У суботу, 28 лютого, Сполучені Штати та Ізраїль розпочали серію масштабних військових ударів по території Ірану, націлених на військову інфраструктуру та керівництво. Дональд Трамп назвав операцію «великою бойовою» та заявив, що її мета — ліквідація «неминучих загроз», недопущення отримання іранським режимом ядерної зброї, руйнування ракетної промисловості та флоту.
Іранські державні ЗМІ підтвердили, що Верховний лідер Алі Хаменеї загинув 28 лютого внаслідок ударів Ізраїлю та США, коли «виконував свої обов’язки і перебував на робочому місці». Уряд країни оголосив 40 днів загальнонаціональної жалоби. Зранку 1 березня Іранське інформагентство IRNA також підтвердило загибель радника вбитого Алі Хаменеї — секретаря Ради з оборони Ірану Алі Шамхані, а також командувача іранського Корпусу вартових Ісламської революції Мохаммада Пакпура.
Натомість Іран відповів ракетними та безпілотними ударами по території Ізраїлю, базах США на Близькому Сході та по об’єктах у кількох арабських країнах, зокрема у Катарі, Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах та Кіпрі.
Більшість європейських лідерів відреагували стримано на американсько-ізраїльські удари, дехто відкрито заявив про можливість появи нового режиму в Ірані. Президент Європейської ради Антоніу Кошта та президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн виступили зі спільною заявою.
«У тісній координації з державами-членами ЄС ми вживатимемо всіх необхідних заходів, щоб громадяни ЄС у регіоні могли розраховувати на нашу повну підтримку. Ми закликаємо всі сторони проявити максимальну стриманість, захищати цивільне населення та повністю поважати міжнародне право», — йдеться у ній.
Лідери Німеччини, Франції і Великої Британії Фрідріх Мерц, Еммануель Макрон і Кір Стармер заявили, що не брали участі в ударах по Ірану, але тісно контактують із міжнародними партнерами, зокрема США, Ізраїлем і партнерами у регіоні.
«Ми підтверджуємо нашу відданість регіональній стабільності й захисту життя цивільного населення. Ми найрішучіше засуджуємо іранські напади на країни регіону. Іран повинен утримуватися від невибіркових військових ударів. Ми закликаємо до відновлення переговорів і наполегливо закликаємо іранське керівництво шукати рішення шляхом переговорів. Зрештою, іранському народу має бути дозволено самому визначати своє майбутнє», — йдеться у спільній заяві.
Мерц також попередив, що американсько-ізраїльські удари по Ірану можуть призвести до ще одного затяжного конфлікту на кшталт іракського, однак зазначив, що Берлін не повчатиме Вашингтон, оскільки прагне допомоги США для припинення війни в Україні.
Станом на ранок 3 березня ситуація на Близькому Сході залишається складною, продовжуються повітряні удари. Зокрема, вночі були влучання по об’єктах організації SAED, що займається дослідженням та розробкою ракет. У Бендер-Аббасі, найбільшому порту на півдні Ірану, відбулася атака на портову інфраструктуру та базу катерів КВІР.
На думку директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, головне завдання ударів полягає у повній деградації оборонного потенціалу Ірану. У коментарі Тижню він зазначає, що ймовірність критичної деградації станом на зараз є доволі високою через втрату контролю над повітрям.
«Без ППО будь-який стратегічний об’єкт (заводи з виробництва ракет, НПЗ) стає статичною ціллю. І хоча ми точно не знаємо обсягів іранського арсеналу, можна припустити, що ставка на масовані ракетні удари для прориву системи ППО швидко його виснажує. Тепер, коли наступальний потенціал значною мірою витрачено, а заводи перебувають під загрозою знищення, відновлення арсеналу займе роки, яких у режиму просто немає», — зазначає Ігор Семиволос.
Тим часом, представник ліквідованого аятоли Алі Хаменеї в Раді національної безпеки Ірану Алі Ларіджані заявив, що Іран не буде вести переговорів зі США. Він стверджує, що «Трамп занурив регіон у хаос своїми мареннями і тепер побоюється нових втрат серед американських військових». Він також заявляє, що президент США «пожертвував американськими солдатами заради амбіцій Ізраїлю до влади».
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що реакція Росії на удари по Ірану підкреслює обмеженість можливостей Москви підтримувати Тегеран та вказує на асиметрію російсько-іранських відносин. Війна проти України обмежує здатність Москви надавати військову підтримку Ірану. Крім цього, Росія з часом стала менш залежною від Тегерана, ніж від Північної Кореї.
Так, російські посадовці засудили удари по Ірану, як і у червні 2025 року. Зокрема, заступник голови Ради безпеки Росії Дмітрій Медведєв сказав, маючи на увазі Трампа, що «миротворець показав своє справжнє обличчя». Голова комітету з міжнародних справ Держдуми РФ Леонід Слуцький та перший заступник голови комітету з міжнародних справ Алєксєй Чепа також розкритикували наміри США атакувати Іран. Зокрема, останній висловив сподівання, що США будуть зайняті конфліктом в Ірані і «забудуть» про Україну.
Читайте також: Марк Воллес: «Між Росією, Іраном і Китаєм існує нечестивий союз»
За словами Ігоря Семиволоса, коли регулярна армія (Артеш) бачить, що ПС Ізраїлю діють безкарно, це деморалізує офіцерський склад. Оборона тримається на вертикалі управління, яка зараз видається ускладненою через конфлікт між урядом та КВІР.
«У цій ситуації Росія — це повний “мінус”. Москва втратила роль посередника, оскільки сама стала стороною конфлікту, будучи свого часу критично залежною від іранських “шахедів” та технологій. Переговорником до певної міри може виступати Китай. Він — єдиний, хто має реальний економічний важіль. Саме Китай зараз намагається “продати” Тегерану капітуляцію в обмін на збереження хоча б якихось залишків інфраструктури. Оман і Катар донедавна залишалися технічними майданчиками для передачі меседжів США, але їхньої ваги замало для глобального рішення», — каже у коментарі Тижню Ігор Семиволос.
Експерт також зазначає, що хоча операцію позиціонують як «примус до миру» та деградацію військових спроможностей, шанси на зміну режиму зараз найвищі з 1979 року.
«За риторикою єдності іранським елітам дедалі складніше приховати зростаючі протиріччя між КВІР та “реалістами”. Якщо помірковане крило за підтримки Пекіна зможе ізолювати радикальне ядро КВІР, ми побачимо “м’який” переворот або ж, у разі перемоги радикалів, — жорстку військову диктатуру. Соціальний вибух залишається дуже ймовірним. Повна зупинка експорту нафти та дефіцит енергії можуть вивести на вулиці мільйони людей. На відміну від минулих років, у силових структур зараз набагато менше ресурсів (а можливо, і бажання — особливо після смерті Хаменеї) для кривавого придушення протестів», — каже у коментарі Тижню Ігор Семиволос.
