Не надто збентежила Росію і невдача у Франції. Бо елементи несподіванки — це добре, але військова сила краще. Тим більше що варіант переходу до мирної політики злагоди у відносинах з іншими державами не розглядається. Згідно з кремлівським світоглядом за Дарвіном або ти поїдаєш противника, або він тебе.
Тому німці слушно готуються до того, що росіяни втрутяться і в їхні вибори у вересні. Фінансовані державою російські хакери вже зламали електронну пошту та інші документи німецького парламенту, Християнсько-демократичного союзу Анґели Меркель та фондів, пов’язаних із двома провідними партіями країни.
Німецькі ЗМІ вирішили не повторювати помилок американських журналістів, які бездумно тиражували інформацію, викрадену в Гілларі Клінтон. Утім, головний німецький таблоїд Bild уже думає, чи варто публікувати матеріали на основі викраденої інформації, але виділяти її червоним кольором і супроводжувати поясненнями про сумнівність джерел.
А поки ми слухаємо стару платівку, Росія записує нові. Найперша загроза, яку НАТО ігнорує від часів холодної війни, — Арктика. Росія дислокувала туди дві військові бригади і цього літа відкриває нову військову базу, а ще зміцнює ядерну інфраструктуру. У США є один придатний до тих вод криголам, і в того 10 років тому завершився термін експлуатації. У Росії їх 40, і вона будує нові, оснащені крилатими ракетами і морськими гарматами. Комендант Берегової охорони США Пол Цукунфт сказав нещодавно, що в РФ на шаховій дошці всі фігури, тоді як у Заходу кілька: «Росіяни поставили нам шах і мат ще на початку партії». За останніми новинами, НАТО розглядає відновлення атлантичного й арктичного командування, розпущеного після холодної війни.
Вразливість Заходу продемонструвала гра вашингтонського Центру нової американської безпеки. Згідно з її сценарієм Росія розпалює політичну кризу в Ісландії (НАТО втрачає доступ до тамтешньої важливої бази), в Україні загострюються бойові дії, перерізається підводний комунікаційний кабель, активізується російський флот у північних водах. Результати симуляції не надихають: учасники, що звикли до інших проблем, здебільшого плуталися в географії та дезінформації росіян. Надто повільно приймали рішення.
Користуючись апатією й неуважністю Заходу, Кремль береться й за колишню Югославію. Торік спробував влаштувати переворот у Чорногорії. Втручався в політичну кризу в Македонії, розпалюючи напруження з албанською меншиною. Ці спроби провалилися: у червні Чорногорія стане членом НАТО, а Македонія поки що відмовляється від зміни вектора на східний. Тим часом ситуація загрозлива у Сербії. Росія спокушає її газом і зброєю, сподіваючись зробити прем’єр-міністром свого союзника Івіцу Дачича, коли наприкінці цього місяця нинішній прем’єр Александар Вучич заступить на посаду президента. Дачич сприяв створенню російської бази в місті Ніш на півдні Сербії. Цей центр, яким керує Міністерство з надзвичайних ситуацій, нібито створено для боротьби з повенями й лісовими пожежами. Але поки що такої його роботи не видно. Він радше відіграє символічну роль (а може, і сприяє розвідці). Дачич прагне домогтися для нього дипломатичного статусу. Так уперше з 1990 року Росія може взяти серйозний бастіон впливу в регіоні.
Читайте також :«Братні» кайдани
Однак чиновників, які опікуються безпекою в прифронтових державах, найбільше турбують не геополітичні випади, а інші засоби, якими росіяни утверджують свій вплив. Зокрема, бандитські угруповання, які приваблюють невдоволену молодь: байкерські банди, футбольні хули, вігіланти (що переслідують ромів) і виживальники в умовах катаклізмів чи ядерної війни. Помічено, що тренерами в клубах із бойових мистецтв і тирах є пов’язані зі спецслужбами росіяни.
Поки що це залишається здебільшого непоміченим. Утім, розслідування торішнього вбивства угорського поліцейського праворадикальним лідером воєнізованого угруповання виявило, що цих активістів у процесі навчання регулярно навідували представники російських спецслужб (на сьогодні угруповання розпущене). А угорський уряд, що заплутався в енергетичних угодах із Кремлем, хоч як дивно, поки що не висловив формального протесту.
Усе це починає нагадувати якийсь план. Розпаливши страхи й підірвавши довіру серед громадськості дезінформацією, Росія тепер підтримує організації, що приваблюють розчарованих людей і пропонують їм корисну справу (скажімо, захист беззахисних).
Що буде далі, лишається здогадуватися: Кремль може готуватися до того, щоб у майбутньому скористатися політичними або іншими кризами в тих країнах. Не дивуйтеся, коли це станеться.
——————-
Едвард Лукас — автор The Economist, старший віце-президент аналітичного центру CEPA