменної з містом річки, де на набережній є чудові приклади того, якими можуть бути графіті. Крім графіті, у місті наявні мурали, за якими також наглядають. Є окремий великий проект, спрямований на те, щоб у Детройті з’явилися роботи таких митців, як Бенксі, аби вписати його в глобальний контекст ще й завдяки такій частині образотворчого мистецтва. Багато хто думає, що Детройт грубе місто. Це частково правда й також накладає свій відбиток на те, яким є його культурне обличчя.
Одна з класичних проблем для урбаністики — питання боротьби з тіснявою в місті та створення зелених зон, умови для комфортного проживання людини в міському просторі. Який у Детройті стан справ із парками, і чи включено створення нових зелених зон до плану рекультивації закинутих промзон у місті?
— На це є кілька відповідей. Перша полягає у створенні нових зелених зон. Детройт страждає від надміру компактної забудови, тісняви. Якщо грубо, то 29 квадратних миль площі міста — закинута й незаселена територія. Коли землі, яку потрібно знову освоїти, так багато, то способів, як це зробити, є кілька. Так, потрібно знайти для неї нових господарів і проекти, як її використовувати по-новому. Нині в Детройті діють програми, що спрямовані на розвиток сільського господарства, зеленої інфраструктури, енергопроектів, які дають змогу отримувати газ із біомаси. Зокрема, ідеться про проекти щодо використання дощової води.
Читайте також: Після 2 травня. Як Одеса творить новий міф міста
Нині в США дощова вода, яка випадає на землю, зазвичай потрапляє в колектори, а далі вже з них до каналізації. Коли рівень опадів перевищує сантиметр на годину, то зливна система Детройта перевантажується, вода активно виливається до місцевої річки, яка сполучає Великі озера. Це потрібно змінити. Багато хто розуміє, що коли є чимало землі, яку можна знову використати, зокрема й для сільського господарства, дощову воду ліпше не зливати до річки, натомість акумулювати й використовувати далі для поливу посадженого. Таке твердження актуальне й у разі створення нової зеленої інфраструктури міста.
Детройт має кілька парків. Найбільшим є острівний Белл-Айл — місцева версія Централ-парку, дуже схожа за дизайном, щоправда, посеред річки. Цей острів менший, ніж ті, що в Києві на Дніпрі, проте для детройтців він є найголовнішим напрямком відпочинку, зокрема влітку. Є ще Рудж-парк, Палмер-парк, які відносно великі за площею, і ще кілька в різних частинах міста. Інтеграція цих територій разом у певну систему створює своєрідні зелені маршрути для містян, які можна, наприклад, проїхати велосипедом. Водночас серед завдань — створити нові зелені зони в районах, що потерпають від тісняви. Наприклад, на рівні керівництва міста втілюється ініціатива рекультивації певних місцин у Детройті завдяки міським фермам. Зокрема, є такі території, де люди досі не хочуть селитися, і так ще триватиме доволі довго.
Як ви ставитеся до ідеї смарт-сіті? Чи є в ній те, що може використати та розвинути Детройт сучасності?
— Гадаю, Детройт може відіграти роль смарт-сіті, зокрема розвинути це явище. У недавньому минулому ситуація щодо нього склалася таким чином, що в історичній перспективі важко було казати, що воно належить чи переходить до категорії розумних міст. Сьогодні ж керівник сектору міських технологій Детройта займається розробкою стратегії, яка інтегрує здобутки смарт-сіті, зокрема щодо зв’язку, дистанційного керування різними інфраструктурними об’єктами та елементами, міського транспорту. Детройт поки що важко назвати абсолютним смарт-сіті, проте певні елементи цього явища в ньому вже наявні. Смарт-сіті — це база для розвитку різних цифрових технологій, змін у розумінні того, як керувати містами. Наприклад, є компанія Lawline's Technologies, що почала свою діяльність із невеликого стартапу, який займався міським мапуванням. Нині вона працює над широким спектром міських цифрових технологій та інфраструктурою. А також узялася за аналіз даних щодо інфраструктурного розвитку міст і моделювання. Власне, мова про однин із виявів смарт-сіті в сегменті приватного та публічного секторів. В ідеалі ті підходи й технології, які пропонує смарт-сіті, могли б зробити Детройт стійкішим.
Смарт-сіті, їхні технології та комунікації значать багато, проте не слід забувати про важливість таких речей, як належне забезпеченні міста електроенергією, водою без відключень. Як на мене, ідеально було б поєднати і високі, і звичні технології, зробити таку собі комбінацію для втілення.
