Міністр юстиції Олександр Лавринович продовжив серію обговорень із громадськістю нового закону про парламентські вибори. Після зустрічі з політичними партіями міністр надав можливість висловити свої зауваження та пропозиції і громадським організаціям та експертам.
На відміну від наради із політиками (на зустріч з міністром пришли представники близько ста політсил) обговорення не викликало масового ажіотажу. Кореспондент Тижня нарахував близько 30 осіб присутніх у залі.
Напередодні зустрічі з міністром представники організацій, які займаються моніторингом виборчих кампаній, спілкуючись з Тижнем, називали організований Мін’юстом захід «спектаклем розіграним для представників міжнародних організацій, які приїхали моніторити ситуацію із розробкою та прийняттям нового виборчого законодавства».
Очевидно вони мали на увазі керівника офісу Ради Європи в Україні Владіміра Рістовскі та голову представництва Міжнародної фундації виборчих систем в Україні (IFES) Девіда Енніса, що були запрошені на зустріч. Представники міжнародних організацій мовчки спостерігали за ходом обговорення, своїх оцінок законопроекту не давали.
Пан Рістовскі свій виступ на заході обмежив коротким повідомленням: Венеціанська комісія готова надати експертну оцінку проекту закону про вибори народних депутатів. «Є кілька членів Венеціанської комісії, готових приїхати до України, щоб взяти учать у доопрацюванні цього законопроекту і закінчити його», – сказав він.
По закінченні обговорення кореспондент Тижня намагався з’ясувати у пана Рістовскі, чи вдалим був організований Мін’юстом спектакль і що він думає про механізми, закладені у представлений учасникам обговорення законопроект. Та секретар Ради Європі від коментарів утримався, пояснивши, що має узгоджувати усю надану ЗМІ інформацію із центральним офісом РЄ.
Що ж до українських експертів та організацій із моніторингу виборчих кампаній, їхні представники зосередились переважно на питаннях забезпечення прозорого голосування та запобігання фальсифікаціям у ході виборів.
«Ми вносимо пропозиції, які стосуються голосування на дому: щоб крім заяви виборці надавали документи, які б цю заяву підтверджували – довідку про інвалідність чи довідку від лікаря. Ми знаємо як «епідемії» цілі регіони викошували, щоб по 10% виборців голосували на дому, а їхні заяви в одному кабінеті під копірку писалися», – зауважив голова Комітету виборців Олександр Черненко. Він також звернув увагу на практику корегування списків виборців у день голосування. «Ми вважаємо, що списки треба закрити в день голосування. Практика показує, що дуже часто суддя штампував рішення про включення не маючи на це підстав», – повідомив експерт.
Критику законопроекту продовжила голова дніпропетровської обласної громадської організації Народний контроль Галина Кучеренко, звернувши увагу на проблему нарізки округів. «У Дніпропетровській області дуже часто нарізалися округи під кандидатів. Варто передбачити у законі, щоб нарізка округів була постійною», – наголосила вона.
«Важливим є питання про фінансові звіти політичних партій. На сьогоднішній день звіти готуються, але чомусь не передбачено їх оприлюднення. А треба, щоб звіти оприлюднювались за декілька днів до завершення дня голосування. А для мажоритарних кандидатів взагалі не передбачено таких звітів, і незрозуміло де вони беруть кошти на виборчу кампанію і на що вони витрачаються», – висловила міністру свої зауваження щодо законопроекту голова Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук.
Директор «Інституту Адвокасі» Володимир Свєнтицький наполягав розширити права спостерігачів. Так він запропонував надати громадським організаціям право офіційно спостерігати за роботою ЦВК та дільничних виборчих комісій не лише у день голосування, а протягом усієї виборчої кампанії.
Експерти намагалися переконати міністра у тому, що запропонований законопроектом термін виборчої кампанії у 90 днів недостатній для нормальної підготовки до процесу голосування. Пропонували розширити термін виборчої кампанії до 120 днів. Висловлювали незгоду із підвищенням прохідного бар’єру до 5%, вимагали запровадження відкритих партійних списків, вимагали включення до законопроекту норми про те, що передвиборну програму мають представити не лише партії, а й кандидати, які балотуватимуться по одномандатних округах. Звертали увагу на необхідності більш чітко визначити перелік кваліфікаційних вимог до членів дільничних виборчкомів, критикували надання переваг при формування виборчкомів парламентським партіям.
Та не зважаючи на всі намагання експертного середовища переконати міністра у слушності їхніх пропозицій, Лавринович дав зрозуміти, що далеко не всі із них будуть враховані. Так він пообіцяв винести на обговорення питання щодо розширення прав спостерігачів за виборами, голосування на дому і, можливо, фінансових звітів кандидатів. Пообіцяв включити до тіла законопроекту норму про передвиборчі програми кандидатів-мажоритарників. Що ж до дискусії з приводу прохідного бар’єра, термінів виборчої кампанії та нарізки округів, то вона буде можливою лише під час розгляду законопроекту у парламенті, – зазначив міністр.
«Позиція президента зробити так, щоб нічого не дозволяло змінти волевиявлення» і виходячи з цієї позиції буде проходити робота над законопроектом запевнив Лавринович.
Представники громадськості намагалися запропонувати міністрові дискусію не лише щодо змісту самого законопроекту, а й щодо концептуальних питань. Так, голова ради Фонду сприяння демократичним виборам Михайло Рябець згадав про давно наболіле питання: традицію вдосконалювати виборче законодавство напередодні кожних виборів, якій час давно покласти край. Кілька учасників обговорення нагадали міністру про існування зареєстрованого у Верховній Раді проекту виборчого кодексу, який міг би стати вирішенням проблеми підлаштовування виборчого законодавства під конкретну політичну силу чи не кожної виборчої кампанії. Проте Лавринович залишив ці питання без відповіді. Натомість він запропонував прихильникам прийняття виборчого кодексу прочитати лекцію з основ правознавства, щоб подібних питань у них більше не виникало.
«Можу вам розповісти чим кодифікація відрізняється від зводу законів та інкорпорації. Кодифікуються не закони, а суспільні стосунки. Якщо вам це цікаво, я можу знайти час і відповідне навчання провести», – пообіцяв Лавринович. «Традиції проведення кампаній у європейських країнх свідчать, що кодифікація виборчого законодавства у них практично відсутня. Якщо в Україні буде потреба кодифікувати ці стосунки, то обов’язково з’явиться кодекс і правила проведення виборів не будуть часто змінюватись» – заявив міністр.
Намагалися експерти обговорити і питання доцільності запровадження змішаної виборчої системи. Але отримали від міністра ту ж саму відповідь, що і політичні партії: загальна концепція визначена президентом обговоренню не підлягає.