Читайте також: Місто-універсал. Чого прагне Дніпро сьогодні
Відродження великого міста, його вихід із депресії та перехід на нові рейки — справа з нелегких. Вона не робиться зусиллями тільки бізнесу та громадянського суспільства. Чи долучається сьогодні до цього процесу влада не лише самого міста, а й на рівні цілої держави?
— Якщо коротко, то так. Займаючись майбутнім плануванням Детройта, ми усвідомлюємо ті виклики, які стають на шляху цього процесу. Економічні зсуви та зміни останніх 40–30 років призвели до зменшення притоку інвестицій, а це, своєю чергою, до структурної бідності міста. Воно потребує зміни в сенсі індустрії, яка розвивається на його теренах, створення більшої кількості надійних робочих місць. Дехто намагається знайти своєрідний оптимальний підхід до того, як це зробити, дати місцевим жителям новий набір навичок, які поліпшили б їхні шанси на працевлаштування. Частина виробництва знову з’явилася в Детройті, цей економічний сектор відносно потужний. Водночас до міста вертаються мешканці, відновлюються житлові райони. Певне відродження відбувається, проте важливо, щоб і міська влада, і жителі не сприймали покращення ситуації як щось дане, а й далі робили те, що від них залежить.
Кожне місто так чи інакше думає, як воно може бути конкурентоспроможним у глобальній перспективі. Це означає пошук тих зрушень, які відбуваються, глобальних трендів суспільного й економічного штибу. Гадаю, у Детройті є усвідомлення того, що потрібно, аби місто вийшло з депресії. Сподіваюся також, що це стане запобіжником від тієї зарозумілості, яка спіткала його в середині минулого століття та засліпила, мовляв, глобальні економічні зміни його не торкнуться. Місто має бути готовим адаптуватися та, хай там що, змінюватися.
Детройт пережив банкрутство, і до цього часу багато американців та іноземців, коли чують його назву, зітхають, мовляв, «господи, Детройт мертвий!». Ми точно знаємо, що місто живе, проте це відновлення розпочалося п’ять — шість років тому, і от лише тепер якось виразило себе. Це такий катарсис, через який воно проходить. Вийти зі складного становища можна тоді, коли наявна стратегія, куди рухатися далі. Якщо вона є, то це потужний стимул до майбутнього розвитку. Стратегія щодо Детройта як міста майбутнього — це не просто набір тактичних операцій, а дорожня карта, з огляду на яку ухвалюються рішення в місті. Це той засіб, який дозволяє повернути людям упевненість, що вектор, який обрало місто, непоганий і що воно має власний модус розвитку.
Стратегія, про яку мова, дає впевненість не лише містянам, а й американському уряду на федеральному рівні, що ситуація в місті стає здоровішою. У 2013–2014-му центральний уряд, Адміністрація Барака Обами та Білий дім працювали над тим, щоби підтримати Детройт. Вони інкорпорували цілу низку експертів, які працювали над розгортанням плану його відродження, шукали відповідні ресурси, допомогли з міським транспортом, сферою ІТ-технологій. Лідери міста об’єдналися й стали координувати свої дії з центральною Адміністрацією США. Це був шанс, без якого процес позитивних змін не почався б. Спостерігати за відродженням міста дуже втішно, і мені надзвичайно приємно бути частиною цього.
————————–
Ден Кінкед — американський архітектор, спеціаліст з урбаністики. Випускник Гарвардської вищої школи дизайну. Один із керівників національної містопланувальної компанії SmithGroupJJR’s. За 20 років архітектурної практики створив трансформаційні проекти для Університету штату Мічиган і міста Детройта, а також дизайн міських районів у Європі та Китаї. У 2013–2016-му — проектний директор ініціативи Detroit Future City. Викладає на випускному курсі Архітектурної студії Коледжу архітектури Таубмана й на відділенні міського планування в Університеті штату Мічиган. Був членом Консультативної ради Державного департаменту США з розгляду заявок на участь у Венеційській бієнале 2016 року й графічного консультанта Світового банку з питань урбанізації. Володар численних нагород і відзнак, серед яких дизайнерська нагорода за мистецьку будівлю Веллс-холу Мовного центру Університету штату Мічиган від Американського інституту архітектури в Мічигані, дизайнерська нагорода за стратегічний структурний план майбутнього Детройта від Мічиганського відділення ASLA (Американського товариства ландшафтних архітекторів), нагорода імені Деніела Барнгема за стратегічний структурний план майбутнього Детройта від Мічиганської асоціації планування.